Постанова

від 14.07.2016 по справі 804/3043/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 р.Справа №804/3043/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Мідас КР Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

27 травня 2016 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного підприємства «Мідас КР Плюс» (код ЄДРПОУ 35927750) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8356 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не сплатив у добровільному порядку суми адміністративно-господарських санкцій за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити обґрунтовуючи наступним:

- підприємством вчасно та згідно чинного законодавства надавалась звітність до служби зайнятості, у якій зазначалось про наявність одного вакантного місця з можливістю працевлаштування інваліда;

- у 2015 році громадяни інваліди безпосередньо до підприємства із заявами про їх працевлаштування не звертались, також не звертались і до Криворізького міського центру зайнятості;

- обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування на створені робочі місця, такий обов'язок покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів;

- таким чином, оскільки підприємством вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача клопотав про розгляд справи за його відсутності, додатково зазначив, що до 3 березня 2015 року у працевлаштуванні інвалідів не було потреби, оскільки на підприємстві був працевлаштований інвалід ІІІ-ої групи ОСОБА_3, після звільнення вказаної особи до центру зайнятості був поданий звіт про потребу у працевлаштуванні інвалідів, що підтверджується довідкою з центру зайнятості.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 лютого 2016 року Приватним підприємством «Мідас КР Плюс» поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік у формі №10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 10 осіб за рік, з них середньооблікова кількість штатних працівників інвалідів - «-» осіб, кількість інвалідів-штатних працівників які мали працювати - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 167,12 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 16712 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - «-» грн.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів сума санкцій дорівнює 8356 грн. = (16712 грн. : 2) х 1 - 0.

Позивач зазначає про несплату підприємством самостійно до 15 квітня 2016 року суми адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку із чим звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875).

Відповідно до статі 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з законом, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

«Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, визначена процедура подання підприємствами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць вакантних посад для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Згідно пункту 2 вказаного Порядку інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону №875, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону №875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року №1836 «Про реалізацію статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання статистичної звітності у формі №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за №117/13384.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повідомляють територіальний орган Державної служби зайнятості України, направляючи звітність у формі №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за №988/23520.

Згідно із пунктом 2.1 Порядку заповнення звіту форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Статтею 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону №875, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві відповідача у період з 6 березня 2014 року по 3 березня 2015 року на посаді охоронника працював ОСОБА_3, якому встановлена ІІІ група інвалідності з 14 серпня 2012 року. Прийняття на роботу та звільнення вказаної особи з роботи підтверджується наказами №11 та №26 о.с. відповідно.

Судом встановлено, що відповідачем у 2015 році подана звітність за формою №3-ПН до служби зайнятості:

- 20.03.2015 року на 1 вакансію із укомплектуванням за сприяння Державної служби зайнятості України;

- 24.09.2015 року на 1 вакансію із укомплектуванням за сприяння Державної служби зайнятості України.

Також, Приватним підприємство «Мідас КР Плюс» до Криворізького міського центру зайнятості були направлені листі про актуальність вакансії, вказаної у поданих звітах: за вих. №4 від 15.04.2015 року, від 10.06.2015 року, за вих. №36 від 07.07.2015 року, за вих. №39 від 6.08.2015 року, за вих. №40 від 04.09.2015 року, за вих. №43 від 23.10.2015 року; за вих. №44 від 20.11.2015 року, за вих. №46 від 18.12.2015 року.

Таким чином, Порядком визначається обов'язок особи лише заявити про відкриття вакансії не встановлюючи регулярність підтвердження її наявності, однак, відповідач незважаючи на це регулярно направляв листи про потребу в працевлаштуванні інваліда, та у вересні повторно заявив про відкриту вакансію.

На думку суду позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач вжив достатніх передбачених чинним законодавством заходів, направлених на забезпечення працевлаштування інвалідів та уникнення встановленої законом відповідальності.

Крім того, створення відповідачем для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, отже, застосування у такому випадку адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Мідас КР Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8356 грн. - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 4 липня 2016 року.

Суддя І.О. Верба