Рішення

від 14.07.2016 по справі 911/2062/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа № 911/2062/16

Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Державної установи "Кримський державний медичний університет імені ОСОБА_1"

про стягнення заборгованості у розмірі 312 449,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 - довіреність № 14-89 від 18.04.2014,

від відповідача : не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державної установи "Кримський державний медичний університет імені ОСОБА_1" (надалі - відповідач) про стягнення 113 014,07 грн основного боргу, 15 962,51 грн пені, 172 154,52 грн інфляційних втрат, 11 318,15 грн - 3% річних з покладенням на відповідача сплату судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за спожитий ним в період із січня по лютий 2014 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 1456/14-ТЕ(Т)-19 від 27.12.2013. Крім цього, позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області № 911/1759/15 від 11.08.2015 стягнуто з Державної установи "Кримський державний медичний університет імені ОСОБА_1" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 120 769,78 грн основного боргу, 7 487,73 грн інфляційних втрат, 1 171,30 грн, 3% річних, 6 227,08 грн пені, за період з 12.06.2014 по 09.12.2015, в зв'язку з чим позивачем донараховано відповідачу за січень 2014 року пеню, 3% річних та інфляційні втрати та за лютий 2014 року основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В судове засідання 14.07.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не наддав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений в порядку, передбаченому п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 р. "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що підтверджується довідкою про розміщення інформації про ухвалу Господарського суду Київської області від 30.06.2016 у даній справі на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області в мережі Інтернет (www.ko.arbitr.gov.ua/sud5012) в розділі В«Новини та події судуВ» 11.07.2016.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.07.2016 після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та Державною установою "Кримський державний медичний університет імені ОСОБА_1" (покупець, відповідач у справі) укладено договір про купівлю-продаж природного газу №1456/14-ТЕ(Т)-19 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілкам та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 910 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): у січні - 130 тис. куб. м, у лютому 130 тис. куб. м, у березні - 110 тис. куб. м, у квітні - 80 тис. куб. м, у травні 50 тис. куб. м, у червні - 30 тис. куб. м, у липні - 0 тис. куб. м, у серпні - 0 тис. куб. м, у вересні - 40 тис. куб. м, у жовтні - 60 тис. куб. м., у листопаді - 130 тис. куб. м., у грудень - 150 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2014 до договору, ціна за 1000 куб.м газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (ключно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором про купівлю-продаж природного газу №1456/14-ТЕ(Т)-19 від 27.12.2013 щодо здійснення щомісячних платежів з погашення боргу в строки встановлені графіком погашення заборгованості за поставлений природний газ не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Обставини щодо порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого природного газу у січня 2014 року були предметом судового розгляду в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/1759/15, за результатами розгляду якої Господарським судом Київської області 11.08.2015 прийнято рішення про часткове задоволення позову публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та стягнуто з Державної установи "Кримський державний медичний університет імені ОСОБА_1" 120 769,78 грн основного боргу, 7 487,73 грн інфляційних втрат, 1 171,30 грн, 3% річних, 6 227,08 грн пені, за період з 12.06.2014 по 09.12.2015.

В силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть ті ж самі особи, що й у справі № 911/1759/15.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача донарахованих за січень 2014 року пеню, 3% річних та інфляційні втрати та стягнення за лютий 2014 року основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 12.06.2014 по 09.12.2015. Сума заявлених позивачем до стягнення 113 014,07 грн основного боргу, 15 962,51 грн пені, 172 154,52 грн інфляційних втрат, 11 318,15 грн - 3% річних.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі - продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання) положеннями статті 610 Цивільного кодексу визнається як порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається із матеріалів справи позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ у лютому 2014 року в обсязі 86.323 тис. куб. м. загальною вартістю 113 014,07 грн, що підтверджується копією витягу з реєстрів споживачів природного газу за лютий 2016, реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через газорозподільні мережі ПАТ "Кримгаз" за лютий 2014, податковою накладною № 6805 від 28.02.2014 на суму 113 014,07 грн (копії наявні в матеріалах справи).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі природного газу у відповідності до умов договору.

Відповідач же свої зобов'язання по оплаті прийнятого в лютому 2014 року не виконав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про купівлю-продаж природного газу №1456/14-ТЕ(Т)-19 від 27.12.2013 року, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 113 014,07 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 15 962,51 грн, 3% річних у розмірі 11 318,15 грн. та 172 154,52 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу вноситься з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, господарський суд бере до уваги порядок визначення інфляційних втрат, за яким інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Згідно здійсненого господарським судом розрахунку, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 167 133,45 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, в сумі 5 021,07 грн, слід відмовити.

За розрахунком, здійсненим господарським судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір 3% річних, донарахованих за зобов'язаннями відповідача по оплаті природного газу спожитого у січня 2014 року та нарахованих у лютому 2014 року в сумі 11 318,16 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що Господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 11 318,15 грн підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем 3% річних визначені у розмірі 11 318,15 грн, то стягненню підлягає саме ця сума.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 962,51 грн пені.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, визначений позивачем, у сумі 15 962,51 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв'язку з чим розмір пені підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49,77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Кримський державний медичний університет імені ОСОБА_1" (95006, Автономна Республіка Крим, Залізничний район, місто Сімферополь, бульвар Леніна, будинок 5/7, ідентифікаційний код: 01896719) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 113 014,07 грн (сто тринадцять тисяч чотирнадцять гривень сім копійок) основного боргу, 167 133,45 грн (сто шістдесят сім тисяч сто тридцять три тисячі гривень сорок п'ять копійок) інфляційних втрат, 3% річних у сумі - 11 318,15 грн (одинадцять тисяч триста вісімнадцять гривень п'ятнадцять копійок) та 4 611,42 грн (чотири тисячі шістсот одинадцять гривень сорок дві копійки) судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 18.07.2016 року

Суддя А.С. Грєхов