Рішення

від 11.07.2016 по справі 469/584/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.07.2016

Справа № 469/584/16-ц

2/469/368/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої - судді - Дорошенко А.В.

при секретарі - Якубець С.В.

за участю: начальника Березанського відділу

Миколаївської місцевої прокуратури №1 - ОСОБА_1

представників відповідачів:

Березанської РДА - ОСОБА_2

ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач - заступник прокурора Миколаївської області 16.06.2016р. звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що проведеною прокуратурою області перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при прийнятті Березанською райдержадміністрацією (далі Березанська РДА) розпоряджень із земельних питань. Так, розпорядженням Березанської РДА №23 від 27.01.2016 року надано безоплатно у приватну власність відповідачці ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області з кадастровим номером 4820983900:11:000:0224. На підставі вказаного розпорядження реєстраційною службою Березанського РУЮ 10.02.2016 року за відповідачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №13259248.

Посилаючись на те, що вказане розпорядження Березанської РДА прийняте з порушенням вимог законодавства, а саме:

- ст.19 Конституції України, ст.17 Закону України В«Про основи містобудуванняВ» , ст.48 Закону України В«Про охорону земельВ» , ст.118 ЗК України, оскільки надана відповідачці ОСОБА_3 земельна ділянка розташована в зоні рекреації, в межах якої, відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, дозволяється розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури та забороняється індивідуальне будівництво в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря. Аналогічна заборона міститься і в п.10.17 ДБН 360-92 В«Планування і забудова міських і сільських поселеньВ» , які є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури;

- що зазначена земельна ділянка, яка надана відповідачці для індивідуального дачного будівництва, розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані 230 метрів від урізу води та що відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно-визначеній смузі від урізу води;

- що надання у власність відповідачці спірної ділянки для індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, відповідно до яких прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд;

- що всупереч вимогам ч.8 ст.118, ч.3 ст.186-1 ЗК України Березанською РДА прийнято спірне розпорядження за відсутності позитивних висновків управління екології та природних ресурсів та управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації про погодження вказаного проекту землеустрою,

заступник прокурора просить визнати незаконним та скасувати вищезазначене розпорядження Березанської РДА.

Враховуючи, що оспорюване розпорядження Березанської РДА видано із численними порушеннями законодавства, без необхідних погоджень проекту землеустрою, з порушенням правового режиму земель прибережної захисної смуги, запис у державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку є похідним і має бути скасований разом із скасуванням незаконного розпорядження про надання вказаної земельної ділянки у власність, заступник прокурора просить скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13259248 від 10.02.2016р. про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3.

Оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради, в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та, згідно проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, входить в зону рекреації, в якій дозволяється розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури; індивідуальне дачне будівництво на вказаній території забороняється, відповідно до вимог ч.3 та ч.5 ст.122 ЗК України, розпорядником цих земель є Миколаївська ОДА і спірна земельна ділянка вибула не з волі ОДА, на підставі ч.34 ст.188 ЦК України позивач просить витребувати від ОСОБА_3 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:11:000:0224 вартістю 55200,00 грн., розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Представник позивача - начальник Березанського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник позивача - Миколаївської облдержадміністрації в судове засідання не з'явився, направив до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника облдержадміністрації, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Березанської райдержадміністрації в судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала. Посилаючись на те, що до суду з позовом повинна була звертатися Миколаївська ОДА, а прокурором не надано доказів, чому саме він звертається до суду; відсутні докази того, що при виділенні земельної ділянки були допущені порушення законодавства, оскільки земельна ділянка виділена із земель запасу і переведена до земель рекреаційного призначення; прокурором не надано доказів того, що це земля водного фонду, вважала, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явилась та не повідомила причину своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно розпорядження Березанської райдержадміністрації № 23 від 27.01.2016 року В«Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництваВ» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:11:000:0224 за рахунок земель запасу, в т.ч. змішаного використання, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва (а.с.12-13).

Висновком №34-14.08-99.4-294/72-15 від 21.12.2015 року відділу Держгеокадастру у Березанському районі погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачці ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.14).

Як вбачається з інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 23.05.2016 року відповідно до даних НКС (Національної кадастрової системи) цільове призначення спірної земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва, відстань спірної земельної ділянки від урізу Чорного моря становить 220-230 м. до південної межі та 240-250м. до північної межі (а.с.15-16).

