Ухвала

від 13.07.2016 по справі 508/33/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4323/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО», третя особа: відділ Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області про визнання договорів оренди недійсними та скасування їх реєстрації, -

встановила:

У січні 2016 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулися до суду з зазначеним позовом, в якому просили визнати договори оренди від 11.01.2010 року недійсними та скасувати їх реєстрацію, посилаючись на те, що в зазначених договорах в порушення ст. 215 ч. 1, ст. 203 ЦК України та ст.15 ЗУ «Про оренду землі» відсутні істотні умови договору, крім того відбувається істотне порушення умов договорів оренди.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що в договорах оренди землі від 11.01.2010 року, укладених між позивачами та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО», передбачені усі істотні умови, які визначені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а тому відсутні підстави для визнання зазначених договорів недійсними.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками земельних ділянок з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» за № 136, 137, 138 площею: 6,15 га кожна, в масиві № 27, 28, що підтверджується державними актами: серія ОД № 094352, кадастровий № 5123580400:01:004:0013; серія ОД № 094353, кадастровий № 5123580400:01:004:0052; серія ОД № 094351, кадастровий № 5123580400:01:004:0053.

Земельна ділянка серія 0Д № 094351, кадастровий № 5123580400:01:004:0053; успадкована ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_5.

Земельні ділянки розташовані на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

11.01.2010 року між позивачами та СТОВ «ІНТЕР-АГРО» було укладено договори оренди землі строком на 7 років та складено акти приймання - передачі об'єктів оренди (а.с.19-23, 26-30, 33-37, 100-102).

Позивачі зазначили, що підставою для визнання договорів оренди землі недійсними є відсутність в договорах істотних умов, які передбачені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме умови збереження стану об'єкта оренди - відсутність у відповідача агрохімічних паспортів на земельні ділянки, які відповідач орендує у позивачів, а також порушення умов договорів в частині орендної плати, а саме щодо індексації при виплаті орендної плати.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Статтею 15 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного Фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі, якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Частиною другою ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Пунктами 9 та 10 договорів оренди від 11.01.2010 року визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в тому числі : у грошовій формі - немає, у натуральній формі у розмірі не менш 100% від загальної суми орендної плати у вигляді пшениці продовольчої або ячменю товарного або соняшнику товарного зі складу орендаря розташованого у с. Воровського Миколаївського району Одеської області; у відробіткової немає. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

У п. 17 договорів оренди зазначено, що умовами збереження стану об'єкта оренди (тобто земельної ділянки) є використання ділянки з дотриманням умов земельного та природоохоронного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в договорах оренди землі від 11.01.2010 року, укладених між позивачами та СТОВ «ІНТЕР-АГРО», передбачені усі істотні умови, які визначені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі».

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивачів на те, що СТОВ «ІНТЕР-АГРО» порушує вимоги з дотримання умов земельного та природоохоронного законодавства, оскільки на підтвердження зазначеного не було надано жодного належного та допустимого доказу.

Що стосується посилання позивачів на відсутність агрохімічних паспортів на орендовані земельні ділянки та обов'язок орендатора скласти такі паспорти, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ні договорами оренди, ні ЗУ «Про оренду землі» такої умови не передбачено.

Крім того, згідно предмету позову суд розглядає позовну заяву про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування їх реєстрації, а не про відшкодування збитків, завданих відповідачем за час користування земельними ділянками, про імовірність яких вказують позивачі.

Відповідно до Указу Президента України «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» від 02.12.1995 року № 1118/95 запроваджено суцільну агрохімічну паспортизацію всіх земель сільськогосподарського призначення на території України, яку необхідно було провести до 2000 року.

Крім того, у разі зміни власника чи користувача землі її паспортизація здійснюється в обов'язковому порядку незалежно від часу останнього обстеження в залежності від виду земельної ділянки кожні 3 або 5 років.

Агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення здійснюється за рахунок коштів, що надходять від плати за землю, яка зараховується на спеціальні бюджетні рахунки сільської, селищної, міської Рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, а також з інших джерел.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що саме договорами про оренду землі мало бути передбачено умови щодо виготовлення користувачем земельної ділянки агрохімічного паспорту на земельну ділянку, оскільки відносини, які склалися між сторонами, регулюються ЗУ «Про оренду землі».

З п. 36 договорів оренди вбачається, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, тобто сторони мають повне право звернутися один до одного з заявами про зміну умов договору, в даному випадку про виготовлення агрохімічних паспортів, а також укласти додаткову угоду до договору щодо зміни орендної плати відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду.

В матеріалах справи відсутні відомості, що позивачі зверталися до відповідача з відповідними заявами, тому колегія суддів дійшла висновку, що та орендна плата, яку отримували позивачі, повністю їх влаштовувала.

Посилання позивачів на те, що відповідач при виплаті орендної плати за землю, не проводив її індексацію, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки позивачами не було надано жодного доказу (розрахунку) на підтвердження зазначеного.

Крім того, слід зазначити, що договори оренди при їх державній реєстрації проходили перевірку на предмет відповідності законодавству України, та були зареєстровані, тому посилання позивачів на невідповідність вимогам законодавству є безпідставним.

Також колегія суддів звертає увагу, що в провадженні Миколаївського районного суду Одеської області перебувала справа за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні орендованими земельними ділянками та зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО» про визнання договорів оренди землі недійсними з підстав їх не укладання та не підписання.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 08 червня 2015 року позовні вимоги СТОВ «ІНТЕР-АГРО» було задоволено. Заборонено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинити СТОВ «ІНТЕР-АГРО» перешкоди шляхом заборони обробітку, засіву, збирання врожаю та здійснювати будь-які інші дії, які можуть перешкоджати користуванню земельними ділянками.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2015 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини судом першої інстанції були враховані.

При ухваленні рішення суд першої інстанції дослідив усі обставини по справі, надав належну оцінку доказам.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_6

ОСОБА_2

ОСОБА_7