Ухвала

від 12.07.2016 по справі 820/2216/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А           12 липня 2016 року                                 м. Київ                                        К/800/18788/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Маслій В.І., перевіривши матеріали касаційної скарги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у адміністративній справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП "Охоронна компанія "Кратос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, ВСТАНОВИВ: Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи свої рішення, суди виходили з того, що на підприємстві у спірний період працювало 37 штатних працівників, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особа. Також, на адресу Харківського міського центру зайнятості відповідачем вчасно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій. Вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Також в матеріалах справи наявна копія звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма №10-ПІ) від 26.02.2016 року, поданого на виконання норм діючого законодавства до Харківського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, та лист від 04.04.2016 року № ХМЦЗ-03-4366-26/16 за підписом заступника директора Харківського міського центру зайнятості на підтвердження відсутності відмов відповідача у працевлаштуванні інвалідів. 07 липня 2016 року Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подана касаційна скарга з вимогою скасування вказаних рішень Харківського окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду та позов задовольнити. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. За змістом статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов'язковим платежем), і суд розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із вчиненням правопорушення. За правилами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року №21-81а13. Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки відсутня належна мотивація неправильного застосування судами норм матеріального права. Викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у адміністративній справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП "Охоронна компанія "Кратос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій – відмовити. Копію касаційної скарги та додані до неї документи повернути Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів. Ухвала оскарженню не підлягає.                                  Суддя                                                                         В.І. Маслій