Ухвала

від 07.07.2016 по справі 820/1236/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2016 р. м. Київ К/800/41188/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач), суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника відповідача - Медведєвої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі - ДФІ в Харківській області) про визнання незаконними дій, поновлення на роботі та стягнення сум,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначав, що наказом начальника ДФІ в Харківській області від 06 січня 2015 року № 6-о його звільнено з посади провідного державного інспектора відділу контролю у сфері науки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків. Вказує, що підставою прийняття такого рішення став, зокрема, акт службового розслідування від 05 січня 2015 року, згідно з яким позивач неналежно виконував посадові обов'язки та неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. Посилаючись на те, що висновки службового розслідування є упередженими і не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим його звільнено неправомірно, просив суд, визнати незаконними дії ДФІ в Харківській області, поновити на роботі з 06 січня 2015 року, скасувати акт службового розслідування, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати 16443,00 грн моральної шкоди та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, з урахуванням 310,39 грн інфляції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ДФІ в Харківській області від 06 січня 2015 року № 6-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади ОСОБА_5.» Поновлено ОСОБА_5 на посаді провідного державного інспектора відділу контролю у сфері науки з 06 січня 2015 року. Стягнуто на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 січня 2015 року у розмірі 8750,70 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема норм Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) та КЗпП України. Вказує, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки обставинам справи, а його висновки суперечать принципам адміністративного судочинства та спростовуються доказами у справі.

У запереченнях на скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 2011 року ОСОБА_5 проходив публічну службу у відповідача на різних посадах, зокрема, з 30 грудня 2013 року на посаді провідного державного аудитора відділу операційного аудиту.

З 01 грудня 2014 року позивача переведено на посаду провідного державного інспектора відділу контролю у сфері науки, з якої звільнено на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків на посаді провідного державного аудитора відділу операційного аудиту, згідно з наказом начальника ДФІ в Харківській області від 06 січня 2015 року № 6-о.

Як зазначено в наказі, позивача звільнено на підставі акту службового розслідування від 05 січня 2015 року, пояснень ОСОБА_5 від 01 грудня 2014 року і від 05 січня 2015 року та акту ненадання пояснень ОСОБА_5 від 06 січня 2015 року.

За висновками цього розслідування, позивач неналежно виконував посадові завдання та обов'язки під час виконання доручення керівництва ДФІ в Харківській області щодо проведення двох зустрічних перевірок в ТОВ «Будувельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» за зверненням ДФІ в Полтавській області від 14 липня 2014 року № 16-05-8-18/5982 в рамках ревізії ПАТ «Укргазвидобування», що проводилися за централізованим дорученням Держфінінспекції України щодо перевірки бюджетних коштів. Зокрема, вказується, що ОСОБА_5 надав недостовірну інформацію щодо відсутності об'єкта зустрічної звірки - ТОВ «Будувельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» за юридичною адресою м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8, що унеможливило перевірити законність використання підприємством бюджетних коштів на суму 3 000 000,00 грн.

Підставою проведення цієї перевірки стало звернення головного бухгалтера ТОВ «Будувельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» від 26 серпня 2014 року щодо неправомірності дій посадової особи ДФІ в Харківській області ОСОБА_5 при проведенні зустрічних перевірок товариства та доповідна записка заступника начальника відділу операційного аудиту Тімоніна С.С. щодо неможливості проведення перевірки через відсутність підприємства за юридичною адресою, поданої на підставі акту про відсутність об'єкта зустрічної звірки, складеного 22 серпня 2014 року ОСОБА_5

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено неправомірно, оскільки за відсутності керівника ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» та перебування його у відряджені, ОСОБА_5 не мав можливості виконати свої посадові обов'язки та провести перевірку, так як її проведенню передує обов'язкове вручення відповідних направлень керівництву об'єкта, що перевіряється. Крім того, головний бухгалтер ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» у судовому засіданні вказала, що відповідно до Закону України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» перевірка підприємств, установ, організацій впродовж серпня-грудня 2014 року повинна здійснюватись виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, а тому у позивач не мав повноважень проводити таку перевірку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачем безпідставно складено акт про відсутність об'єкта зустрічної звірки за юридичною адресою, що свідчить про невиконання ним без поважних причин покладених на нього обов'язків, а тому враховуючи те, що ОСОБА_5 мав непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідач правомірно звільнив його за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись неможливо.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначені Законом України «Про державну службу», відповідно до статей 14, 30 якого урегульовано підстави припинення державної служби у формі звільнення та додаткові заходи дисциплінарного впливу.

Порядок застосування таких заходів впливу у Законі № 3723- XII не передбачено, натомість він урегульований статтею 149 КЗпП України. Так, відповідно до частини 3 цієї статті при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу» до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися і заходи дисциплінарного впливу.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні державним службовцем службових обов'язків.

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях службовця ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Тобто звільнення має застосовуватися за конкретні тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив протиправне діяння.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України можливе, за умови якщо працівник неодноразово, без поважних причин, навмисно не виконував (чи неналежно виконував) покладені на нього трудові функції та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. При цьому, враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які є чинними на момент звільнення працівника.

Як зазначено у акті службового розслідування від 05 січня 2015 року однією із підстав прийняття оспорюваного наказу та звільнення ОСОБА_5 за систематичне невиконання службових обов'язків стали накази ДФІ у Харківській області від 28 серпня 2013 року №11-д, від 27 грудня 2013 року №15-д та від 13 лютого 2014 року №3-д, якими позивачу оголошено догани.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказ від 28 серпня 2014 року №11-д скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, а після прийняття наказу ДФІ у Харківській області від 27 грудня 2013 року №15-д про оголошення ОСОБА_5 догани минуло більше року.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно зазначив, що на день звільнення позивач мав лише одне стягнення у вигляді догани, оголошеної наказом від 13 лютого 2014 року №3-д.

У наказі про звільнення зазначено, що ОСОБА_5 надав недостовірну інформацію щодо відсутності підприємства за юридичною адресою, внаслідок чого не була проведена зустрічна звірка діяльності ТОВ «Будувельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» згідно з направленнями №№ 1536, 1537.

Проте, судами встановлено, що на підставі направлень від 12 серпня 2014 року №№ 1536, 1537, виданих виконуючим обов'язки начальника Держфінінспекції в Харківській області Калінніковим В.В., 13 серпня 2014 року позивач здійснив вихід на об'єкт за адресою вказаною у зверненні ДФІ в Полтавській області: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8. За зазначеною адресою знаходився приватний одноповерховий будинок, на якому відсутні будь-які вивіски, таблички, не має вільного доступу до приміщення, у якому зареєстровано юридичну особу. Водночас, особа, що вийшла з даної будівлі повідомила ОСОБА_5, що керівництво та працівники ТОВ «Будівельно - монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» перебувають за цією адресою періодично та надала номер мобільного телефону, за яким можливо зв'язатись із керівництвом товариства.

У телефонній розмові бухгалтер ТОВ «Будівельно - монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» пояснила, що керівник товариства перебуває у відряджені і буде 18 серпня 2014 року, проте телефон та фактичну адресу керівництва надати відмовилась, про що позивач невідкладно повідомив свого безпосереднього керівника Тімоніна С.С., який у судовому засіданні це підтвердив.

В подальшому, з метою дотримання термінів проведення зустрічної звірки вказаного підприємства, ОСОБА_5 направив ТОВ «Будівельно - монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» копії направлень на проведення перевірки, список необхідних документів електронною поштою (том І а.с. 129).

18 серпня 2014 року позивач знову здійснив вихід на адресу суб'єкта господарювання, для проведення зустрічної звірки, однак будь-яких працівників ТОВ «Будівельно - монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» знову не виявив, у зв'язку із чим ОСОБА_5 повторно зателефонував головному бухгалтеру товариства, яка повідомила, що керівництво буде 22 серпня 2014 року. Вийшовши 22 серпня 2014 року на адресу суб'єкта господарювання позивач в третій раз пересвідчився, що за адресою м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8 , керівники ТОВ «Будівельно - монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» відсутні. У зв'язку з цим позивач склав акт від 22 серпня 2014 року про відсутність об'єкта зустрічної звірки за юридичною адресою.

В подальшому для з'ясування юридичної та фактичної адреси об'єкта зустрічної звірки та з метою сприяння у проведенні звірки вказаного товариства позивачем складено листи до головного управління Міндоходів у Харківській області (том І а.с. 212-213), відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та УДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області (том І а.с. 210-211), однак зазначені листи начальник ДФІ в Харківській області не підписав.

Вказані обставини перевірялись судами і підтверджені матеріалами справи та показами свідків.

Пунктом 12 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2006 року № 550 передбачено, що перед початком ревізії посадові особи контролюючого органу та залучені спеціалісти повинні під розписку на примірнику контролюючого органу видати керівнику об'єкта контролю чи його заступнику направлення на проведення перевірки.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та доказам, що їх підтверджують, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача протиправної поведінки, яка б свідчила про вчинення ним проступку, оскільки ревізія може розпочатись тільки після вручення під розписку керівнику об'єкта контролю чи його заступнику направлення на проведення перевірки. Враховуючи наведене, суд визнав, що ОСОБА_5 не мав можливості належним чином виконати свої посадові обов'язки та провести перевірку, а тому дійшов правильного висновку про неправомірність звільнення позивача та правильно задовольнив позов.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак