Ухвала

від 13.07.2016 по справі 201/8769/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/853/16 Справа № 201/8769/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

При секретарі ОСОБА_5

за участю:

представника третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_6

слідчого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 , - на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2016 р. про арешт майна, постановлення нової ухвали, якою накладений арешт майна скасувати, зобов`язання слідчого повернути ОСОБА_8 майно, на яке був накладений арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 10.06.2016 р. клопотання старшого слідчого СВ Жовтневого ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області про арешт майна було задоволене, накладений арешт на речі та документи згідно переліку, вилучені в ході проведення 09.06.2016 р. обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що з метою забезпечення кримінального провадження накладення арешту є необхідним.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_6 зазначає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для арешту майна, вилученого в ході проведення 09.06.2016 р. обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Європейска (Миронова), 7а, є помилковим.

Так, обшук було здійснено в приміщеннях, які не перебувають у володінні ТОВ «Супра Плюс» та належать ОСОБА_8 на праві оренди, внаслідок чого було вилучене та у подальшому арештоване майно, належне останньому, що не має відношення до ТОВ «Супра Плюс» та розслідуваного кримінального правопорушення.

Апелянт зазначає, що при вилученні планшетних комп`ютерів та комп`ютерного обладнання мав місце вихід за межі як ухвали слідчого судді від 08.06.2016 р. про дозвіл на обшук, так і критеріїв, за якими згідно ст. 167 КПК України визначається майно, що може бути тимчасово вилучене.

Також вказує, що заходи забезпечення кримінального провадження були вжиті за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, до повідомлення будь-якої особи про підозру у даному кримінальному провадженні. При цьому розмір грошової суми, що за даними слідства була отримана шахрайським шляхом ОСОБА_9 , об`єктивно не підтверджується, заява про скоєння кримінального правопорушення була подана Громадською організацією «Громадський контроль», яка не є учасником відповідних відносин, не зазнала будь-якої шкоди від дій ОСОБА_9 , а отже потерпілий у розумінні ст. 55 КПК України у даному кримінальному провадженні відсутній.

Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_6 , що апеляційну скаргу підтримав; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, полягає у тому, що ОСОБА_9 та інші особи на протязі тривалого часу систематично, діючи незаконно та шляхом обману, отримували грошові кошти від громадян, що здійснювали торгівлю на незаконному ринку навпроти будинків № 21-23 по пр. Героїв у м. Дніпропетровську, та у подальшому передавали ці кошти до офісу, розташованого по вул. Європейській (Міронова), 7А у м. Дніпропетровську. Речі та документи, на які був накладений арешти оскаржуваною ухвалою слідчого судді, були вилучені під час санкціонованого обшуку, проведеного у зазначеному офісі 09.06.2016 р.

З урахуванням наведеного щодо цих речей та документів є підстави обґрунтовано вважати, що вони відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатні для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на них був накладений з дотриманням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують. Так, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, єдиною і достатньою підставою для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів є відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України. Обставини, зазначені апелянтом, - неналежність, на його думку, потерпілого, відсутність у даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру будь-якій особі, - при вирішенні питання про арешт майна з цієї підстави врахуванню не підлягають та не є перешкодою для його застосування.

Посилання апелянта на те, що при вилученні під час обшуку речей та документів, на які у подальшому був накладений арешт оскаржуваною ухвало слідчого судді, слідчий вийшов за межі як ухвали слідчого судді від 08.06.2016 р. про дозвіл на обшук, так і критеріїв, за якими згідно ст. 167 КПК України визначається майно, що може бути тимчасово вилучене, не ґрунтуються на законі. Так, за правилами ч. 7 ст. 236 КПК України слідчий має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, в тому числі ті, що є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України, незалежно від того, чи входять вони до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Доводи апелянта щодо відсутності зв`язку між арештованими речами і документами та розслідуваним кримінальним правопорушенням колегія суддів вважає передчасними, оскільки на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. У випадку, якщо наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним злочином у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Що стосується посилання апелянта на недостатню обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, то ця обставина є його особистою суб`єктивною оцінкою, яку колегія суддів не вважає правильною.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3