Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/5730/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/5730/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект"

про стягнення 171 704,62 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лелюх Л.П. - адвокат, договір про надання правової допомоги від 15.10.2015

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект" про стягнення заборгованості у розмірі 171 704,62 грн., з яких 95 500,00 грн. основного боргу, 68 723,00 грн. інфляційних нарахувань, 7 481,62 грн. процентів річних, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 575,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 24/10 на виконання субпідрядних будівельних робіт від 24.10.2012 в частині своєчасної та повної оплати за виконані будівельні роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано інфляційні нарахування та 3 % річних у вищезазначених розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5730/16 та призначено до розгляду на 27.04.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 розгляд справи відкладено на 18.05.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено на 02.06.2016.

02.06.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 розгляд справи відкладено на 30.06.2016.

У судове засідання 27.04.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.04.2016 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: №0103038087839.

У судове засідання 18.05.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

У судове засідання 30.06.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засіданні 30.06.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.06.2016 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103038101327.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 26.04.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового 18.05.2016 засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 18.05.2016, яке судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.06.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 29.06.2016, яке судом задоволено, та пояснення по справі б/н від 29.06.2016, в яких позивач підтримав позовні вимоги та навів розрахунок заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції. Документи судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 30.06.2016 суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача до суду на час розгляду справи 30.06.2016 не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 01.04.16, 27.04.16, 18.05.16 та 15.06.16 відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи 30.06.2016, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 30.06.16 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 24 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАФ" (позивач у справі, субпідрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект" (відповідач у справі, генпідрядник за договором) було укладено Договір № 24/10 на виконання субпідрядних будівельних робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого Генеральний підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи: "Внесення в існуючу проектну документацію щодо влаштування ІТП змін у зв'язку зі зміною навантажень, організацію проходження експертизи КЕТЦ, влаштування ІТП за узгодженим проектом, виконання пусконалагоджувальних робіт та ведення її в експлуатацію (далі - роботи) по об'єкту "Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по просп. Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва. Секція 1-1. Секція 1-2" (далі - об'єкт).

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили вартість робіт та порядок фінансування, терміни виконання робіт, зобов'язання сторін, матеріально - технічне забезпечення, здачу і приймання робіт, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.2 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.

Вказаний договір підписаний представниками генпідрядника та субпідрядника та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, зокрема, в частині будівництва ІТП житлових секцій 1-1, 1-2 і вбудованих приміщень, розташованих на об'єкті замовника, та пусконалагоджувальних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору про надання послуг, а саме щодо внесення в існуючу проектну документацію та організації проведення експертизи, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено сторонами в п. 1.2 Договору всі роботи, передбачені договором, виконуються у відповідності до проектної документації відкоригованої субпідрядником, вимог ДБН та чинного законодавства України (в тому числі нормативних актів органів місцевого самоврядування).

Обсяги виконуваних робіт передбачаються узгодженою проектною документацією (відкоригованою субпідрядником у відповідності до умов цього Договору) та цим Договором (п.1.3 Договору).

Зокрема, згідно п. 4.1.1 Договору субпідрядник зобов'язався відкоригувати документацію щодо влаштування ІТП, організувати проходження експертизи КЕТЦ та забезпечити невідхильне дотримання при виконанні робіт за цим Договором.

Окрім того, як зазначено в п. 1.4 Договору субпідрядник підтверджує, що до укладання цього Договору ознайомлений з проектною документацією на об'єкт будівництва в цілому та розуміє повний обсяг виконуваних робіт за цим Договором. Кошторисна документація, розроблена субпідрядником, включає всі види робіт, матеріалів, обладнання, необхідних для виконання і здачі виконаних робіт в експлуатацію.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 2.1 Договору вартість робіт, що виконується субпідрядником визначається в поточних цінах на підставі правил визначення вартості будівництва. Методики розрахунку договірної ціни відображається кошторисній документації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна вартість договору є твердою, визначена сторонами в кошторисній документації (Додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору) та максимально складає 1 320 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) - 220 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи Договірною ціною, складеною в поточних цінах станом на 25.10.12 р. на:

- будівництво ІТП житлових секцій 1-1, 1-2 і вбудованих приміщень, розташованих на об'єкті замовника «Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по просп. Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва. Секція 1-1. Секція 1-2», що здійснюється у 2013 р., яка складає 1287869,27 грн.;

- на внесення змін в існуючу документацію щодо влаштування ІТП змін у зв'язку зі зміною навантажень, організація проходження експертизи КЕТЦ. Адреса об'єкта: просп. Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва, що здійснюється у 2013 р., яка складає 18900,00 грн.;

- на будівництво ІТП житлових секцій 1-1, 1-2 і вбудованих приміщень. Пусконалагоджувальні роботи, розташованих за адресою: просп. Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва, що здійснюється у 2013 р., як становить 13230,73 грн.

