Постанова

від 12.07.2016 по справі 2а-3526/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3526/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

суддів - Танцюри К.О., Самойлюк Г.П.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконним звільнення, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу від 30 серпня 2005 року № 155-к Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці ОСОБА_3 в частині звільнення ОСОБА_1, провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса - нафтогавань»; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з публічної служби - державної служби в митних органах України; стягнути з ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 (65069, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2005 року по 01.11.2011 року (включно) у сумі 109499,15 грн. (сто дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 15 коп.) без урахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати; стягнути з Державної фіскальної служби України та ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби України солідарно на користь ОСОБА_1 20000 грн. (двадцять тисяч гривень) в якості відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконним звільненням.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 працювала в органах Державної митної служби України з 11.05.1999 року, з 29.06.2005 року по 31.08.2005 року - на посаді провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань» Центральної енергетичної митниці та мала спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу».

Наказом від 30.08.2005 року № 155-к Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці позивач був звільнений з вказаної посади з 31.08.2005 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці, що здійснена відповідно з наказом Державної митної служби України від 25.06.2005 року № 586 «Про ліквідацію Центральної енергетичної митниці».

Позивач вважає, що вона була незаконно звільнена та стверджує, що відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення на підставі п.1 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. В зв'язку з цим позивач просить суд визнати її звільнення незаконним, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2005 року по 01.11.2011 року, а також моральну шкоду.

Оскільки в судовому засіданні, що було призначене на 12.07.2016 року, позивач, представники позивача та відповідача ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби не заявляли клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів, представники відповідачів Державної фіскальної служби України та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області до судового засідання не з'явилися, суд на підставі ст.122 та ст.128 КАС України вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом в.о. Голови Державної митної служби України від 25.06.2005 року № 586 ліквідовано Центральну енергетичну митницю, виконання повноважень митницею та її посадовими особами із здійснення митного контролю та митного оформлення зобов'язано припинити з 01.09.2005 року.

Наказом в.о. начальника Центральної енергетичної митниці від 29.06.2005 року № 106-к ОСОБА_1 була призначена на посаду провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань», а 30.06.2005 року письмово попереджена про наступне звільнення з займаної посади у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці.

Наказом в.о. Голови Державної митної служби України від 25.09.2005 року № 587 створено Енергетичну регіональну митницю, якій був присвоєний ідентифікаційний код 33638964, без зазначення, що остання є правонаступником Центральної енергетичної митниці.

Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженим Указом Президента України від 24.08.2000 року № 1022, Державна митна служба України має право приймати рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації в установленому порядку митниці, регіональної митниці тощо.

Згідно з приписами ст.14 та ст.15 Митного кодексу України встановлено, що зазначені установи є юридичними особами.

З огляду на зазначені приписи наказом Державної митної служби України від 25.06.2005 року № 586 було ліквідовано Центральну енергетичну митницю, а наказом Державної митної служби України від 01.07.2005 року № 607 був затверджений склад комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці. Дана установа мала Ідентифікаційний код у Єдиному держаному реєстрі підприємств та організацій України № 24739632, що підтверджується матеріалами справи.

Наказом Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці від 30.08.2005 року № 155-к позивач був звільнений з посади провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань» Центральної енергетичної митниці з 31.08.2005 року у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що Центральна енергетична митниця виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 19.06.2005 року. Наказом Державної митної служби України від 25.06.2006 року № 587 була створена Енергетична регіональна митниця, яка отримала код ЄДРПОУ № 33633964 без правонаступництва.

При цьому, суд зазначає, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування не наведено, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Згідно з частинами другою та третьою статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач проходив співбесіду щодо подальшої роботи в органах Державної митної служби з в.о. начальника Центральної енергетичної митниці ОСОБА_4, який за її результатами запропонував роботу на посаді провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань» новоствореної Енергетичної регіональної митниці. Позивач погодився з цією пропозицією і за вказівкою ОСОБА_4 написав відповідну заяву про переведення на цю посаду, яку того ж дня 04.08.2005 року передав представникові відділу кадрів Енергетичної регіональної митниці. Тобто, з урахуванням зазначеного суд встановив, що позивач виявив бажання проходити подальшу службу в Енергетичній регіональній митниці.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді справи про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення у зв'язку з ліквідацією митного органу, прийшла до висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої було незаконно звільнено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1, провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса - нафтогавань» 31.08.2005 року у зв'язку з ліквідацією Центральної енергетичної митниці є протиправним, а тому пункт 3 наказу від 30.08.2005 року № 155-к Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці ОСОБА_3 належить до скасування.