З повідомлення управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА від 16.05.2016р. (а.с.17), Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 18.05.2016р. (а.с.18) вбачається, що землевпорядна документація ОСОБА_3 на розгляд до управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА не надходила, висновок про погодження (відмову) не надавався; документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відсутні; згідно даних Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 11.11.2015р., погоджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області за умови розроблення і затвердження детального плану території відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с.19-20)

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:11:000:0224 за ОСОБА_3 внесена до Держаного реєстру 10.02.2016р. за №13259248 (а.с.29).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст.122 ЗК України, відповідно до частини 5 якої обласним державним адміністраціям надано право на їхній території передавати земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, якою передбаченопередачу земельних ділянок райдержадміністрацією для: а) ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва; четвертою, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб і восьмою цієї статті, якою передбачено повноваження Кабінету Міністрів щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності , у власність або у користування у випадках, визначених ст.149 ЗК України, щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, та земельні ділянки дна територіального моря.

Таким чином, РДА наділена правом передачі земельної ділянки із земель державної власності у власність або користування за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 19,20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями ч.1 ст.3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Згідно з п.В»дВ» ч.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.4 ст.59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.

До земель водного фонду України відносяться також землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду: землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ч.2 ст.58 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України В«Про основи містобудуванняВ» основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України В«Про охорону земельВ» передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, діючою на момент прийняття розпорядження про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 є Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, який є основою для розробки проектів планування та забудови населених пунктів, промислових та сільськогосподарських комплексів, зон відпочинку та туризму, а також вибору та відведення земельних ділянок для різноманітних потреб; в 4 розділі якого зазначено, що в межах 3-х кілометрової зони узбережжя в Березанському районі розташовані села Морське, Рибаківка, околиці сел Коблеве та Лугове та що в цих межах, відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22.04.1969р. заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво (а.с.21-22).

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 В«Містобудування.Планування і забудова міських і сільських поселеньВ» , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992р., які відповідно до ст.1 Закону України В«Про будівельні нормиВ» є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, в якому зазначено, що у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво, в т.ч. індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючому містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Крім того, за положеннями ст.60 ЗК України та ст.88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-52цс15 від 22 квітня 2015 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак передача у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить вимогам ст.ст.59, 83, 84 ЗК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справ: №6-523цс15 від 01.07.2015р., №6-184цс15 від 01.07.2015р., №6-206цс14 від 24.12.2014р., №6-193цс14 від 17.12.2014р., №6-182цс14 від 19.11.2014р., №6-175цс14 від 19.11.2014р., №6-171цс14 від 05.11.2014р..

Таким чином, надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі без урахування обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст.83,84 ЗК України (правовий висновок ВС у справі №6-162цс15 від 10.06.2015р.).

В порушення вимог ч.8 ст.118, ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована в межах прибережної захисної смуги, із структурним підрозділом Миколаївської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався.

Згідно ч.3 ст.43 Закону України В«Про місцеві державні адміністраціїВ» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оскільки розпорядження Березанської РДА від 27.01.2016р. №223 суперечить законам України, відповідно до п.В»аВ» ч.1 ст.21, п.В»гВ» ч.3 ст.152 ЗК України воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Частиною 1 ст.18 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» встановлено порядок державної реєстрації прав , згідно якого за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, формує та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником, видає документи за результатами розгляду заяв.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.26 вказаного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що розпорядження Березанської РДА № 23 від 27.01.2016 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_3 земельної ділянки у власність видані з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку має бути скасованим.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах В«Спорронґ і Льоннрот проти ШвеціїВ» від 23 вересня 1982 року, В«ОСОБА_1 та інші проти Сполученого КоролівстваВ» від 21 лютого 1986 року, В«Щокін проти УкраїниВ» від 14 жовтня 2010 року, «Ѻрков проти УкраїниВ» від 7 липня 2011 року, В«Колишній король Греції та інші проти ГреціїВ» від 23 листопада 2000 року, В«БулвесВ» АД проти БолгаріїВ» від 22 січня 2009 року, В«Трегубенко проти УкраїниВ» від 2 листопада 2004 року, В« East/West Alliance LimitedВ» проти УкраїниВ» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно В«суспільнийВ» , В«публічнийВ» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять В«суспільнийВ» , В«публічнийВ» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-157цс16 від 29.06.2016р.).

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі за №6-92цч13 від 18.09.2013р. створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності , так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у власність державі землі, яка вибула з її власності незаконно.

Статтею 21 Конституції України, ст.23 Закону України В«Про прокуратуруВ» , ст.45 ЦПК України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом, в тому числі у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 ЦПК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а Миколаївська обласна державна адміністрація, як розпорядник земель державної власності, з позовом до суду про усунення порушень земельного законодавства не звернулася, звернення прокурора з зазначеним позовом не суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки загальною площею 0,1000 га у відповідачки ОСОБА_3, яка вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №23 від 27.01.2016 року В«Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництваВ» , яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:11:000:0224 на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва.

Скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13259248 від 10.02.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:11:000:0224 за ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути Миколаївській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:11:000:0224 вартістю 55200,00 грн., розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі по 2067,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2016 року.