Рішення

від 12.07.2016 по справі 903/453/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2016 р. Справа № 903/453/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТД В«ХІМПРОДУКТВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 ГРУПВ»

про стягнення 154 237,50грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 16.05.2016р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засіданні 12.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ТД В«ХІМПРОДУКТВ» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 ГРУПВ» про стягнення 155 476,76грн., в т.ч. 117 685,00 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки №05/10/2015 від 05.10.2015р., 24 745,15грн. доплати на підставі додаткової угоди №2 від 10.03.2016р., 2 584,25грн. річних та 10 462,36грн. інфляційних втрат за період з 16.10.2015р. по 15.06.2016р. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтував невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару відповідно до умов договору поставки від 05.10.2015р. №05/10/2015р. та додаткової угоди №2 від 10.03.2016р.

Ухвалою суду від 24.06.2016р. порушено провадження у справі. Зобов'язано відповідача подати суду довідку про включення до ЄДРПОУ станом на час подання позову, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку заперечень щодо розрахунків надати контррозрахунок.

У судовому засіданні 12.07.2016р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, просив стягнути з відповідача 9 223,10грн. інфляційних втрат за період з листопада 2015р. по травень 2016р.

Зменшення розміру позовних вимог обґрунтував невірним розрахунком інфляційних втрат.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийнята заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 154 237,50грн.

Відповідач вимоги ухвали суду від 24.06.2016р. не виконав, пояснень не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 29.06.2016р. за №4301034093509.

Згідно з витягу з ЄДР адреса відповідача - м. Луцьк, вул. Даргомижського, 7, куди і надсилалася ухвала суду.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (постанова пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 із наступними змінами та доповненнями).

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, був повідомлений ухвалою суду, що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2015р. між ТзОВ В«ТД В«ХІМПРОДУКТВ» (постачальник) та ТзОВ «ОСОБА_1 ГРУП» (покупець) був укладений договір поставки №05/10/2015, відповідно до умов яких постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору (додаткові угоди, специфікації, узгоджені сторонами, рахунки та видаткові накладні) до цього договору, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 9-13).

На виконання умов договору та на підставі специфікації від 05.10.2015р. (а.с. 14) позивачем згідно видаткової накладної №70 від 06.10.2015р. було поставлено ТзОВ "ОСОБА_1 ГРУП", а останнім отримано продукцію загальною вартістю 173 513,05грн.

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаній вище накладній, підписи завірені печатками товариств (а.с. 15).

Позивачем відповідачу до оплати був виставлений рахунок на оплату по замовленню №132 від 05.10.2015р. (а.с. 16).

Згідно п.п. 7.6, 7.7 договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується в якості попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника.

Сторони мають право здійснювати розрахунки за договором в інший спосіб, не заборонений законодавством України. У разі поставки продукції відповідно до додатку до договору порядок виплати визначається у такому додатку.

У специфікації від 05.10.2015р. (а.с. 14) сторони узгодили, що повна оплата товару здійснюється до 15.10.2015р. (включно).

За період з 01.10.2015р. по 03.11.2015р. сторонами проведено взаємне звіряння розрахунків, що стверджується актом звіряння, згідно якого станом на 03.11.2015р. заборгованість на користь позивача 173 513,05грн. Акт зі сторони відповідача підписаний директором товариства ОСОБА_3, підпис завірений печаткою (а.с. 17).

Всупереч умов договору відповідач товар оплатив частково в розмірі 55 828,05грн., що стверджується банківськими виписками за період з 17.11.2015р. по 12.03.2016р. (а.с.18-23). При цьому утворилась заборгованість в розмірі 117 685,00грн.

10.03.2016р. сторони підписали додаткову угоду №2 до договору поставки №05/10/2015 від 05.10.2015р., згідно якої покупець зобов'язався доплатити за поставлений і неоплачений товар 24 745,15грн.

Додаткова угода зі сторони відповідача підписана директором товариства ОСОБА_3, підпис завірений печаткою (а.с. 24).

22.12.2015р. позивач звернувся з претензією від №01 про сплату боргу, яка одержана 23.12.2015р., що стверджується відміткою на претензії, відповіді на яку відповідач не надав (а.с. 25). Водночас, у гарантійних листах №5 від 12.02.2016р., №19 від 20.04.2016р. зобов'язувався оплатити заборгованість (а.с. 26, 27).

30.05.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахування доплати в сумі 24 745,15грн. не пізніше 7 днів з моменту отримання вимоги, яка одержана 22.06.2016р., що стверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», відповіді на яку відповідач не надав (а.с. 27-28).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У специфікації від 05.10.2015р. (а.с. 14) сторони узгодили, що повна оплата товару здійснюється до 15.10.2015р. (включно).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач зобов'язання по оплаті не виконав.

Існування договірних зобов'язань, що випливають із договору поставки №05/10/2015 від 05.10.2015р. та додаткової угоди №2 від 10.03.2016р. не заперечено. Доказів розірвання, визнання договору та додаткової угоди недійсними у встановленому законом порядку суду не подано.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів та/або повернення товару.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 117 685,00грн. та 24 745,15грн. доплати, стверджується договором поставки №05/10/2015 від 02.06.2014р. (а.с. 9-13), додатковою угодою №2 від10.03.2016р. (а.с. 24), специфікацією від 05.10.2015р. (а.с. 14), видатковою накладною №70 від 06.10.2015р. (а.с. 15), рахунком на оплату по замовленню №132 від 05.10.2015р. (а.с. 16), актом взаємного звіряння розрахунків за період з 01.10.2015р. по 03.11.2015р. (а.с. 17), банківськими виписками за період з 17.11.2015р. по 12.03.2016р. (а.с.18-23) претензіями від 22.12.2015р. №01, від 30.05.2016р. (а.с. 25-28), гарантійними листами №5 від 12.02.2016р., №19 від 20.04.2016р. (а.с. 26, 27), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. 692 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем на суму боргу відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 9 223,10грн. інфляційних втрат за період з листопада 2015р. по травень 2016р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.07.2016р.) та 2 584,25 грн. річних за період з 16.10.2015р. по 15.06.2015р.

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 313,56грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ГРУП" (43000, м. Луцьк, вул. Даргомижського, 7, код ЄДРПОУ 38890446)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТД В«ХІМПРОДУКТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 26, корпус А, кв. 80, код ЄДРПОУ 39793980)

117 685,00грн. боргу, 9 223,10грн. інфляційних втрат, 2 584,25грн. річних, 24 745,15грн. доплати, 2 313,56грн. судового збору. Всього: 156 551,06грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

15.07.2016р.

Суддя С. Т. Філатова