Також, суд встановив, що позивач не погоджуючись зі своїм звільненням звернувся до суду за захистом своїх законних прав.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року у справі № 2-а-3526/10/1570 адміністративний позов ОСОБА_1 до Енергетичної регіональної митниці, Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо невиконання приписів ч.3 ст.184 КЗпП України по обов'язковому працевлаштуванню ОСОБА_1 як особи, що самостійно виховує дитину у віці до 14 років, у зв'язку із ліквідацією Центральної енергетичної митниці, зобов'язано Державну митну службу України виконати приписи ч.3 ст.184 КЗпП України та працевлаштувати ОСОБА_1 на державну службу в митних органах України на посаді, яка відповідає за рівнем кваліфікації, оплатою праці, посаді провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса-нафтогавань», з якої вона була звільнена наказом Центральної енергетичної митниці від 30.08.2005 року № 155-К, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року у справі № 2-а-3526/10/1570 набрала законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року.

В зв'язку з цим на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року у справі № 2-а-3526/10/1570, що набрала законної сили, начальником Південної митниці Державної митної служби України був виданий наказ від 02.11.2011 року № 1306-к про призначення ОСОБА_1 з 02.11.2011 року на посаду провідного інспектора сектора на митному посту «Ізмаїл» відділу інформаційної роботи та митної статистики Південної митниці.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року у справі № 2-а-3526/10/1570 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд встановив, що ОСОБА_1 станом на час розгляду справи працює в органах ДФС.

Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, з у рахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби, яка є правонаступником Енергетичної регіональної митниці, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2005 року по 01.11.2011 року, оскільки справа про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. «з» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При цьому, під час розгляду справи відповідачі не надали до суду будь-яких розрахунків з приводу визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.08.2005 року по 01.11.2011 року, а також не спростовували надані представником позивача розрахунки.

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд погоджується з письмовими розрахунками представника позивача, про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.08.2005 року по 01.11.2011 року у сумі 109499,15 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, оскільки вони зроблені на підставі довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 № 63-20/1/20-168 від 26.09.2005 року, на підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України про норми та розрахунки тривалості робочого часу на 2005-2011 роки, а також з урахуванням відрахування допомоги по безробіттю у сумі 10951,35 грн. на підставі довідки Суворовського районного центру зайнятості.

Крім того, перевіривши обставини, що наведені в заяві про часткову зміну позовних вимог, із якими позивач пов'язує завдання йому моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно п.5 зазначеної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що наведене в заяві про часткову зміну позовних вимог вираження моральних страждань має загальний характер та не має прямого зв'язку із обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Тобто, суд не встановив обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди.

А тому, позовна вимога про стягнення моральної шкоди не належить до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм законів та встановлених фактів, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці ОСОБА_3 від 30 серпня 2005 року № 155-к в частині звільнення ОСОБА_1, визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з публічної служби - державної служби в митних органах України на підставі пункту 3 наказу Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці ОСОБА_3 від 30 серпня 2005 року № 155-к та стягнення з ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.08.2005 року по 01.11.2011 року у сумі 109499,15 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Також, суд вважає за необхідне судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці ОСОБА_3 від 30.08.2005 року № 155-к в частині звільнення ОСОБА_1, провідного інспектора сектору митних платежів, статистики, митної вартості та номенклатури митного поста «Одеса - нафтогавань».

3. Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з публічної служби - державної служби в митних органах України на підставі пункт 3 наказу Голови комісії з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці ОСОБА_3 від 30.08.2005 року № 155-к.

4. Стягнути з ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39422888) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2005 року по 01.11.2011 року у сумі 109499 (сто дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 15 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення з ОСОБА_2 міської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39422888) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 43 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Головуючий суддя М.М. Кравченко

Судді Г.П. Самойлюк

ОСОБА_5