Рішення

від 14.07.2016 по справі 915/646/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 915/646/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 підприємства В«Теплопостачання міста ОдесиВ» , вул. Балківська, буд. 1-Б, м. Одеса, 65029 (код ЄДРПОУ 34674102)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АвікомпВ» , пл. Привокзальна, буд. 1-ц, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 31497626)

про стягнення заборгованості в сумі 73 369, 03 грн., у тому числі: 46 575, 00 грн. - основного боргу; 13 504, 57 грн. - пені; 11 718, 00 грн. - суми інфляційних втрат; 1 571, 46 грн. - 3 % річних

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство В«Теплопостачання міста ОдесиВ» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АвікомпВ» про стягнення суми основного боргу за договором купівлі - продажу №ТГО-111/15 від 20.03.2015 року у розмірі 46 575, 00 грн.; суми пені за несвоєчасне внесення плати згідно договору купівлі - продажу №ТГО-111/15 від 20.03.2015 року у розмірі 13 504, 57 грн.; суми інфляційних втрат у розмірі 11 718, 00 грн.; суми 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 571, 46 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 року відкладено розгляд справи на 14.07.2016 року.

В судовому засіданні 14.07.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сторони не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та в судове засідання 14.07.2016 року повноважних представників не направили.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в судовому засіданні 22.06.2016 року, про що свідчить відповідне повідомлення (арк. 51).

11.07.2016 року на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання вх. № 12270/16, в якому представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Права позивачу відомі та зрозумілі. Інших заяв, клопотань, відводів позивач не має. Проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечує (арк. 59).

Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 року та від 22.06.2016 року, надіслані адресу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АвікомпВ» , пл. Привокзальна, буд. 1-ц, м. Миколаїв, 54020 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти В«за закінченням строку зберіганняВ» (арк. 45-47, 56-58).

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АвікомпВ» є пл. Привокзальна, буд. 1-ц, м. Миколаїв, 54040 (арк. 52-53). Отже, ухвали господарського суду направлені на правильну адресу відповідача.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне.

20.03.2015 року між КП «Теплопостачання міста Одеси» (продавець) та ТОВ «Авікомп» (покупець) був укладений договір за № ТГО-111/15 на купівлю-продаж лому та відходів чорних та кольорових металів (товар), згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку товару на загальну суму 46 575, 00 грн. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем відповідачу нараховано пеню, інфляцію та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 610, 611, 612, 629, 655, 691, 692 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України та умовами договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АвікомпВ» (покупець) та ОСОБА_1 підприємством В«Теплопостачання міста ОдесаВ» (продавець) було укладено договір № ТГО-111/15 від 20.03.2015 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити лом та відходи чорного та кольорових металів, іменовані далі «товар» по ДСТУ3211-95 та ДСТУ4121-2002 та технічними вимогами (п. 1.1 Договору) (арк. 24).

Відповідно до п. 5.6 Договору договір вступає в силу від дати підписання і діє до 31 грудня 2015 року. Якщо жодна зі сторін за 15 днів до закінчення строку дії договору письмово не заявить про зміну його умов або про його припинення, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість, вид та ціна товару, що постачається, на конкретний період доставки визначається протоколами узгодження цін, які є невід'ємною частиною договору. В протоколі ціни вказані без урахування ПДВ у відповідності з пп. 23 підрозділом 2 Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.1 Договору приймання товару по кількості, проводиться шляхом обов'язкового зважування партії на вагах покупця, в присутності представника продавця, та оформляється приймально - здавальним актом. У випадку відсутності представника продавця приймання проводиться в односторонньому порядку.

На виконання умов договору на кожну партію товару між сторонами було підписано та скріплено печатками Протоколи узгодження цін від 02.04.2015 року та від 03.04.2015 року (арк. 26, 32).

Позивачем на виконання умов договору поставлено товар на загальну суму 46 575, 00 грн. без ПДВ, а саме:

- 02.04.2015 року поставлено товар на суму 21 229, 00 грн.;

- 03.04.2015 року поставлено товар на суму 25 346, 00 грн.

Факт поставки товару підтверджується наступними документами (арк. 27-30; 33-36):

- Актами приймання металів чорних (вторинних) № 1/02-04 від 02.04.2015 року та № 1/03-04 від 03.04.2015 року;

- Приймально - здавальними актами № 1/02-04 від 02.04.2015 року та № 1/03-04 від 03.04.2015 року;

- Актами про походження лому та відходів кольорових та чорних металів № 1/02-04 від 02.04.2015 року та № 1/03-04 від 03.04.2015 року;

- Паспортами № 1/02-04 від 02.04.2015 року та № 1/03-04 від 03.04.2015 року;

- Посвідченнями про вибухобезпеку, хімічної та радіаційної безпеки лому та відходів кольорових та чорних металів № 1/02-04 від 02.04.2015 року та № 1/03-04 від 03.04.2015 року;

- накладними № 6000/4 від 02.04.2015 року та № 6000/3 від 03.04.2015 року.

