Рішення

від 12.07.2016 по справі 362/2136/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2136/15-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М. Провадження № 22-ц/780/2502/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 12.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Яворського М.А,

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2016 року у справі за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики ОСОБА_2 Наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року позивач ОСОБА_4 міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок, посилаючись на те, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» 20 травня 2002 року видано державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року задоволено позов Глевахівської селищної ради, припинено право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельною ділянкою площею 387,19 га., вилучено вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею в частині постійного користування земельною ділянкою площею 387,19 га. та скасовано його державну реєстрацію в частині постійного користування земельною ділянкою площею 387,19 га. Рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року зазначене рішення скасовано за нововиявленими обставинами та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено.

Разом із тим Глевахівська селищна рада здійснила розпорядження землями, вилученими у ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України». Так, рішенням Глевахівської селищної ради № 850-34-V від 23 лютого 2010 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по вул. Павлова в смт. Глеваха, Васильківського району. На підставі вищевказаного рішення селищної ради ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯИ № 268763 від 01 березня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221455300:03:003:0002.

Заступник ОСОБА_4 міжрайонного прокурора вважає таке рішення ради незаконним, оскільки згідно інформації Управління Державного земельного агентства у ОСОБА_4 районі земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:003:0002 має перетин із земельними ділянками ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»; ОСОБА_2 академія наук України не погоджувала вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:003:0002.

Таким чином Глевахівська селищна рада діяла в порушення ст. ст. 84, 149 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_2 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», у зв'язку з чим вищевказане рішення Глевахівської селищної ради є незаконним та підлягає скасуванню, разом із ним підлягає визнанню недійсним державним акт на право власності на земельну ділянку .

Просив визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради № 850-34-V від 23 лютого 2010 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 268763, наданий ОСОБА_3, та скасувати його державну реєстрацію, витребувати з незаконного володіння відповідача на користь Головного управління Держземагентства України у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» спірну земельну ділянку, визнати відсутнім право власності відповідача на спірну земельну ділянку.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2016 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що державне підприємство на підставі державного акту на право постійного користування землею було і є належним землекористувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Висновки суду щодо законності передачі спірної землі у приватну власність відповідачу в період чинності судового рішення від 31 грудня 2008 року також не є обґрунтованими, оскільки суд не врахував, що з моменту скасування рішення вважається таким, що втратило законну силу та не має юридичних наслідків. На підтвердження факту накладення спірних земельних ділянок прокурором надано листи уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, які є належними та допустимими доказами. Судом також не оцінено долучений до матеріалів справи примірник технічної документації № L ІХ/8-93 по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України, а також каталог координат зовнішніх меж наданих йому у постійне користування земельних ділянок, а також інші докази.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає .

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20 травня 2002 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» видано державний акт на право постійного користування землею з правом користування земельною ділянкою пл. 971,2 га. для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки сільськогосподарської продукції, акт зареєстровано за № 102 (а. с. 147 - 150 т. 1).

На підставі рішення № 850-34-V від 23 лютого 2010 року Глевахівської селищної ради ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха по вул. Павлова площею 2,0 га. (а. с. 27 - 30 т. 1).

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку пл. 2,0 га. із кадастровим номером 3221455300:03:003:0002 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 268763 від 01 березня 2010 року (а. с. 61 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Так, вважаючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що прокурором не доведено обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, прокурор відмовився від призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не має підстав для задоволення позову щодо визнання незаконним і скасування рішення Глевахівської селищної ради № 850-34-V від 23 лютого 2010 року щодо передачі відповідачу у власність земельної ділянки, а відповідно враховуючи постанову Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №92цс13, від 23 жовтня 2013 року у справі №6-93цс13, і визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку та витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки.

Також, на думку суду, позовні вимоги прокурора в інтересах державного підприємства про визнання саме незаконним рішення органу місцевого самоврядування заявлені не у спосіб, визначений положеннями ст. 152 ЗК України.

Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 ЗК України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Відповідно до вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент видачі державного акту у 2002 році) право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Відповідно до вимог ст. 149 ЗК України земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, можуть вилучатись у землекористувачів лише за їх згодою на підставі рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 84 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України земельні ділянки - рілля державної власності, що перебувають у постійному користуванні можуть вилучатися лише Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених ч. 2 ст.150 ЗК України.

Згідно ч. 2 ст. 150 ЗК України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності НАН України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок НАН чи галузевих академій може здійснюватися лише за згодою Президії НАН України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що згідно листа управління Держкомзему у ОСОБА_4 районі від 11 грудня 2014 року № 4722/01-1 земельна ділянка із кадастровим номером 3221455300:03:003:0002 має перетин із земельною ділянкою № 6 ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (а. с. 26 т. 1), а згідно листа Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 березня 2015 року № 10-10-0.3-4058/2-15 відповідно до каталогів координат зовнішніх меж земельних ділянок ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», наданих листом ОСОБА_4 міжрайонної прокуратури Київської області від 17 грудня 2012 № 7114 вих. 12, запитувані земельні ділянки у вищезазначених листах прокуратури входять в межі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», витяг з кадастру з графічними позначеннями земельної ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та земельних ділянок відповідачів, які накладаються на неї (а. с. 222 т. 1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор надав до суду копію технічної документації № L ІХ/8-93 по складанню державного акта на право постійного користування землею ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» площею 971,21 га з цільовим призначенням для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, що розташована на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки державного підприємства і земельної ділянки ОСОБА_3, з яких вбачається їх перетин (а. с. 151 - 208 т. 1).

До суду було також надано викопіювання із ортофотоплану в межах Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:003:0002 (а. с. 223 т. 1).

На підтвердження своїх вимог прокурор також надав до суду викопіювання із ортофотоплану із урахуванням технічної документації № L ІХ/8-93 та нанесенням місць взаємного розташування земельних ділянок ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» і земель, виділених селищною радою фізичним особам, в тому числі відповідачу ОСОБА_3, з якого чітко вбачається накладання земельної ділянки останньої на ділянку державного підприємства (а. с. 27 т. 2).

Відтак, Глевахівська селищна рада своїм рішенням передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, право постійного користування на яку має ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування земельних ділянок суперечать вимогам ст.ст. 395, 396 ЦК України, які регулюють питання речових прав на чуже майно і згідно яких положення щодо захисту прав власника поширюються і на особу, яка має речове право на чуже майно, в тому числі право користування майном.

У даному випадку ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» має право користування земельною ділянкою згідно державного акту, а отже має право на захист свого права користування, в тому числі у спосіб витребування цієї ділянки.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що передана у власність відповідача ОСОБА_3 земельна ділянка, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і відноситься до особливо цінних земель (землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів), знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», у встановленому законом порядку не вилучалася у державного підприємства.

Таким чином, рішення Глевахівської селищної ради від 23 лютого 2010 року про передачу ділянок у власність відповідача та видачу їй державного акту на право власності на земельні ділянки суперечить вимогам закону та порушує права держави і ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до визнання незаконним і скасування рішення Глевахівської селищної ради, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Дослідницьке сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Разом з тим, не підлягає до задоволення позовна вимога Києво-Святошинської місцевої прокуратури про визнання відсутнім права власності, так як діючим законодавством України не передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, саме по собі визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Дослідницьке сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» припиняє право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідачів на користь держави 121,80 грн. з кожного, а за подання апеляційної скарги - на користь прокуратури Київської області по 318,65 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики ОСОБА_2 Наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області № 850-34-V від 23 лютого 2010 року в частині передачі ОСОБА_3 безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства вул. Павлова в смт. Глеваха Васильківського району Київської області.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 951450, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0 га. цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455300:03:003:0002, яка розташована по вулиці Павлова в смт. Глеваха Васильківського району Київської області.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Головного управління Держземагентства у Київській області та Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку площею 2,0 га., цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455300:03:003:0002, яка розташована по вулиці Павлова в смт. Глеваха Васильківського району Київської області.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви по 121,80 грн. з кожного.

Стягнути з Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 на користь прокуратури Київської області судовий збір за подання апеляційної скарги по 318,65 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Антоненко В.І.

ОСОБА_5