Зміна максимальної вартості Договору здійснюється лише за умови підписання відповідних додаткових угоди сторонами, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 2.3. Договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 3.1 Договору роботи повинні бути розпочаті й закінчені не пізніше строків, встановлених графіком виконаних робіт (Додаток №2), що є невід'ємною частиною договору, при умові вчасного надання авансу згідно п. 2.6, а саме до 01.11.12.

Відповідні узгоджені обома сторонами Договору графіки виконання робіт за Договором долучені позивачем до матеріалів справи.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Щомісячно не пізніше 25-го числа звітного місяця субпідрядник передає генпідрядникові документацію: акт здачі - приймання виконаних робіт КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, відомість ресурсів,акти на виконані скриті роботи та ін. Передача - приймання виконаних робіт у відповідності з даним Договором оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі - приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі п'яти днів з моменту надання субпідрядником вказаних актів генпідряднику на підпис (п. 6.1 Договору).

Згідно положень п. 6.5 Договору генпідрядник здійснює підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, та довідок про вартість робіт (форми КБ-2в та КБ-3) після прийняття технаглядом виконаних обсягів та якості робіт.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору підряду відповідачем виконані підрядні роботи на загальну суму 1301100,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за жовтень 2013 року, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за жовтень 2013 року, а саме:

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 02.10.2013 р. за жовтень 2013 р. (ф. КБ-2в) на суму 813 209,72 грн., акт № 1-1 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 02.10.2013 р. на 256 412,41 грн., Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень на суму 1 069 622,13 грн. (ф. КБ-3);

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 02.10.2013 р. за жовтень 2013 р. (ф. КБ-2в) на суму 57 198,29 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) на суму 57 198,29 гри., які додані до матеріалів справи;

- акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт від 03.10.2013 р. за жовтень 2013 р. (ф. КБ-2в) на суму 7 995,05 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) на суму 57 993,05 грн., із яких 49 998,00 грн. складає вартість змонтованого устаткування, що підтверджується актом № 3-1, підписаним 03.10.2013 р.;

- акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт від 03.10.2013 р. за жовтень 2013 р. (ф. КБ-2в) на суму 59 278,79 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) на суму 59 278,79 грн.;

- акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт від 03.10.2013 р. за жовтень 2013 р. (ф. КБ-2в) на суму 2 374,33 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) на суму 36 901,93 грн., із яких 34 527,60 грн. складає вартість змонтованого устаткування, що підтверджується актом № 5-1 підписаним 03.10.2013 р.;

- акт № 6 приймання виконаних будівельних робіт від 03.10.2013 р. за жовтень 2013 р. (ф. КБ-2в) на суму 6 875,08 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) на суму 6 875,08 грн.;

- акт б/н приймання виконаних будівельних робіт від 03.10.2013 р. за жовтень 2013 р. (ф. КБ-2в) на суму 13 230,73 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) на суму 13 230,73 грн..

Належним чином засвідчені копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи.

Окрім того, на виконання умов Договору між позивачем та відповідачем був підписаний акт № 84 від 30.09.2013 р. надання послуг з внесення в існуючу документацію змін щодо влаштування ІТП у зв'язку із зміною навантажень, організація проходження експертизи КЕТЦ на суму 18 900,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Загальна сума всіх підписаних сторонами актів, що підтверджують виконання робіт та надання послуг за Договором, становить 1 320 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку мотивованої відмови генпідрядника від приймання робіт внаслідок наявності недоліків, або дефектів в роботі, генпідрядник письмово повідомляє про це субпідрядника з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання, про що субпідрядник має право вимагати складання двостороннього акту.

Згідно п. 6.3 Договору виправлення прихованих дефектів, які не могли бути виявлені генпідрядником при складанні акту приймання виконаних робіт, гарантується субпідрядником протягом 12 місяців з дати приймання виконаних робіт генпідрядником. Субпідрядник зобов'язується з наступного дня після отримання інформації генпідрядника про виявлення прихованих дефектів приступити до їх виправлення та виправити їх в строк не більше 7 календарних днів з дати початку виправлення таких прихованих недоліків. Якщо протягом вказаного вище у цьому пункті строку субпідрядник не виправить вказані дефекти, генпідрядник має право їх виправити власним засобом та коштами або за допомогою третіх осіб, в субпідрядник зобов'язується відшкодувати генпідряднику всі пов'язані з таким виправленням витрати. Гарантійний строк подовжується на кількість днів, протягом яких проходило виправлення дефектів.

Як вбачається із наданих позивачем актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та акту надання послуг, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт та надання послуг за вищевказаними актами, а також заперечення щодо визначених актами обсягів робіт та їх ціни відсутні.

Факт виконання робіт та надання послуг за вказаними актами виконаних робіт та наданих послуг згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання будівельних робіт та надання послуг до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови Генпідрядника від приймання виконаних робіт та послуг та підписання актів, а також заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «РАФ» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт та наданню послуг, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт та Довідках про вартість будівельних робіт за жовтень 2013 р., акті наданих послуг, а позивачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт та послуг без будь - яких зауважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, змовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2.4 Договору генпідрядник зобов'язується вчасно здійснювати платежі, передбачені договором і додатковими угодами.

Так, пунктом 2.5 Договору передбачено, що вартість фактично виконаних робіт визначається щомісяця на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ - 3в), складених з урахуванням фактично виконаних робіт і затверджених договірних цін.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно п. 2.6 Договору генпідрядник перераховує на поточний рахунок субпідряднику аванс на придбання матеріалів, необхідних для виконання робіт за договором та на виконання підготовчих робіт в порядку узгодженому графіком фінансування в розмірі 874 500,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 145 750,00 грн. в термін не більше ніж 5 днів після підписання договору.

Як передбачено умовами п. 2.7 Договору оплата фактично виконаних робіт проводиться генпідрядником на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ -3). Строк здійснення розрахунку - протягом 20-ти календарних днів з дня підписання сторонами розрахункових документів, передбачених цим пунктом (орієнтовно до 15 числа місяця наступного за звітним).

Вищезазначені терміни розрахунків будуть дотримані генпідрядником, якщо субпідрядник буде надавати генпідряднику документацію, визначену п. 2.6 у строк не пізніше 25 числа звітного місяця.

Генпідрядник щомісячно при прийнятті фактично виконаних в звітному місяці робіт здійснює прийняття 95 % від фактично виконаних обсягів робіт та відповідно здійснює за ними розрахунки. Розрахункові документи на іншу частину робіт будуть підписані та відповідно оплачені генпідрядником протягом 12-ти календарних місяців з моменту здачі об'єкту в експлуатацію.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов договору відповідач здійснив часткову оплату за виконані позивачем роботи в загальній сумі 1 224 500,00 грн., сплативши аванс 12.11.2012 в розмірі 874 500,00 грн., а також 23.09.2013 - 200 000,00 грн., 02.12.2013 - 100 000,00 грн. та 16.12.2013 - 50 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача.

Таким чином ТОВ «НБК-Проект» частково виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору № 24/10 від 24.10.2012, сплативши за виконанні роботи суму в розмірі 1 224 500,00 грн., при цьому залишок неоплачених генпідрядником робіт становить 95 500,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "РАФ" грошових коштів в сумі 95 500,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору підряду №24/10 від 24.10.12 р. суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача розміру основного боргу в сумі 95500,00 грн. за вказаним Договором підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 519, 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 23.01.12 р. у справі №37/64, постанова від 01.10.14 р. у справі №6-113цс14).

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у терміни, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 7481,62 грн. за період з 24.10.13 р. по 24.03.16 р. та інфляційні втрати в сумі 68723,00 грн. за період з 24.10.13 р. по 24.03.16 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог відповідачем суду не подано.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 1.9 Постанови №14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Таким чином, при розрахунку розміру інфляційних та процентів річних слід виключати день фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення.

Відповідно до частини 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з частиною 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

За висновками суду, день фактичної сплати не включається до часу прострочення виконання грошового зобов'язання при здійсненні розрахунку розміру 3% річних та інфляції, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось (неналежно виконувалось) грошове зобов'язання, нарахування за весь день (24 години) прострочення, а здійснення оплати в даний день виключає правомірність нарахування пені, процентів річних та інфляційних нарахувань за 24 години цього дня, нарахування можуть здійснюватись лише за кожен повний день прострочення платежу. День фактичної оплати заборгованості не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства в межах визначеного позивачем періоду без врахування днів фактичного погашення боргу відповідачем, становить 7449,50 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та пред'явлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за несвоєчасну сплату виконаних робіт підлягають задоволенню в сумі нарахованій судом, а саме, 7449,50 грн. процентів річних.

Розмір втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору в межах визначеного позивачем періоду без врахування днів фактичного погашення боргу відповідачем, становить 78458,23 грн. втрат від інфляції, а отже є більшими, ніж заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату виконаних робіт за Договором підлягають задоволенню у розмірах, нарахованих позивачем, а саме 68723,00 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 69, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НБК-Проект" (04214, м. Київ, вул. Північна, 6, літера А1; код ЄДРПОУ 34345631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21-Г; код ЄДРПОУ 37566582) 95500,00 грн. основного боргу, 7449,50 грн. процентів річних, 68723,00 грн. інфляційних нарахувань та 2575,09 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволені решти повних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 14 липня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон