Рішення

від 12.07.2016 по справі 910/11000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016Справа №910/11000/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія", м. Фастів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд", м. Київ

про : розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 405 997,40 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача : Сайчишин А.І. (представник за довіреністю)

Колісняк А.Я. (представник за довіреністю)

від відповідача: Рудь Л.В. (представник за довіреністю)

Беседіна Т.І. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 12 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія", 13 червня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 7/1142 від 01.06.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд", про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 405 997,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, що є підставою для розірвання договору оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11000/16 та призначено розгляд справи на 12.07.2016 року.

Через відділ діловодства суду 02.07.2016 року від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 489 від 01.07.2016 року та відзив на позовну заяву № 43 від 23.06.2016 року, які було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 07.07.2016 року від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 7/1437 від 07.07.2016 року, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 12.07.2016 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2013 року між Державним підприємством "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди майна (індивідуально-визначене майно) №2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець на підставі дозволу Укрзалізниці (протокол засідання Комісії від 19 березня 2013 року № 4), передає, а орендар, як переможець конкурсу на право оренди рухомого складу, приймає у строкове платне користування рухомий склад на умовах оренди (100 критих вагонів неробочого парку) для проведення планового ремонту з подальшою передачею в оренду.

За умовами п. 1.2. договору, орендар використовує орендовані власні вантажні вагони для перевезення вантажів залізницями України (внутрішньому, експортно-імпортному сполученнях, транзитних перевезеннях), СНД, Балтії (Естонії, Латвії, Литви), Польщі, Угорщини, Румунії, Словакії, Болгарії.

Відповідно до п. 2.1. договору, вступ орендаря у строкове платне користування майном настає одночасно з підписанням уповноваженими представниками сторін актів прийому-передачі, які являються невід'ємною частиною договору.

В пункті 4.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4.10.1995 року № 786 (зі змінами і доповненнями) та вказується у Протоколі узгодження вартості орендної плати, який є невід'ємною частиною договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

У відповідності до п. 4.2. договору, орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця, на умовах передплати, у термін не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця, виходячи із зобов'язань попереднього місяця. Остаточні розрахунки здійснюються на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2018 року (п. 9.1. договору).

Частинами 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що припинення у разі злиття юридичних осіб вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

При цьому, Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" урегульований особливий порядок утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до преамбули Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цей закон визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

В пункті 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"передбачено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято рішення про утворення ПАТ "Українська залізниця", 100 % акцій якого закріплюються в державній власності на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття.

Публічне акціонерне товариство " Українська залізниця " у відповідності до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування'' є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно постанови КМУ № 200 від 25.06,2014 року.

Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне підприємство «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», яке є стороною договору оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року.

Пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30 листопада 2015 року № 512-Ц/од "Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту" визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200, є 30 листопада 2015 року.

Додатковою угодою № 5 від 01.12.2015 року до договору № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року сторонами внесено зміни до преамбули договору та викладено її в наступній редакції: «Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», що іменується далі «орендодавець», в особі в.о. начальника філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (філія «РВК» ПАТ «Укрзалізниця») Ільчишина Василя Михайловича, що діє на підставі довіреності від « 01» грудня 2015р. №1010, в.о. заступника начальника філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (філія «РВК» ПАТ «Укрзалізниця») Миснік Алли Вікторівни, що діє на підставі довіреності від « 01» грудня 2015р. №1030 з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд", назване у подальшому «орендар», в особі директора Таранець Катерини Андріївни, який діє на підставі статуту, з другої сторони, уклали даний договір».

На виконання умов договору позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв у орендне користування згідно з договором оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року, криті вагони, що підтверджується актами прийому-передачі вагонів, для проведення планового виду ремонту з подальшою передачею в оренду від 07.06.2013 року, від 08.06.2013 року та актами прийому-передачі вагонів в оренду від 25.10.2013 року, від 19.11.2013 року, від 20.11.2014 року, від 25.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 27.11.2014 року та від 28.11.2014 року, які складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що ним було виставлено відповідачу на оплату орендних платежів рахунки №№ 362 від 08.09.2015 року на суму 39 396,24 грн., 400 від 07.10.2015 року на суму 41 645,76 грн., 461 від 09.11.2015 року на суму 39 780,20 грн., 16 від 08.12.2015 року на суму 38 702,88 грн., 3 від 11.01.2016 року на суму 38 973,80 грн., 28 від 09.02.2016 року на суму 36 788,80 грн., 58 від 10.03.2016 року на суму 39 170,53 грн., 97 від 11.04.2016 року на суму 31 996,80 грн., 108 від 10.05.2016 року на суму 34 220,58 грн., загальна суму яких складає 336 509,85 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з вересня 2015 року по травень 2016 року в розмірі 336 509,85 грн.

