Рішення

від 13.07.2016 по справі 910/8056/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016Справа №910/8056/16

За позовомІнституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Медіа Простір» простягнення 97 406,32 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Проценко С.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України (надалі - «Інститут») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Медіа Простір» (надалі - «Товариство») про стягнення 97 406,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №1 від 24.04.2014 р. орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування майно, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 74 708,30 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 864,31 грн. та штрафу у розмірі 6 833,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 13.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, 13.07.2016 р. до канцелярії подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2014 р. між Інститутом (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі установ, організацій та підприємств НАН України №1 (надалі - «Договір оренди»), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: кімнати 015, 102, 113, 301-305 (майно) площею 198,8 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 8, в підвалі та на 1-му та 3-му поверхах адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку від 05.03.2014 р. і становить за незалежною оцінкою станом на 31.12.2013 р. 1 449 707,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, балансоутримувачу.

Також 24.04.2014 р. між Інститутом (балансоутримувач) та Товариством (орендар) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №1в (надалі - «Договір надання послуг»), відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 8, розрахункова площа 2 519,7 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим договором.

За змістом п. 2.2.3 вказаного договору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, орендар зобов'язується отримати рахунок та внести плат на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок за землю.

За актом прийому-передачі від 01.07.2015 р. орендодавець передав орендарю спірне нежитлове приміщення площею 75,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 8.

У період з липня по листопад 2015 року відповідач користувався орендованими приміщеннями, та частково сплачував оренду плату та інші платежі, передбачені Договорами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 74 708,30 грн.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 Договору оренди визначено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

За змістом п. 2.2.3 Договору надання послуг не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, орендар зобов'язується отримати рахунок та внести плат на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок за землю.

В матеріалах справи наявний акт звірки, підписаний уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого заборгованість Товариства перед Інститутом за оренду плату та інші витати згідно умов Договору оренди та Договору надання послуг становить 74 708,30 грн.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати та інших платежів у розмірі 74 708,30 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 74 708,30 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Інституту про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 74 708,30 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 864,31 грн. та штрафу у розмірі 6 833,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.10.2015 р. по 01.04.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

За змістом п. 3.7 Договору оренди орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 вказаного договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Таким чином, умовами Договору оренди та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору надання послуг при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку діючої облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послу за кожен день прострочки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 864,31 грн. та штраф у розмірі 6 833,71 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Інституту заборгованості у розмірі 74 708,30 грн., пені у розмірі 15 864,31 грн. та штрафу у розмірі 6 833,71 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Медіа Простір» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18; ідентифікаційний код 30861114) на користь Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України (01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8; ідентифікаційний код 16394076) заборгованість у розмірі 74 708 (сімдесят чотири тисячі сімсот вісім) грн. 30 коп., пеню у розмірі 15 864 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 31 коп., штраф у розмірі 6 833 (шість тисяч вісімсот тридцять три) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 09 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя В.П. Босий