Рішення

від 14.07.2016 по справі 906/556/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" липня 2016 р. Справа № 906/556/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. від 31.12.2015; ОСОБА_2 дов. від 31.12.2015;

від 1-го відповідача: не з'явився;

від 2-го відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл Бінг"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора 2011"

2) Приватного підприємства "ОСОБА_3 Транс-ЛТД"

про стягнення 36550,00грн

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Велл БінгВ» звернулось з позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства В«ОСОБА_3 Транс-ЛТДВ» дебіторської заборгованості у розмірі 36550,00грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аврора 2011В» суми поруки в розмірі 1000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання 2-им відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати коштів за послуги транспортного експедирування згідно умов договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016, а також на зобов'язання 1-го відповідача сплатити 1000,00грн поруки відповідно до договору поруки №31.03.2016 від 31.03.2016.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 57).

Представник 2-го відповідача також у судове засідання не з'явився. На підтвердження факту направлення 2-му відповідачу копії ухвали суду від 05.07.2016 судом долучено до матеріалів справи копію реєстру Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 06.07.2016.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі у справі були належним чином повідомлені судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2016 між Приватним підприємством "ОСОБА_3 Транс-ЛТД" (експедитор 1, 2-ий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велл Бінг" (експедитор 2, позивач) укладено договір-заявку №03/16-37 (а.с. 21-22), згідно якого в порядку і на умовах, визначених даною заявкою, експедитор 2 бере на себе зобов'язання доставити з місця призначення до пункту призначення ввірений йому для перевезення вантаж, у строки, погоджені сторонами і вказані у даній заявці, справним вантажним транспортом відповідної вантажопідйомності, і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоотримувачу), а експедитор 1 зобов'язується прийняти послуги експедитора 2 на умовах і в строки, передбачені в цій заявці.

Відповідно до п.1 договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016 час відліку розраховується по відмітках у CMR (ТТН), або на маршрутному листку при прибутті (відправленні) автомобіля на завантаження, вивантаження, фіксується в карті простою.

Пунктом 5 договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016 визначено, що необхідними для опрацювання бухгалтерією документами на оплату є акт виконаних робіт, договір-заявка, рахунки (оригінали), податкова накладна, копії установчих документів з мокрою печаткою. Обов'язковим є надання двох екземплярів оригінала CMR.

За змістом зазначеного вище договору-заявки вартість перевезення вантажу складає 39000,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору транспортного експедирування.

За змістом ст.316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.929 Цивільного кодексу України та ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Пунктом першим статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016 строком оплати за послуги транспортного експедирування є строк у 14 днів після отримання оригіналів документів

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт надання позивачем 2-му відповідачу послуг з транспортного експедирування підтверджується наявними в матеріалах справи CMR №296 (а.с. 18), актом надання послуг №61 від 11.04.2016 (а.с. 19), податковою накладною від 11.04.2016 (а.с. 17). Тобто, позивач виконав свої зобов'язання за договором-заявкою №03/16-37 від 29.03.2016 належним чином.

У зв'язку з цим, позивачем було виставлено 2-му відповідачу рахунок №60 від 11.04.2016 на оплату наданих послуг з транспортного експедирування на суму 39000,00грн (а.с. 20). 24.05.2016 позивачем направлено відповідачу 2 оригінали документів, що підтверджується описом вкладення (а.с. 14).

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 2-ий відповідач взяті на себе договором-заявкою №03/16-37 від 29.03.2016 зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги з транспортного експедирування належним чином не виконав, сплативши останньому лише 3350,00грн, про що свідчать платіжні доручення №671 від 20.05.2016 (на суму 1300,00грн), №692 від 24.05.2016 (на суму 1150,00грн), №765 від 09.06.2016 (на суму 900,00грн) (а.с. 48-50).

Разом з тим, під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив заборгованість на загальну суму 3000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №800 від 14.06.2016 (на суму 1100,00грн), №840 від 22.06.2016 (на суму 900,00грн), №902 від 04.07.2016 (на суму 1000,00грн) (а.с. 51-53).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктами 4.2, 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи; господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 3000,00грн боргу згідно договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016 за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Отже, сума боргу за надані послуги з транспортного експедирування згідно договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016, яка підлягає стягненню з 2-го відповідача на користь позивача, становить 32650,00грн (39000,00грн - 3350,00грн - 3000,00грн).

Крім того, позивач просить суд стягнути з 1-го відповідача 1000,00грн за договором поруки №31.03.2016 від 31.03.2016.

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.554 ЦК України).

Дійсно, в матеріалах справи знаходиться договір поруки №31.03.2016 від 31.03.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велл Бінг" (кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аврора 2011" (поручитель, 1-ий відповідач) (далі - Договір поруки) (а.с. 25-27).

Відповідно до п.1.1. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання Приватним підприємством "ОСОБА_3 Транс-ЛТД" (боржник) усіх зобов'язань, що виникли в нього на підставі договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016.

Згідно п.1.2. Договору поруки у разі порушення боржником обов'язку за основним договором (договір-заявка №03/16-37 від 29.03.2016), поручитель відповідає перед кредитором у межах суми, визначеної п.3.1. цього договору.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 1000,00грн (п.3.1. Договору поруки).

Так як, судом встановлено вище факт наявності в 2-го відповідача заборгованості з оплати послуг позивача транспортного експедирування, в останнього виникло право вимоги до 1-го відповідача щодо сплати суми поруки в розмірі 1000,00грн.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачі позов за підставою та предметом не оспорили, доказів сплати боргу суду не надали, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з транспортного експедирування належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з 2-го відповідача 32650,00грн боргу згідно договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016, а також про стягнення з 1-го відповідача 1000,00грн за договором поруки №31.03.2016 від 31.03.2016 обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

У частині позову щодо стягнення з 2-го відповідача 3000,00грн заборгованості згідно договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016 суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на 2-го відповідача, оскільки саме він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОСОБА_3 Транс-ЛТД" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 23, офіс 17; ідентифікаційний код 39634310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл Бінг" (10031, м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 25, офіс 103; ідентифікаційний код 39346708):

- 32650,00грн - боргу згідно договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016;

- 1378,00грн - судових витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора 2011" (10031, м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 25, офіс 2; ідентифікаційний код 37857544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велл Бінг" (10031, м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 25, офіс 103; ідентифікаційний код 39346708):

- 1000,00грн - суми поруки за договором поруки №31.03.2016 від 31.03.2016.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3000,00грн боргу згідно договору-заявки №03/16-37 від 29.03.2016 за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - позивачу на електронну пошту 4086455@gmail.com, 3,4 - відповідачам (рек. з повід.)