Внаслідок неоплати відповідачем орендних платежів, позивач звернувся до відповідача з претензією № 7/692 від 05.04.2016 року з проханням сплатити суму заборгованості (копія претензії міститься в матеріалах справи), проте, відповідач залишив претензію позивача про сплату заборгованості без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір та зобов'язати відповідача повернути вагони та стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вже було встановлено судом, 21.05.2013 року між Державним підприємством "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс", правонаступником якого є позивач, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд", як орендарем було укладено договір оренди майна (індивідуально-визначене майно) №2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець на підставі дозволу Укрзалізниці (протокол засідання Комісії від 19 березня 2013 року № 4), передає, а орендар, як переможець конкурсу на право оренди рухомого складу, приймає у строкове платне користування рухомий склад на умовах оренди (100 критих вагонів неробочого парку) для проведення планового ремонту з подальшою передачею в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування криті вагони, що підтверджується актами прийому-передачі вагонів, для проведення планового виду ремонту з подальшою передачею в оренду від 07.06.2013 року, від 08.06.2013 року та актами прийому-передачі вагонів в оренду від 25.10.2013 року, від 19.11.2013 року, від 20.11.2014 року, від 25.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 27.11.2014 року та від 28.11.2014 року, які складено та підписано уповноваженими представниками сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач за користування орендованим майном виставив відповідачу на оплату рахунки №№ 362 від 08.09.2015 року на суму 39 396,24 грн., 400 від 07.10.2015 року на суму 41 645,76 грн., 461 від 09.11.2015 року на суму 39 780,20 грн., 16 від 08.12.2015 року на суму 38 702,88 грн., 3 від 11.01.2016 року на суму 38 973,80 грн., 28 від 09.02.2016 року на суму 36 788,80 грн., 58 від 10.03.2016 року на суму 39 170,53 грн., 97 від 11.04.2016 року на суму 31 996,80 грн., 108 від 10.05.2016 року на суму 34 220,58 грн., загальна суму яких складає 336 509,85 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві на позовну заяву про заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у першому півріччі 2015 року відповідач направив 12 орендованих критих вагонів, а саме вагони №№ 26548792, 24373359, 26033597, 24635377, 24630956, 24585341, 52531241, 24339541, 52530615, 24631434, 24433443, 24311334 на територію Республіки Казахстан., проте 30.09.2015 року Російська Федерація, у відповідності до конвенційної заборони № ИОЦЗМ-14/1382 від 30.09.2015 pоку на транзитне проходження через залізничні дороги Російської Федерації ввела заборону на курсування вагонів, що знаходяться у власності відповідача по її території. Відповідач зазначає, що на момент введення заборони в дію вагони знаходилися на території Республіки Казахстан. Крім того, відповідач вказує, що у зв'язку зі скрутним економічним становищем не має жодної можливості транспортувати вагони з території Республіки Казахстан на територію України, оминаючи територію Російської Федерації, та не має фінансової спроможності перевести вагони у стан, що допускається Російською Федерацією для транзитного слідування. Відповідач також зазначає, що докладає всіх можливих зусиль для повернення вагонів позивачу, однак не має ані технічної, ані фінансової можливості зробити це у найближчий час та здійснює всі можливі та залежні від нього дії з метою ліквідації заборгованості та скеровує всю свою діяльність на її поступове погашення. З огляду на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року в частині здійснення оплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з вересня 2015 року по травень 2016 року в розмірі 336 509,85 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року в розмірі 336 509,85 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 45 147,41 грн., 3% річних в розмірі 3179,89 грн. штраф в розмірі 21 160,25 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №23/225 від 28.02.2011 року, №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року та № 3-88гс11 від 09.04.2012 року.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату у встановлені цим Договором терміни орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, починаючи з 1-ого числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В пункті 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в межах заявленого процесуальним позивачем періоду, становить 45 059,31 грн., у відповідності до нижченаведеного розрахунку:

- відповідно до рахунку № 362 від 08.09.2015 року на суму 39 396,24 грн. сума пені становить 8540,66 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 39 396.24 01.10.2015 - 29.10.2015 29 22.0000 % 1377.25 39 396.24 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 2327.08 39 396.24 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 1994.64 39 396.24 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 1657.66 39 396.24 04.03.2016 - 28.03.2016 25 22.0000 % 1184.04 8540.66

- відповідно до рахунку № 400 від 07.10.2015 року на суму 41 645,76 грн. сума пені становить 8976,29 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 41 645.76 01.11.2015 - 17.12.2015 47 22.0000 % 2359.55 41 645.76 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 2108.53 41 645.76 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 1752.31 41 645.76 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 2453.23 41 645.76 22.04.2016 - 28.04.2016 7 19.0000 % 302.67 8976.29

- відповідно до рахунку № 461 від 09.11.2015 року на суму 39 780,20 грн. (з урахуванням рахунку № 484 від 17.11.2015 року на суму - 1428,01 грн.) сума пені становить 8069,80 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 38 352.19 01.12.2015 - 17.12.2015 17 22.0000 % 785.96 38 352.19 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 1941.78 38 352.19 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 1613.73 38 352.19 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 2259.22 38 352.19 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 1393.67 38 352.19 27.05.2016 - 28.05.2016 2 18.0000 % 75.45 8069.80

- відповідно до рахунку № 16 від 08.12.2015 року на суму 38 702,88 грн. сума пені становить 6807,90 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 38 702.88 01.01.2016 - 28.01.2016 28 22.0000 % 1302.79 38 702.88 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 1628.48 38 702.88 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 2279.87 38 702.88 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 1406.42 38 702.88 27.05.2016 - 31.05.2016 5 18.0000 % 190.34 6807.90

- відповідно до рахунку № 3 від 11.01.2016 року на суму 38 973,80 грн. сума пені становить 5403,09 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 38 973.80 01.02.2016 - 03.03.2016 32 22.0000 % 1499.32 38 973.80 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 2295.83 38 973.80 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 1416.26 38 973.80 27.05.2016 - 31.05.2016 5 18.0000 % 191.67 5403.09

- відповідно до рахунку № 28 від 09.02.2016 року на суму 36 788,80 грн. сума пені становить 3817,59 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 36788.80 01.03.2016 - 03.03.2016 3 22.0000 % 132.68 36788.80 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 2167.12 36788.80 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 1336.86 36788.80 27.05.2016 - 31.05.2016 5 18.0000 % 180.93 3817.59

- відповідно до рахунку № 58 від 10.03.2016 року на суму 39 170,53 грн. (з урахуванням рахунку № 77 від 18.03.2016 року на суму - 2737,73 грн.) сума пені становить 2422,88 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 36 432.80 01.04.2016 - 21.04.2016 21 22.0000 % 919.78 36 432.80 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 1323.92 36 432.80 27.05.2016 - 31.05.2016 5 18.0000 % 179.18 2422.88

- відповідно до рахунку № 97 від 11.04.2016 року на суму 31 996,80 грн. сума пені становить 1021,10 грн. :

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 31 996.80 01.05.2016 - 26.05.2016 26 19.0000 % 863.74 31 996.80 27.05.2016 - 31.05.2016 5 18.0000 % 157.36 1021.10

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 45 059,31 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 88,10 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму меншу в розмірі 21 160,21 грн., у зв'язку із невірними арифметичними розрахунками, у відповідності до нижченаведеного розрахунку:

- відповідно до рахунку № 362 від 08.09.2015 року на суму 39 396,24 грн. сума штрафу становить 2757,73 грн. (39 396,24 грн. х 7% = 2757,73 грн.);

- відповідно до рахунку № 3 від 11.01.2016 року на суму 38 973,80 грн. сума штрафу становить 2728,16 грн. (38 973,80 грн. х 7% = 2728,16 грн.);

- відповідно до рахунку № 28 від 09.02.2016 року на суму 36 788,80 грн. сума штрафу становить 2575,21 грн. (36 788,80 грн. х 7% = 2575,21 грн.);

- відповідно до рахунку № 58 від 10.03.2016 року на суму 39 170,53 грн. (з урахуванням рахунку № 77 від 18.03.2016 року на суму - 2737,73 грн.) сума штрафу становить 2550,29 грн. (39 170,53 грн. - 2737,73 грн. = 36 432,80 грн. х 7% = 2550,29 грн.);

- відповідно до рахунку № 97 від 11.04.2016 року на суму 31 996,80 грн. сума штрафу становить 2239,77 грн. (31 996,80 грн. х 7% = 2239,77 грн.), в іншій частині розрахунок позивача про стягнення штрафу виконаний вірно.

