Рішення

від 22.06.2016 по справі 752/17589/15-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17589/15-ц

Провадження №: 2/752/1548/16

Заочне РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Лебедєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

встановив:

05.10.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер її чоловік ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина. При написанні заяви про відкриття спадщини в нотаріальній конторі їй стало відомо про існування заповіту від 21.02.2015 року і про те, що спадкову справу вже було відкрито іншою особою. Так, згідно заповіту її чоловік на випадок смерті зробив наступне розпорядження: квартиру за АДРЕСА_1, заповів ОСОБА_4; 5.3 % у статутному капіталі ТОВ "БОЯРБУДІНВЕСТ" заповів ОСОБА_2; 2.7 % у статутному капіталі ТОВ "БОЯРБУДІНВЕСТ" заповів ОСОБА_3. Позивач також зазначила, що даний заповіт порушує її законні права та інтереси з огляду на те, що 14 липня 1977 року між нею ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_5 було укладено шлюб, в шлюбі вони проживали до дня його смерті, вели спільне господарство, виховували дочку. 20 листопада 2009 року вона разом із чоловіком ОСОБА_5 придбали квартиру АДРЕСА_2, а також у спільній власності мали 8 % у статутному капіталі ТОВ "БОЯРБУДІНВЕСТ" саме на це спільно нажите майно її чоловіком було складено заповіт на користь відповідачів. Вона, як дружина померлого має право на обов"язкову частку, оскільки є непрацездатною вдовою, про що свідчить пенсійне посвідчення пенсіонера. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначила, що вищезазначене спадкове майно є спільною сумісною власністю, а її покійний чоловік без її згоди розпорядився і відносно її частки в спільно нажитому майні. Просила визнати заповіт ОСОБА_5 від 21.02.2015 року, складений та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижковим С.І. за реєстровим № 186 недійсним.

У судовому засіданні позивач та її представник, заявлений позов з зазначених у позовній заяві підстав підтримали, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, проти позову не заперечувала, просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_3, як законний представник малолітнього ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилася, про дату та місце судового розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Голосіївського районного суду м. Києва, оскільки поштова кореспонденція до міста Донецька не направляється з огляду на те, що територія м. Донецька є тимчасового окупованою незаконними військовими формуваннями «ДНР».

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За даними витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкодавця ОСОБА_5, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року, 09.07.2015 року Першою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу (а.с. 6).

Судом також встановлено, що 21.02.2015 року у м. Києві ОСОБА_5 склав заповіт (а.с. 11).

Відповідно до змісту зазначеного вище заповіту складеного ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідач зробив таке розпорядження:

-належну йому квартиру АДРЕСА_3 заповів своєму синові - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- 5, 3 % у статутному капіталі ТОВ «Боярбудінвест», код ЄДРПОУ 35736122 - дочці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- 2, 7 % у статутному капіталі ТОВ «Боярбудінвест», код ЄДРПОУ 35736122 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижковим С.І.

За даними свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 виданого Палацом щастя м. Донецька, 14.07.1977 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, актовий запис № 1582. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_5 (а.с. 7).

Звертаючись в суд з позовом, позивач ОСОБА_1 стверджує, що з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 проживали однією сім»єю, вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, питання про розірвання шлюбу ніким не порушувалося.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала зазначені позивачем підстави для позову.

За правилами ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка); до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця; будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. У разі порушення права спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов'язкову частку. Суд може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця. Позбавлення особи права на обов'язкову частку судом ЦК України не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, що підтверджується Пенсійним свідоцтвом № НОМЕР_1 виданим Пенсійним фондом України 20.04.2011 року (а.с. 8).

З огляду на викладене, померлий ОСОБА_5, складаючи заповіт, позбавив позивача ОСОБА_1, яка на момент складання заповіту була його непрацездатною дружиною, її права на обов»язкову частку, як таку, що є непрацездатною особою.

Судом також встановлено, що відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_5, останній на випадок своєї смерті розпорядився спадковим майном, як таким що належить йому на праві власності, а саме - квартирою АДРЕСА_4 та 8 % статутного капіталу ТОВ «Боярбудінвест»,

За даними договору купівлі-продажу квартири, укладеного 20.11.2009 року, продавець ОСОБА_10. передав, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність належну продавцю квартиру АДРЕСА_4 і зобов»язався сплатити за неї встановлену в цьому договорі грошову суму - 430 000 грн.. Договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за номером № 2360 від 22.12.2009 року. (а.с.46-47,48).

За даними свідоцтва про внесення частки до статутного капіталу ТОВ «Боярбудінвест» за реєстраційним № 10-10-2014 сv, виданого 23.10.2014 року, ОСОБА_5 володів часткою у статутному капіталі ТОВ «Боярбудінвест», що складає 15 520 000, 00 грн. та відповідає 8 % статутного капіталу товариства (а.с. 50).

Зазначена частка у статному капіталі ТОВ «Боярбудінвест» була придбана на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Боярбудінвест» укладеному 25.12.2013 року між ОСОБА_9 ОСОБА_5 та ТОВ «Боярбудінвест» (а.с. 51-53, 54).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60, п. 1 ст. 65 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Наразі, судом достовірно встановлено, що спадкове майно, яким ОСОБА_5 розпорядився на випадок своєї смерті, склавши заповіт, з приводу якого заявлено спір є спільною сумісною власністю останнього та позивача ОСОБА_1, як подружжя.

Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а правилами ч. 1 ст.215 цього ж Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5, склавши 21.02.2015 року заповіт, яким на випадок своєї смерті розпорядився на користь спадкоємців - сина ОСОБА_4, дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майном, яке належало не тільки йому на праві власності, а було спільною сумісною власністю його та його ж дружини, позивача у справі ОСОБА_1, позбавив останню не тільки обов»язкової частки у спадковому майні, а у такий спосіб розпорядився належною їй часткою майна без її на те згоди.

Такі дії померлого ОСОБА_5 суперечили вимогам закону, а саме положенням статей 60,65 СК України та статті 1241 ЦК України, а відтак складений ним же 21.02.2015 року заповіт на користь спадкоємців сина ОСОБА_4, дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має бути визнаний судом недійсним у повному обсязі.

Питання щодо відшкодування позивачу, понесених судових витрат у порядку, передбаченому правилами ст. 88 ЦПК України не вирішується судом, оскільки позивач не просила суд про це.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 65 СК України, ст.ст. 1241,203,215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 - законного представника ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, задовольнити.

Визнати заповіт складений 21.02.2015 року у м. Києві ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижковим С.І. за реєстровим № 186 недійсним.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, наведеному вище. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Плахотнюк К.Г.