Рішення

від 06.07.2016 по справі 914/1383/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016р. Справа№ 914/1383/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «УКРОРГСИНТЕЗ», м.Київ Приватного підприємства «РІАЛ», м.Львів про: стягнення заборгованості за поставлений товар. Ціна позову : 137 733,25 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Децик С.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 08 квітня 2016 року);

від відповідача: не з»явився.

Права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю ««Науково-виробниче підприємство «УКРОРГСИНТЕЗ», м.Київ, до відповідача, приватного підприємства «РІАЛ», м.Львів, про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 137 733,25 грн., з якої : 104 394,80 грн. - основний борг, 23 668,86 грн. - пеня, 1645,38 грн. - 3% річних, 8024,21 грн. - інфляційні втрати. Позивач просить також відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2016р. порушено провадження і прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.06.2016 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

З підстав, зазначених в ухвалі від 13.06.2016 року розгляд справи відкладався на 06.07.2016 року.

Від позивача до матеріалів справи поступили :

10.06.2016 року пояснення по справі з документами, яке зареєстроване за вх. №24351/16.

Лист від 13.06.2016 р. ( вх.№24512 від 13.06.2016р.) про долучення до матеріалів справи копії довіреності за №85 від 11.12.2015 року відповідача на отримання від позивача товару.

Письмові пояснення по справі з документами ( 06.07.2016 року вх.№28665/16).

Довідка про розмір основного боргу відповідача станом на 06.07.2016 року (вх.№ 28729/16 від 06.07.2016 р.).

З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях представник позивача у судовому засіданні 06.07.2016 року заявлені позовні вимоги підтримав та просить задоволити.

Відповідачем в жодне із судових засідань не забезпечено явку повноважного представника. Відзиву на позовну заяву, доказів оплати отриманого від позивача товару відповідач суду не надав; із клопотаннями, заявами до суду не звертався.

Відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та у зв»язку із розглядом справи №914/1383/16, за електронним запитом від 06.07.2016 року №22070814 станом на 06.07.2016 року судом отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про приватне підприємство «РІАЛ». Так, за даними Спеціального витягу: приватне підприємство «РІАЛ» в статусі юридичної особи включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи - 13818222; місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 79013, АДРЕСА_1, яка відповідає адресі, зазначеній позивачем у позовній заяві та на яку відповідачу скеровано копії позовної заяви з додатками, а судом - ухвали по справі. Крім того, за даними у Спецвитягу відповідач у стані припинення не перебуває; перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації Спецвитягом не підтверджено.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед'явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача основний борг, який становить вартість поставленого позивачем відповідачу на виконання зобов»язань за Договором від 10 листопада 2015 року №1163_15 договору товару в сумі 104394,80 грн., нараховану відповідно до п.6.5 Договору пеню в розмірі 23 668,86 грн., а також, нараховані відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 1 645,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 8 024,21 грн. ( розрахунки долучено до позовної заяви).

Судом встановлено, що 10 листопада 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРОРГСИНТЕЗ» (надалі іменується «постачальник»), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту , з одного боку, та приватним підприємством «РІАЛ» (надалі іменується «замовник»), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, надалі - сторони, укладено Договір №1163_5, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов»язується передати у встановлений строк у власність замовника «товар», в асортименті, кількості та за ціною, що наводяться в Специфікації (ях) до цього Договору і є його невід»ємною частиною, а замовник зобов»язується оплатити цей товар та прийняти його.

У п.1.2 Договору постачальник та замовник підтверджують, що укладання цього Договору та його виконання для постачальника та замовника не суперечить нормам чинного в Україні законодавства, у відповідності до яких здійснюється господарська або інша діяльність сторін, а також підтверджують те, що укладання цього Договору та його виконання не суперечить цілям діяльності сторін, положенням їхніх установчих документів чи інших локальних актів сторін.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна та вартість товару зазначається у Специфікаціях у гривнях, в т.ч. ПДВ.

Загальна вартість товару, що постачається за цим Договором, складається із вартості товару, зазначеної у всіх Специфікаціях до цього Договору, в т.ч. ПДВ (п.2.2).

У п.2.3 сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості товару в наступному порядку :

2.3.1. 70% від вартості товару протягом 5 (п»яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку.

2.3.2. 30% від вартості товару в термін 5 (п»яти) банківських днів з моменту поставки товару, його встановлення постачальником та за умови відсутності з боку замовника претензій щодо товару та проведених робіт щодо його встановлення.

Форма розрахунку погоджена сторонами у п.2.4 Договору - безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.3.1 Договору товар має бути поставлений замовнику впродовж терміну, вказаного у відповідній Специфікації, з моменту отримання постачальником попередньої оплати, зазначеної у розділі 2 цього Договору.

Поставка товару проводиться постачальником на умовах, вказаних у відповідній Специфікації до цього Договору (п.3.2).

Право на дострокову передачу товару замовнику погоджено сторонами у п.3.3 Договору.

Відповідно до п.3.4 право власності на товар, обговорений в даному договорі, переходить до замовника з моменту передання товару замовнику, про що робиться відповідна відмітка на товаросупроводжувальних документах.

Товар повинен супроводжуватися наступними документами в оригіналі: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, паспорт на товар з печаткою виробника, гарантійний талон, рахунок-фактура.

У п.4.1 Договору сторони узгодили, що здавання-приймання товару проводиться уповноваженими представниками замовника і постачальника протягом чотирьох робочих днів з моменту передачі товару.

Товар, як зазначено у п.4.2 Договору, приймається :

-за кількістю -згідно з відповідної Специфікацією до Договору, ьа видатковою накладною;

-за якістю - згідно з відповідною Специфікацією, технічними умовами або технічними завданнями замовника.

Відповідно до п.6.1 Договору, у випадку порушення зобов»язання, що виникає з цього Договору ( надалі іменується «порушення Договору») , сторона несе відповідальність, визначену цим Договором. У випадках, не передбачених цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору ( п.6.2).

Відповідно до п.6.5 Договору, у разі затримки постачальником поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником/ у разі порушення замовником строку оплати товару, винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не поставленого товару/несплаченої вартості за товар за кожен день затримки поставки /оплати.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015р., але у будь-якому разі до повного виконання своїх обов»язків обома сторонами за цим Договором (п.9.1).

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його виконання ( п.9.2).

Відповідно до п.9.3, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або правом, що підлягає застосуванню до даного виду Договорів, зміни та доповнення у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до Договору.

Зміни та доповнення до Договору набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або у цьому Договорі (п.9.4).

Відповідно до п.9.5, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або правом, що застосовується до даного виду Договорів, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору.

У розділі 10 Договору міститься інформація про місцезнаходження і реквізити сторін: постачальника - ТОВ «НВП»УКРОРГСИНТЕЗ» та замовника - ПП «РІАЛ».

Договір підписаний директором ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» ОСОБА_2 та директором ПП «РІАЛ» ОСОБА_3, завірений гербовими печатками юридичних осіб.

Директором ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» ОСОБА_2 та директором ПП «РІАЛ» ОСОБА_3 підписано та завірено печатками юридичних осіб Специфікацію №1 від 10 листопада 2015 року, яка зазначена як Додаток №1 від 10 листопада 2015 р. до Договору №1163_15 від 10 листопада 2015 р. і є , відповідно до умов в п.1.1, невід»ємною частиною Договору.

Специфікація містить дані про товар, його асортимент, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить - 268419,60 грн., у т.ч. ПДВ - 44736,60 грн. У Специфікації зазначено, що умови оплати - відповідно до розділу 2 Договору. Строк поставки -12.12.2015 року.

10 листопада 2015 року позивачем виставлено відповідачу ОСОБА_4 на оплату товару, який погоджений сторонами у Специфікації до Договору, на загальну суму 268 419,60 грн. ОСОБА_4 підписаний особою, яка його склала (ОСОБА_5Д.) завірений печаткою позивача.

Даний рахунок був частково оплачений відповідачем 13.11.2015 року в розмірі 124209,80 грн. та 02.02.2016 року в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи виписками з банківського рахунку товариства. У призначенні платежів відповідач посилається на рахунок №1163 від 10.11.2015 р. У свою чергу, рахунок на оплату №1163 від 10.11.2015 р. містить посилання на Договір, а перелічений у ньому товар (його асортимент, кількість, ціна) відповідають даним про товар у Специфікації до Договору.

По видатковій накладній №1434 від 11 грудня 2015 року, яка містить посилання на Договір та на рахунок №1163 від 10.11.2015 року, позивач передав, а відповідач прийняв товар , який відповідає товару погодженому сторонами у Специфікації до Договору, на загальну суму 268 419,60 грн., в т.ч. ПДВ - 44 736,60 грн.

Видаткова накладна підписана уповноваженими особами постачальника, замовника, завірена гербовими печатками ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» та ПП «РІАЛ».

Відповідно до умов у п.3.4 Договору, право власності на поставлений по видатковій накладній №1434 від 11 грудня 2015 року товар (обговорений в даному договорі) перейшло д до відповідача з моменту передання товару, тобто, з 11 грудня 2015 року.

Позивач стверджує, що окрім товару погодженого сторонами у Специфікації, відповідач додатково замовив у позивача поставку Сушильної шафи СП-30 вартістю 10185 грн. (копія рахунку на оплату сушильної шафи №1265 від 27.11.2015 р., який підписаний позивачем та завірений його печаткою, знаходиться у матеріалах справи).

По видатковій накладній №1446 від 15 грудня 2015 року позивач поставив відповідачу, а останній прийняв Сушильну шафу СП-30 в кількості однієї штуки, загальною вартістю 10 185,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 1 697,50 грн.).

Видаткова накладна №1446 від 15.12.2015 року підписана уповноваженими особами ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» та ПП «РІАЛ», завірена гербовими печатками юридичних осіб.

Позивач стверджує, що незважаючи на отримання товару та відсутність претензій щодо його якості та кількості, станом на момент його звернення з даним позовом до суду, відповідач не здійснив повну оплату вартості товару. Відтак, сума основного боргу по Договору складає 104 394,80 грн., з якої:

-94209,80 грн. борг згідно рахунку на оплату №1163 від 10.11.2015 р. та

-10185 грн. борг згідно рахунку на оплату №1265 від 27.11.2015 р.

Не отримавши оплату за переданий товар, 29.03.2016 року позивач звернувся до відповідача із претензією №3, в якій вимагав провести повну оплату отриманого товару. Стверджує, що відповідач відмовився від отримання претензії, а тому, після спливу місячного терміну претензія повернулася на адресу позивача.

Як вбачається, 19.05.2016 року позовна заява з документами відіслана позивачем до господарського суду Львівської області, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті у якому документи поступили до суду.

Обгрунтування та розрахунки пені, 3% річних та інфляційних наведені позивачем у окремому документі, який є додатком до позовної заяви.

Позивач також пояснює, що початково копії рахунків-фактур виставлялись на е-мейл відповідача для проведення передоплати згідно п.2.3 Договору, а потім оригінали передавалися з товаром та зі всіма іншими документами у порядку передбаченому п.3.4 Договору. Крім того, факт отримання рахунків №1163 від 10.11.2015 р. та №1446 від 15.12.2015р. підтверджується видатковими накладними, в яких міститься посилання на відповідний рахунок, підпис першого заступника директора ОСОБА_6, печатку відповідача та відсутністю будь-яких претензій. Також факт отримання рахунку №1163 від 10.11.2015р. підтверджується проведенням часткових оплат, що здійснені відповідачем на виконання зазначеного рахунку.

Щодо Специфікації до Договору на поставку шафи СП-3- вартістю 10185 грн., то позивач пояснює, що така Специфікація міститься на сайті позивача та в каталозі продукції позивача, а тому між сторонами додатково не підписувалася. При цьому, позивач звертає увагу, що жодних інших договорів між сторонами укладено не було та що у податковій накладній №1861 від 15.12.2015р. в графі «вид цивільно-правового договору» зазначено Договір поставки, однак в графі дата - помилково вказана дата рахунку на оплату №1265 від 27.11.2015р. замість дати основного договору від 10.11.2015 р. Вважає, що така технічна помилка зі сторони бухгалтерії позивача не відіграє важливого значення для первинної бухгалтерії та податкового обліку та не позбавляє права відповідача на отримання податкового кредиту, оскільки первинними бухгалтерськими документами є рахунок на оплату та видаткова накладна. На думку позивача відсутність підписаної між сторонами Специфікації на поставку Сушильної шафи СП-30 не є підставою стверджувати, що дана поставка була здійснена поза межами договору поставки №1165_15 від 10.11.2015 року., оскільки з усіх бухгалтерських та податкових документів вбачається посилання на основний договір поставки, а помилка щодо дати договору в податковій накладній є технічною помилкою. Між сторонами не виникали жодні інші господарські правовідносини. Позивач наголошує, що предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар, а не відсутність підписаної Специфікації. Тому вважає, що позивач виконав свої зобов»язання у повній мірі і належним чином, а відповідач прийняв товар та зобов»язаний здійснити оплату його вартості.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обовВ»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовВ»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №1163_15 від 10 листопада 2015 року є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власністю покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар в сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою даного договору є перехід майна у власність покупця.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субВ»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовВ»язаної сторони виконання її обовВ»язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовВ»язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору.До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовВ»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобовВ»язання визначається тими правами та обовВ»язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов»язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов»язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов»язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет в господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію ( роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов»язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов»язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відсутність у договорі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання договору неукладеним. При цьому не має значення наявність умислу чи вини сторін договору, як і ступінь виконання ними зобов»язань за договором. Достатнім є лише наявність факту відсутності в договорі істотних умов.

Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявністю печаток постачальника і замовника на договорі №1163_15 від 10 листопада 2015 р. підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Зміст договору №1163_15 від 10 листопада 2015 року, як підстави виникнення цивільного-правового зобовВ»язання, визначається тими правами та обовВ»язками, які взяли на себе учасники (сторони) цього договору: постачальник - ТзОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» та замовник - ПП «РІАЛ», відповідно до умов цього договору і які закріплені і сформульовані в цьому договорі.

Договір №1163_15 від 10 листопада 2015 р. є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише постачальником та замовником; договір не укладений на користь третьої особи.

З аналізу укладеного між сторонами Договору №1163_15 від 10 листопада 2015 року вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строки поставки) кожного окремого зобов'язання з поставки товару повинно здійснюватись сторонами шляхом підписання (укладення) окремих специфікацій. Тобто, зобов'язання з поставки товару щодо кожного окремого випадку поставки товару виникають саме з дати укладення сторонами відповідної (конкретної) специфікації, в якій сторони погоджують істотні умови такої поставки, та з якої і виникає окреме одиничне зобов'язання, в межах якого виникають конкретні права і обов'язки сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №1163_15 від 10 листопада 2015 р позивач поставив відповідачу товар (найменування, асортимент, кількість, ціна якого погоджені сторонами у Специфікації №1 від 10 листопада 2015 року, яка є невід»ємною частиною Договору №1163_15) за видатковою накладною №1434 від 11 грудня 2015 року. Вартість поставленого товару - 268 419,60 грн. (в т.ч. 44 736,60 грн. ПДВ).

Отримання відповідачем товару по видатковій накладній №1434 від 11 грудня 2015 року підтверджується підписом його представника на цій накладній, скріпленого гербовою печаткою відповідача, виставленим позивачем до оплати рахунком №1163 від 10 листопада 2015 року (у якому міститься перелік товару, його ціна, вартість, погоджені сторонами у Специфікації), виписками по рахунку позивача за 13.11.2015 року та за 02.02.2016 року, якими підтверджується перерахування відповідачем коштів за товар згідно рахунку №1163 від 10.11.2015р., відповідно в сумах: 124209,80 грн. та 50 000,00 грн., які фактично є передоплатою за погоджений сторонами до поставки товар.

По видатковій накладній №1434 від 11 грудня 2015 року товар прийнятий відповідачем без будь-яких претензій замовника до цього товару, товар поставлений у строки погоджені сторонами у Специфікації (дата поставки за Специфікацією - 12.12.2015р.).

Виходячи з умов у п.3.4 Договору, право власності на товар поставлений позивачем відповідачу по видатковій накладній №1434 від 11 грудня 2015 року перейшло до відповідача з моменту передачі товару, тобто з 11.12.2015 року.

Судом встановлено, що підтвердив позивач, що зміни та доповнення шляхом укладення додаткової угоди, як це передбачено у п.9.4, до Договору №1163_15 від 10 листопада 2015 року не вносились. Відповідно ж до п.9.3 Договору зміни та доповнення у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформляється додатковою угодою до Договору.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Матеріалами справи підтверджується, що 27 листопада 2015 року ТзОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» виписало ОСОБА_4 на оплату №1265 товару (сушильної шафи СП-30) в кількості однієї штуки по ціні з ПДВ 10 185,00 грн., загальною вартістю з ПДВ - 10 185,00 грн. ОСОБА_4 підписаний уповноваженою особою постачальника ( ТОВ «НВП «УРКОРГСИНТЕЗ») ОСОБА_7, підпис цієї особи завірено гербовою печаткою ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ». ОСОБА_4 на оплату виписаний покупцю - приватному підприємству «РІАЛ».

15 грудня 2015 року ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» (постачальником) та покупцем ( ПП «РІАЛ» оформлено видаткову накладну №1446 на товар , сушильну шафу СП-30, в кількості 1 штуки по ціні з ПДВ - 10 185,00 грн., загальною вартістю 10185,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 1 697,50 грн.). Від постачальника видаткову накладну підписала відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особа - ОСОБА_8, від покупця ( ПП «Ріал») видаткову накладну підписав перший заступник директора ОСОБА_6.. Підписи відповідальних за здійснення господарської операції осіб постачальника та покупця завірені гербовими печатками ТОВ «НВП «УКРОРГСИНТЕЗ» та ПП «РІАЛ».

У видатковій накладній має місце посилання на рахунок на оплату №1265 від 27 листопада 2015 року.

Отже, виходячи з вищенаведеного, господарський суд дійшов висновку, що матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин купівлі-продажу товару ( сушильної шафи СП-30), є направлена позивачем до відповідача пропозиція укласти договір ( рахунок на оплату №1265 від 27 листопада 2015 р.) та прийняття відповідачем пропозиції позивача, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у видатковій накладній №1446 від 15 грудня 2015 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами, судом кваліфіковано як укладення господарського договору купівлі-продажу у спрощений спосіб. Відсутність підписаного між сторонами договору у вигляді окремого документу не спростовує наявність договірних відносин у спрощеній формі, передбаченій ч.ч. 1, 3 статті 181 ГК України. Крім того, відповідач не заперечив факту виникнення між ним і позивачем правовідносин купівлі-продажу та виконання позивачем взятих на себе зобов`язань по передачі відповідачу товару ( шафи сушильної СП -30, вартістю 10 185,00 грн. в кількості однієї штуки).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку первинним документом, що підтверджує поставку товару, обумовленого сторонами у Договорі №1163_15 від 10 листопада 2015 року , є видаткова накладна №1434 від 11 грудня 2015 р., первинним документом, що підтверджує поставку товару, обумовленому сторонами договором купівлі-продажу, що укладений у спрощеній формі, є видаткова накладна №1446 від 15 грудня 2015 року, оскільки ними зафіксовано факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем.

Як унормовано у частині першій статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13).

Відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Видаткова накладна №1446 від 15 грудня 2015 року оформлена відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та відповідно до Закону є первинним документом, який згідно ст. 9 складається безпосередньо під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, зазначена накладна фіксує факт здійснення господарської операції (поставки) саме 15 грудня 2015 року, що є підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар в силу положень ст. 692 ЦК України

Отже, як підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов»язання за Договором №1163 від 10.11.2015 р. та за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощеній формі, однак відповідач за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався з позивачем.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем отриманого товару на суму 104 394,80 грн., то вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу підлягає ж до задоволення.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовВ»язаньВ» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.5 Договору передбачена відповідальність покупця у вигляді пені за прострочку виконання зобов»язання з оплати товару.