Таким чином, загальна сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 21 160,21 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 0,04 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3179,89 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 405 909,26 грн., з них: основного боргу - 336 509,85 грн. (триста тридцять шість тисяч п'ятсот дев'ять гривень 85 копійок), пені - 45 059,31 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 31 копійка), 3% річних - 3179,89 грн. (три тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 89 копійок) та штрафу - 21 160,21 грн. (двадцять одна тисяча сто шістдесят гривень 21 копійка).

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди індивідуально-визначеного майна від 21 травня 2013 року № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У та зобов'язання відповідача негайно повернути вантажні вагони належності філії «РВК» ПАТ «Укрзалізниця» №№ 24631434, 24311334, 52530615, 24339541, 24635377, 24373359, 26033597, 24585341, 24630956, 24433443, а всього 10 (десять) вагонів на станцію Фастів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Приписами ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За умовами ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зокрема, вказаною нормою права передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, ст.782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.05.2012 року Верхового Суду України по справі №3-26гс12.

При цьому, вказану норму слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати, виникає, якщо останній не здійснює розрахунків протягом 3 місяців підряд. Вказану правову позицію наведено у постанові від 12.06.2007 року Верховного суду України по справі №24/272.

Відповідно до п.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013 року, у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі, протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Положеннями частин 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.5. договору, дія договору припиняється достроково, за згодою сторін, або за рішенням господарського суду, у тому числі у випадку прострочки орендарем платежів строком понад три місяці підряд.

Як було встановлено вище, відповідачем всупереч умов договору оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року не було сплачено орендні платежі за період з вересня 2015 року по травень 2016 року на загальну суму 336 509,85 грн., тобто, фактично за дев'ять місяців поспіль.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання орендарем своїх обов'язків із внесення орендних платежів за договором оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року протягом більш ніж трьох місяців підряд, суд дійшов висновку, що у орендодавця виникло право на відмову від договору оренди на підставі ст.782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині розірвання договору оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини (ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Так, з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованими вагонами відповідач не надав, то вимога позивача про повернення вантажних вагонів філії «РВК» ПАТ «Укрзалізниця» №№ 24631434, 24311334, 52530615, 24339541, 24635377, 24373359, 26033597, 24585341, 24630956, 24433443, а всього 10 (десять) вагонів на станцію Фастів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено, що з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378,00 грн.

За умовами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову і на дату сплати судового збору) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700,00 грн.).

Таким чином, обґрунтованим розміром судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду з однієї позовною вимогою майнового характеру та двома позовними вимогами немайнового характеру є - 8846,00 грн.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6090,00 грн., тобто в меншому розмірі, передбаченому законом.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір в розмірі 2756,00 грн. підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" в дохід Державного бюджету України.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 8844,68 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди майна (індивідуально-визначене майно) № 2/13 ОР ЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 року, укладений між Державним підприємством "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд".

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд" (ЄДРПОУ 37641441; адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, оф. 1) повернути вантажні вагони належності філії «РВК» ПАТ «Укрзалізниця» №№ 24631434, 24311334, 52530615, 24339541, 24635377, 24373359, 26033597, 24585341, 24630956, 24433443, а всього 10 (десять) вагонів на станцію Фастів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця». Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд" (ЄДРПОУ 37641441; адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, оф. 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" (код ЄДРПОУ 40081326; адреса: 08502, Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний шлях, 1) грошові кошти: основного боргу - 336 509,85 грн. (триста тридцять шість тисяч п'ятсот дев'ять гривень 85 копійок), пені - 45 059,31 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 31 копійка), 3% річних - 3179,89 грн. (три тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 89 копійок), штрафу - 21 160,21 грн. (двадцять одна тисяча сто шістдесят гривень 21 копійка) та судовий збір - 8844,68 грн. (вісім тисяч вісімсот сорок чотири гривні 68 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" (код ЄДРПОУ 40081326; адреса: 08502, Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний шлях, 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.07.2016 року.

Суддя О.С. Комарова