Акти приймання металів чорних (вторинних), Приймально - здавальні акти та накладні підписані та скріплені печатками сторін. Товар отримано відповідачем на підставі довіреності № 1/02-04 за квітень 2015 року (арк. 25).

Позивачем відповідачу для проведення оплати за товар було виставлено рахунки:

- рахунок № 1 від 02.04.2015 року на суму 21 229, 00 грн. (арк. 31);

- рахунок № 2 від 03.04.2015 року на суму 25 346, 00 грн. (арк. 37).

Позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення боргу від 26.11.2015 року та від 16.03.2016 року (арк. 38-41), які залишились відповідачем без відповіді.

Суду не подано доказів оплати відповідачем за товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата товару проводиться не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату товару, видаткової накладної , шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахункових рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.3 Договору рахунок - фактура виставляється продавцем на основі приймально - здавального акта та видаткової накладної, які і є підставою для розрахунку.

Таким чином, умовами договору сторони погодили строк оплати протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату та видаткової накладної.

Видаткові накладні складено та підписано сторонами в день поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи разом з претензією від 26.11.2015 року № 02/01-01-779 позивачем направлено на адресу відповідача рахунки на оплату (арк. 38). Проте, як вбачається з опису вкладення у цінний лист до претензії додано рахунок № 4 та № 5 (арк. 39). Однак, для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунки № 1 та № 2 (арк. 31, 37). Таким чином, претензія від 26.11.2015 року № 02/01-01-779 не є доказом направлення відповідачу рахунків № 1 та № 2.

Повторною претензією від 16.03.2016 року № 02/01-01-07 позивачем направлено на адресу відповідача рахунки на оплату № 1 та № 2 (арк. 40-41).

Відповідно до інформації з офіційного сайту «Укрпошта» поштове відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 6502901657162 (претензія від 16.03.2016 року № 02/01-01-07) не вручено під час доставки та повернуто відправнику із причиною повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання» (арк. 54).

Відповідно до абз. 2 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 року № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи вищевикладене, положення ст. 530 ЦК України та п. 3.2 договору днем пред'явлення вимоги в спірному випадку є 23.04.2016 року. Таким чином, в силу п. 3.2 договору оплата за товар відповідачем повинна була бути проведена не пізніше трьох робочих днів, а саме з 25.04.2016 року по 27.04.2016 року (включно), тобто строк оплати за товар настав. З 28.04.2016 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення 46 575, 00 грн., оскільки позивачем було поставлено товар за договором, однак, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання щодо оплати товару. Будь-яких доказів оплати товару суду не подано, як і не спростовано позовних вимог. Позовні вимоги в частині стягнення 46 575, 00 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і оплачується покупцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент перерахування пені, від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 13 504, 57 грн. за період з 06.04.2015 року по 05.10.2015 року, 3 % річних в сумі 1 571, 46 грн. за період з 06.04.2015 року по 23.05.2016 року та інфляцію в сумі 11 718, 00 грн. за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року (арк. 10-11).

Натомість, як встановлено вище, боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, з 28.04.2016 року. Тобто, нарахування штрафних санкцій можливе лише з 28.04.2016 року.

Відповідно до п. 1.12 постанови господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат слід відмовити, оскільки у вказаний позивачем період не відбулось порушення відповідачем зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за період з 28.04.2016 року по 23.05.2016 року на суму заборгованості в розмірі 46 575, 00 грн. Таким чином, 3 % річних за вказаний період становлять 99, 26 грн. та підлягають стягненню з відповідача. В решті 3 % річних відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АвікомпВ» , пл. Привокзальна, буд. 1-ц, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 31497626) на користь позивача ОСОБА_1 підприємства В«Теплопостачання міста ОдесиВ» , вул. Балківська, буд. 1-Б, м. Одеса, 65029 (код ЄДРПОУ 34674102) на р/р 26005300416451 в ПАТ «Державний ощадний банк» ТВБВ 10015/0535 Філія - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ КП «ТМО» 34674102:

- 46 575, 00 грн. (сорок шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять грн. 00 коп.) - основного боргу за договором купівлі - продажу №ТГО-111/15 від 20.03.2015 року;

- 99, 26 грн. (дев'яносто девять грн. 26 коп.) - 3 % річних;

- 876, 63 грн. (вісімсот сімдесят шість грн. 63 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення:

- 13 504, 57 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот чотири грн. 57 коп.) - пені за несвоєчасне внесення плати згідно договору купівлі - продажу №ТГО-111/15 від 20.03.2015 року;

- 11 718, 00 грн. (одинадцять тисяч сімсот вісімнадцять грн. 00 коп.) - інфляційних втрат;

- 1 472, 20 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 20 коп.) - 3 % річних від простроченої суми.

Судовий збір в сумі 501, 37 грн. (п'ятсот одна грн. 37 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 18.07.2016 року.

Суддя Е.М. Олейняш