Умови оплати товару , поставленого за Договором №1163_15 від 10.11.2015 року, визначені у п.2.3, відповідно до якого замовник здійснює оплату вартості товару в наступному порядку : 70% від вартості товару протягом 5 (п»яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку ; 30% від вартості товару в термін 5 (п»яти) банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст..253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

ОСОБА_4 №1163 на оплату товару вартістю 268 419,60 грн. виписаний 10.11.2015 року.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені ( рахунок на оплату товару №1163 від 10.11.2015 року на суму 268419,60 грн.). суд приходить до висновку, що такий розрахунок проведено вірно, відповідно, нарахована в сумі 21742,25 грн. пеня підлягає до стягнення.

В частині вимоги про стягнення 1926,61 грн. пені (рахунок на оплату товару №1265 від 27.11.2015р. вартістю 10185,00 грн.) позивачу слід відмовити, оскільки поставка товару відбулась за договором, укладеним у спрощеній формі, відтак пеня не передбачена.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» визначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

«Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема , в газеті «Урядовий кур»єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники , згідно з статтями 17,18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватись господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці ( тобто мала місце дефляція)»,- зазначено у п.п.3.1,3.2 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики астосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань».

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних ( рахунок на оплату товару №1163 від 10.11.2015 року на суму 268419,60 грн.). суд приходить до висновку, що такий розрахунок проведено вірно, відповідно, нараховані в сумі 1510,94 грн. підлягають до стягнення.

В частині вимоги про стягнення 3% річних в сумі 134,44 грн. ( рахунок на оплату товару №1265 від 27.11.2015р. вартістю 10185,00 грн.) позивачу слід частково відмовити, оскільки поставка товару відбулась за договором, укладеним у спрощеній формі, відтак відповідно до ст.692 ЦК України , у зв»язку із неоплатою отриманого товару, прострочка виконання грошового зобов»язання має місце починаючи з 16.12.2015 р. За період з 16.12.2015 р. по 18.05.2016 р. від суми боргу 10185,00 грн. 3% річних складають 129,75 грн. і в цій сумі підлягають до стягнення.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 7443,65 грн. (рахунок на оплату товару №1163 від 10.11.2015 року на суму 268419,60 грн.), суд дійшов висновку про задоволення інфляційних втрат в сумі 5606,29 грн., оскільки за період з 18.11.2015 р. по 30.11.2015 року інфляційні втрати складає 0 ( позивач , розраховуючи інфляційні втрати за листопад 2015 р. помилково провів розрахунок починаючи від 10.11.2015 р., тобто від дати рахунку на оплату №1163). Крім того, за період з 21.12.2015 р. по 31.12.2015 р. інфляційні втрати теж складають 0.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 580,56 грн. (рахунок на оплату товару №1265 від 27.11.2015р. вартістю 10185,00 грн.), суд дійшов висновку про задоволення інфляційних втрат частково, в сумі 509,26 грн., оскільки за період з 16.12.2015 р. по 31.12.2015 р. інфляційні втрати складають 0.

Із врахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в сумі 133 893,29 грн. заборгованості, з якої : 104 394,80 грн. основного боргу, 21 742,25 грн. пені, 3% річних в сумі 1640,69 грн., інфляційні втрати в сумі 6 115,55 грн. В решті позову слід відмовити .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст..ст.1,2,4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «РІАЛ» ( 79013, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 13818222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРОРГСИНТЕЗ» (01133, м.Київ, вул..Щорса,29; код ЄДРПОУ 31607028) 133 893,29 грн. заборгованості, з якої : 104 394,80 грн. основного боргу, 21 742,25 грн. пені, 3% річних в сумі 1640,69 грн., інфляційні втрати в сумі 6 115,55 грн., а також стягнути 2 008,39 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст..116 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 09.07.16р. та 10.07.16р., виготовлено 12.07.16 р.

Суддя Кітаєва С.Б.