Рішення

від 14.07.2016 по справі 909/479/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 р. Справа № 909/479/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., при секретарі судового засідання Кучмі І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1 лінія", Одеське Шосе,8, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162

адреса для листування :02125 м.Київ, вул. Петра Запорожця,13-А

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстар" вул. Юності, буд. 62 А, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 187338,81 грн. заборгованості

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1 ( довіреність №66 від 31.05.16)-представник;

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1 лінія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстар" про стягнення 187338,81грн. Ухвалою суду від 09.06.16р. порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.06.16р. відкладено розгляд справи на 05.07.16р. у зв"язку із не явкою представників сторін. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2016року розгляд справи було відкладено на 14.07.2016року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує, просить задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору № 173010 від 01.09.2014року про надання маркетингових послуг, відповідачем не були належним чином виконанні зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 90240,53 грн, основного боргу, 55186,03 грн. - пені, 11028,10 грн. - 10 % річних від простроченої суми та 30884,15 грн. - інфляційних втрат.

У судовому засіданні, представник позивача, на виконання вимог ухвали суду надав документи, що були долучені до матеріалів справи ( вх.9884/16 від 14.07.2016року)

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 14.07.2016, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 вересня 2014року між Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_1 лінія» (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстар" (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір № 173010 про надання маркетингових послуг (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за завданням замовника. Виконавець зобов'язується надавати замовнику маркетингові послуги стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів та послуг по стимулюванню збуту товару (надалі - послуги), які постачались, постачаються або плануються в майбутньому до постачання замовником через торговельну мережу виконавця.

Маркетингові послуги за цим договором надаються виконавцем щомісячно ( п.1.2 договору.)

Послуги за цим договором надаються за усними завданнями замовника (п.1.3. договору).

Згідно з п. 4.1. договору оплата здійснюється замовником на підставі рахунку, який надається виконавцем, але не пізніше 5 днів з моменту отримання рахунку

Відповідно до п .5.4. договору послуги за договором вважаються прийнятими після підписання актів дачі-прийняття послуг, з урахуванням п. 5.6. договору.

Факт надання послуг засвідчується підписаним уповноваженими представниками сторін актом здачі-прийняття послуг (п. 5.6. договору).

Згідно з п.п. 5.5.,5.6. договору замовник зобов'язаний підписати здачі-прийняття послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від виконавця, або в той же термін надати вмотивовану відмову від підписання акту здачі-прийняття послуг з обов'язковим зазначенням зауважень та надіслати один екземпляр акту виконавцю за адресою, визначеною у ст. 11 цього договору як адреса для листування. У випадку якщо замовник не надасть підписаний акт здачі-прийняття послуг або вмотивовану відмову від його підписання з викладеними зауваженнями в термін встановлений у п. 5.5. договору, послуги будуть вважатися наданими у відповідності до всіх умов договору і підлягають оплаті у повному обсязі, в строки передбачені договором.

Відповідно до п. 8.1. даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014року, а в частині виконання грошових зобов'язань до повного його виконання.

За доводами позивача, ПрАТ «ОСОБА_1 лінія» на виконання умов договору належним чином виконало свої зобов'язання та надало відповідачу послуги стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів та послуг по стимулюванню збуту товару на загальну суму 90240,53 грн., що підтверджується актами надання послуг № БУ-00010724 від 30.11.2014року (отримано 12.01.2015року), № БУ-00011063 від 31.12.2014року (отримано 09.02.2015року), № БУ 00000949 від 31.01.2015року (отримано 17.03.2015року)

Відповідачем в порушення умов договору акт не підписаний, проте, зауважень щодо отриманих послуг не надано, а відтак послуги вважаються в силу п. 5.6. договору такими що наданні у повному обсязі та підлягають оплаті.

Оскільки, відповідачем не було оплачені вказані послуги, в останнього утворився борг перед позивачем у сумі 90240,53грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про сплату боргу, яка залишена відповідачем без реагування.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 4.1 договору оплата здійснюється замовником на підставі рахунку, який надається виконавцем, але не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання рахунку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надані послуги відповідачу на загальну суму 90240,53грн, що підтверджується актами здачі-прийняття послуг № БУ-00010724 від 30.11.2014року, № БУ-00011063 від 31.12.2014року, № БУ 00000949 від 31.01.2015року. Судом встановлено, що в силу п. 5.6. договору послуги вважаються такими, що наданні у повному обсязі та підлягають оплаті.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач з метою досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № 851 від 04.05.2016року, проте відповідачем вказана вимога залишення без розгляду.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 90240,53 грн, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 55186,03 грн. - пені, 11028,10 грн. - 10 % річних від простроченої суми та 30884,15 грн. - інфляційних втрат.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за порушення терміну оплати, визначеного п. 4.1. договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення своїх зобов'язань, а також додатково 10% річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення (згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У п. 6.3. сторони визначили, що нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коди грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання на користь виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При здійсненні перевірки правильності нарахування пені та 10% річних, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем включено вихідні дні в періоди часу( початок перебігу нарахування) та невірно зазначено кінцеву дату розрахунку у періоди за які здійснювались нарахування пені та 10% річних.

За таких обставин, при здійсненні перерахунку розміру пені та 10% річних, судом виключено вихідні дні ( початок перебігу) із розрахунку періоду прострочення, і як наслідок, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальній сумі 26496,50грн., 10% річних в загальній сумі 11028,00грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають сума у розмірах, заявлених позивачем 30884,15грн. - інфляційні втрати.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення з відповідача на користь позивача належить: 90 240,53грн. основного боргу, пеня в загальній сумі 26496,50грн., 10% річних в загальній сумі 11028,00грн. та 30884,15грн. - інфляційних втрат.

В частині стягнення з відповідача 28689,53грн. пені та 0,10грн. 10% річних - відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно на сторони відповідно до задоволених судом сум заборгованості.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610-612, 625-629, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 3, 34, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1 лінія", Одеське Шосе,8, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстар" вул. Юності, буд. 62 А, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ

про стягнення 187338,81 грн. заборгованості - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстар" (вул. Юності, буд. 62 А, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 33645840) на користь Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_1 лінія» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт Чабани, Одеське шосе, 8; ідентифікаційний код 30728887) - 90240,53грн. ( дев'яносто тисяч двісті сорок грн. 53коп.) основного боргу, 26 496,50грн. (двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто шість 50 коп.) пені, 11 028,00грн. ( одинадцять тисяч двадцять вісім грн. 00коп.) 10% річних та 30 884,15грн. ( тридцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 15 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 379,74 грн. ( дві тисячі триста сімдесят дев'ять грн. 74коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстар" (вул. Юності, буд. 62 А, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ 28689,53грн. пені та 0,10грн. 10% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.16

Суддя Шкіндер П.А.