ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" липня 2016 р. Справа № 911/1978/16
Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до відповідача малого приватного підприємства "Мальва"
про стягнення заборгованості у розмірі 5 657,51 грн
за участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1 - довіреність № 01-22/7-38 від 16.01.2016,
від відповідача : не з'явився,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до малого приватного підприємства "Мальва" (надалі - відповідач) про стягнення 4 788,00 грн основного боргу, 613,79 грн пені, 211,43 грн інфляційних втрат та 44,29 грн - 3% річних з покладенням на відповідача сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, щодо сплати отриманих від позивача послуг.
В судове засідання 14.07.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання 14.07.2016 не забезпечив явку свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України сумами першої інстанції".
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно з ч. 1 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
У судовому засіданні 14.07.2016 після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні повноважного представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
27.07.2011 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Аеропорт, позивач у справі) та малим приватним підприємством "Мальва" (Споживач, відповідач у справі) укладено договір про надання комунальних послуг № 02.1.2-14/25-107 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору), аеропорт надає, а споживач отримує комунальні послуги згідно переліку, наведеного в даному пункті.
Згідно з п. 1.1 Договору, у зв'язку з розміщенням споживачем на привокзальній площі магазину (надалі - Об'єкт), Аеропорт надає, а споживач отримує наступні послуги: забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці; використання холодної води; стічна вода; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору, споживач зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором.
Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що споживач зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Споживачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг Споживач зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Аеропорту, він вважається підписаний Сторонами.
Згідно з п. 2.2.3 Договору, що акт приймання - здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами за умови надання документів про надання таких повноважень.
Відповідно до п. 2.2.4 Договору, підписання акту приймання - здачі виконаних послуг споживачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє протягом 1 року. Датою підписання є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо.
Згідно з п. 6.2 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожний наступний рік.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору, було складено та відправлено на адресу відповідача наступні рахунки - фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг:
- рахунок-фактура № 61/786 від 31.10.2015 та акт приймання-здачі від 31.10.2015 на загальну суму 798,00 грн.;
- рахунок-фактура № 61/873 від 30.11.2015 та акт приймання-здачі від 30.11.2015 на загальну суму 798,00 грн.;
- рахунок-фактура № 61/969 від 31.11.2015 та акт приймання-здачі від 31.12.2015 на загальну суму 798,00 грн.;
- рахунок-фактура № 61/61 від 31.01.2016 та акт приймання-здачі від 31.01.2016 на загальну суму 798,00 грн.;
- рахунок-фактура № 61/149 від 29.02.2016 та акт приймання-здачі від 29.02.2016 на загальну суму 798,00 грн.;
- рахунок-фактура № 61/226 від 31.03.2016 та акт приймання-здачі від 31.03.2016 на загальну суму 798,00 грн.
Акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури позивач направив відповідачу поштовим відправленням, про що надав суду докази на підтвердження вказаної обставини.
З огляду на те, що після відправлення зазначених рахунків-фактур та актів приймання-здачі відповідач претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору, не направляв на адресу позивача, тобто, відповідач не заперечив обсяг споживання, тариф та витрати, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання. А відтак, акти вважаються підписаними сторонами, та, відповідно, є підставою для здійснення оплати за надані позивачем послуги.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання комунальних послуг у відповідності до умов договору.
Відповідач же своє зобов'язання по оплаті отриманих послуг з жовтня 2015 року по березень 2016 року не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 4 788,00 грн., яку і просить стягнути позивач.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання комунальних послуг № 02.1.2-14/25-107 від 27.07.2011, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 4 788,00 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за надані послуги за заявлений позивачем період. Сума заявлених позивачем до стягнення 3 % річних складає 44,29 грн, інфляційних втрат - 211,43 грн та пені - 613,79 грн.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В силу приписів 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, господарський суд бере до уваги порядок визначення інфляційних втрат, за яким інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.
Згідно здійсненого господарським судом розрахунку, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 188,47 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, в сумі 22,96 грн., слід відмовити.
Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом сума трьох процентів річних, становить 45,52 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що Господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог.
Оскільки позивачем три проценти річних визначені у розмірі 44,29 грн, то стягненню підлягає саме ця сума.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 613,79 грн. пені.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що споживач зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати Аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом суми пені, становить 626,30 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що Господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог.
Оскільки позивачем сума пені визначена у розмірі 613,79 грн, то стягненню підлягає саме ця сума.
Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з малого приватного підприємства "Мальва" (08300, Київська область, місто Бориспіль, аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код: 20575843) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код: 20572069) 4 788,00 грн (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень) основного боргу, пеню у розмірі 613,79 грн (шістсот тринадцять гривень сімдесят дев'ять копійок), 3% річних у сумі 44,29 грн (сорок чотири гривні двадцять дев'ять копійок), 188,47 грн (сто вісімдесят вісім гривень сорок сім копійок) інфляційних втрат та 1 372,41 грн (одна тисяча триста сімдесят дві гривні сорок одна копійка) судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 18.07.2016 року
Суддя А.С. Грєхов
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2016 |
Оприлюднено | 21.07.2016 |
Номер документу | 59004765 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Грєхов А.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні