Постанова

від 07.04.2016 по справі 810/2494/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Київ 810/2494/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про стягнення коштів.

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про стягнення коштів у загальному розмірі 2 154,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають відшкодуванню витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, що призначені на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи те, що відповідачем вищевказані витрати за період з квітня по травень 2015 року у розмірі 2154,78 грн. відшкодовані не були, позивач просить стягнути їх в примусовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти замовлення позовних вимог, зазначив про те, що сферою господарської діяльності СТОВ «Обрій» є сільськогосподарське виробництво. При цьому, відповідач зауважив про те, що роботи в сфері сільськогосподарського виробництва не належать до робіт, які зазначені в Списку № 1 та в Списку № 2, що, на його думку, свідчить про безпідставність висновків позивача про наявність у відповідача заборгованості щодо виплати та доставки пільгових пенсій особам, які працювали на роботах у сільськогосподарському виробництві.

Крім того, відповідач зазначив про те, що відповідно до абз. 5 ч.2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2005 здійснюється не за рахунок Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач взагалі немає відношення до здійснення виплат та доставки пенсій.

Також відповідач зазначив про те, що СТОВ «Обрій» було отримано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виключно за квітень та травень 2015 року, у той час як за попередні періоди будь-які документи від Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на його адресу не надходили, що, на думку відповідача, також свідчить про безпідставність стягнення з нього відповідної суми коштів.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем було пропущено шестимісячний строк на звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів на виплату та доставку пільгових пенсій.

У судовому засіданні 07.04.2016 представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" є юридичною особою та зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України у Рокитняньскому районі Київської області як платник збору на загальнообов`язкове державне пенсыйне страхування. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з", зокрема, за п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з яким відповідачеві визначено суму витрат по пільговій пенсії пенсіонерці ОСОБА_1, яка підлягає до сплати за квітень 2015 року в сумі 1077,41 грн. та за травень 2015 в сумі 1077,41 грн.

Вищевказані розрахунки були отримані відповідачем 13.05.2015, про що свідчать відповідні відмітки про їх отримання на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було самостійно сплачено вищевказану заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення боргу, з приводу чого суд зазначає наступне.

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, статтею 1 Закону №1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту "ж"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 № 244.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 p. N 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" передбачено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання (пункт 2 цієї Постанови).

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 26.06.1997 №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, зі змінами та доповненнями на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Отже, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 9 серпня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 7 липня 2015 року по справі 2а/0370/1328/11 при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції, яка полягає у тому, що обов'язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-XII, покладений саме на підприємства.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, з огляду на зазначене, суд не приймає до уваги позицію відповідача, щодо того, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, не покриваються підприємствами та організаціями, оскільки як зазначено вище, обов'язок відшкодовування вказаних витрат покладається саме на підприємство.

Порядок відшкодування товариством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1)

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пункту 6.7 Інструкції № 21-1 Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (абз.2 п. 6.7 Інструкції № 21-1).

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій» (правонаступник колгоспу ім. Ілліча та колгоспу ім. Т.Г.Шевченка) у період з 01.08.1972 по 01.11.2008, що підтверджується довідкою від 05.04.2004 № 106, розрахунком стажу та трудовою книжкою вказаної особи.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області, у якому вказана юридична особа просила суд: визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області щодо нарахування відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Обрій»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області утриматись від здійснення нарахування відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Обрій»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області утриматись від направлення будь-яких вимог та пред'явлення стягнення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Обрій» витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.0.2015 у справі № 810/3419/15 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі змістом листа Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

За таких обставин, враховуючи вказане судове рішення, яким встановлено правомірність дій Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Обрій» фактичних витрат щодо виплати та доставки пільгових пенсій ОСОБА_1 за період березень-травень 2015 року, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку щодо здійснення виплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у порядку, який передбачений Інструкцією № 21-1.

Проте, відповідач в порушення вищевказаних положень Інструкції № 21-1 не здійснив перерахування до Пенсійного фонду грошових коштів на відшкодування фактичних витрат позивача по виплаті та доставці пільгових пенсій за квітень - травень 2015 р., що в свою чергу, призвело до утворення заборгованості в сумі 2154,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи протиправність вимог позивача щодо стягнення з нього відповідної суми заборгованості, зазначив про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що для звернення органів Пенсійного фонду України з позовом до суду про стягнення недоїмки, у тому числі, заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не встановлено жодних часових обмежень.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу відповідача на те, що позивачем не було пропущено строк звернення з даною позовною заявою до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи, відповідачем не були надані докази оплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 2 154,78 грн., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (09641, Київська область, Рокитнянський район, село Луб`янка, вулиця Перемоги, будинок 1, ідентифікаційний код 20599134) на користь Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області (09600, Київська область, селище міського типу Рокитне, вулиця Першотравнева, будинок 6, ідентифікаційний код 20598815) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень-травень 2015 року в сумі 2154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) гривні 78 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.