Рішення

від 07.07.2016 по справі 916/1434/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р.Справа № 916/1434/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Володін О.В.;

від відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Гайсин" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 234000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Форум" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Гайсин" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки № 46 від 03.06.2015 р. в наступному порядку:

- стягнення солідарно з відповідачів суми боргу у розмірі 1000,00 грн. на підставі договору поруки від 16.06.2015 р.;

- стягнення з ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" суми боргу в розмірі 233000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між ПП „Форум" та ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" було укладено договір поставки № 46 від 03.06.2015 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 6.4 договору відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару, за умови, що постачальник надав покупцю усі документи на товар, передбачені даним договором.

Крім того, як зазначає позивач, з метою забезпечення виконання вказаного договору поставки ПП „Форум" з ФОП ОСОБА_2 16.06.2014 р. укладено договір поруки, відповідно до п. 2.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед постачальником за виконання ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" частини зобов'язань, що виплавають з договору поставки від 03.06.2015 р., укладеного між ПП „Форум" та ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин".

Також в п. 3.1 договору поруки визначено, що поручитель відповідає за зобов'язання ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" частково у межах 1000,00 грн.

За ствердженнями позивач, свої зобов'язання він виконав повністю та передав відповідачу вказаний вище товар в повному об'ємі та належної якості, а відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною № 137 від 14.01.2016 р. та товарно-транспортною накладною № Р-137 від 14.01.2016 р., за якими позивач передав, а відповідач отримав товар - насіння маку голубого виду „Papaver Somniferum" (Франція) у кількості 4000 кг за ціною 244000,00 грн., у т.ч. ПДВ 40666,66 грн.

Як зазначає позивач, 15.02.2016 р. відповідач сплатив частково заборгованість у сумі 10000,00 грн. Таким чином на 07.03.2016 р. борг відповідача складає 234000,00 грн., яка заявлена до стягнення.

Оскільки за договором поруки поручитель поручився лише за частину зобов'язань ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" у межах 1000,00 грн., то відповідно до вимог чинного законодавства України така сума має бути стягнута солідарно з ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" та поручителя, а залишок боргу 233000,00 грн. - з ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2016 р. позовну заяву ПП „Форум" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1434/16, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідачі відзив на позов не надали, також представники відповідачів у судові засідання не з'явились, хоча відповідачі про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

03 червня 2015 р. між Приватним підприємством „Форум" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Гайсин" (покупець) укладено договір поставки № 46, за умовами якого позивач як постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця товар, визначений у п. 2.1 договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору). Під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, додатки, рахунки, видаткові та товарно-транспортні накладні, що видаються позичальником. Всі додатки до цього договору становлять невід'ємну частину договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.7 договору перехід права власності на товар у покупця виникає з моменту передачі йому товару постачальником та підписання видаткових та/або товарно-транспортних накладних. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної документації.

Згідно п. 2.1 договору постачальник поставляє товар партіями згідно з замовленнями покупця. Замовлення має містити такі відомості: кількість, асортимент товару, місце та умови поставки відповідної партії.

В п. 3.1 договору визначено, що поставка товару за домовленістю сторін здійснюватися на одній із перелічених умов: СРТ - адреса складу постачальника (надалі „місце поставки") автотранспортом покупця та за його рахунок; DDP - адреса складу покупця (надалі 2мсіце поставки"), автотранспортом постачальника та за його рахунок, чи в іншому порядку, погодженому сторонами в замовленнях або додаткових угодах. Місце, строки та умови поставки (відповідно до Інкотермс-2010) кожної партії товару погоджуються сторонами у спосіб, передбачений пп. 2.1-2.2 договору (п. 3.2 договору).

П. 3.3 договору передбачено, що постачальник повинен поставити товар протягом 3 календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару, що передається по договору, вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.2 договору розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника через установу банку, передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 15 днів з моменту поставки товару, за умови, що постачальник надав покупцю усі документи на товар, передбачені даним договором.

П. 4.3 договору передбачено, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

За умовами п. 5.1 договору на кожну партію товару постачальник надає покупцю документи, що підвереджують якість товару, відповідно до вимог діючого законодавства України, а також посвідчення про якість і копію протоколу про проведення досліджень на ГМО, якщо законодавством передбачено наявність такого для постачання того виду товару, який визначений у договорі.

Як визначено в п. 5.4 договору, приймання товару за якістю та кількістю здійснюється покупцем в присутності представника постачальника згідно Інструкцій П-6, П-7. Приймання за кількістю здійснюється на підставі накладних, а за якістю згідно документів, що підтверджують якість товару.

Згідно п. 6.1 договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві товар разом із усіма його документами, що стосуються підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, документи, що підтверджують якість товару (посвідчення про якість), копію протоколу про проведення дослідження на ГМО, декларацію про оптову ціну товару, якщо її надання передбачено чинним законодавством. Постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 6.4 договору покупець зобов'язується прийняти належним чином товар від постачальника та своєчасно оплатити.

В п. 10.1 договору визначено, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 р. Якщо за місяць до закінчення терміну договору ні одна зі сторін не заявила про його розторгнення, то договір вважається автоматично продовжений і діє на той же термін.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки товару є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 46 позивач поставив відповідачу - ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" товар, а саме: насіння маку голубого виду „Papaver Somniferum" (Франція) у кількості 4000 кг загальною вартістю 244000,00 грн., у т.ч. ПДВ 40666,66 грн., що підвереджується видатковою накладною № 137 від 14.01.2016 р. та товарно-транспортною накладною № Р137 від 14.01.2016 р. Якість вказаного товару підтверджується наданими позивачем копіями сертифікату про відсутність ГМО та пестицидів, а також висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи. При цьому поставлену позивачем зазначену продукцію було отримано відповідачем, про що свідчить підпис представника ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" на вищезазначених накладних, підпис якого скріплено печаткою відповідача.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором поставки № 46, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних накладних.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити такий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов договору поставки, сторонами було передбачено в п. 4.2 договору здійснення у безготівковій формі оплати товару протягом 15-ти банківських днів з моменту поставки товару, за умови, що постачальник надав покупцю усі документи на товар, передбачені договором. Так, покупець мав оплатити отриманий товар до 04.02.2016 р.

Наразі, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній сплатив вартість поставленого товару частково в сумі 10000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 226 від 15.02.2016 р. Відтак, залишок несплаченого відповідачем отриманого від позивача товару по спірному договору поставки складає 234000,00 грн. (244000,00 грн. - 10000,00 грн.).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач - ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як покупцем поставленого позивачем товару за вказаними накладними або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем - покупцем всієї вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Таким чином, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем - ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заявленої суми заборгованості в розмірі 234000,00 грн. Однак, вказану суму боргу позивач просить стягнути в наступному порядку: 1000,00 грн. - солідарно з ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" та ФОП ОСОБА_2 як поручителя, а залишок боргу 233000,00 грн. - з ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин".

Як встановлено судом, 16 червня 2015 р. між Приватним підприємством „Форум" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки (на забезпечення зобов'язання покупця за договором поставки), відповідно до п. 2.1 якого на умовах та у порядку, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем як постачальником за виконання покупцем - ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" частини зобов'язань, що випливають з договору поставки № 46 від 03 червня 2015 року, укладеного між постачальником та покупцем (п. 2.1 договору поруки).

Відповідно до п. 2.2 договору поруки предметом договору поставки є поставлення та передача у власність покупця товару, визначеного у п. 2.1 договору поставки.

П. 2.3 договору поруки передбачено, що основний обов'язок покупця за договором поставки, виконання якого забезпечується договором поруки - оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладених у додатках до договору поставки.

Відповідно до п. 2.4 договору поруки, термін виконання основного зобов'язання за договором поставки 31 грудня 2015 року.

Згідно п. 3.1 договору поруки відповідальність поручителя перед постачальником включає наступне:

- поручитель відповідає за зобов'язання покупця не в повному обсязі;

- порука поширюється на частину зобов'язань покупця у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки основне зобов'язання у разі прострочення його виконання підлягає виконанню поручителем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

П. 4.1 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя настає з моменту порушення основного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 договору поруки позикодавець звертається до поручителя не раніше наступного дня після настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання повністю або частинами, якщо основне зобов'язання не було виконане.

Згідно п. 4.3 договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) основного зобов'язання поручитель і покупець відповідають перед постачальником як солідарні боржники щодо суми, на яку поширюється порука.

П. 4.4 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується виконати свої зобов'язання відповідно до цього договору не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника.

Відповідно до п. 6 договору поруки відповідальність сторін настає у разі, якщо поручитель не виконає свої зобов'язання за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги постачальника.

Згідно п. 7 договору поруки останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення договору постачання, але не більше ніж до 31.12.2016 р.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як передбачено ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Також чинним законодавством та умовами як договору поставки, так і договору поруки не встановлено обов'язку кредитора та поручителя попереджати боржника про укладання договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладання договору поруки не є істотною умовою договору поруки. Адже, виходячи із положень ст. ст. 553, 554, 626 ЦК України договір поруки є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються. Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2012 р. у справі № 18/5005/11144/2011 та постанові Верховного суду України від 14.08.2012 р. у справі № 3-35гс12.

Як свідчать матеріали справи, після настання строку виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару перед позивачем останнім відповідно до умов договору поруки від 16.06.2015 р. було пред'явлено поручителю - ФОП ОСОБА_2 вимогу за № 02/1 від 22.02.2016 р. про виконання грошового зобов'язання, однак відповіді на вказану вимогу позивач не отримав.

Між тим, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_2 та позивач добровільно дійшли згоди щодо відповідальності поручителя - ФОП ОСОБА_2 перед позивачем за виконання ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" частини грошового зобов'язання за основним договором, та вказаний договір поруки є чинним, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з поручителя суми в розмірі 1000,00 грн., як це передбачено п. 2.1, 3.1 договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин, враховуючи наведене та оскільки частина боргу в сумі 1000,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача в солідарному порядку з обох відповідачів, то відповідно згідно положень чинного законодавства України за порушення своїх зобов'язань за вищеназваним договором поставки з ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" підлягає стягненню на користь позивача решта сума боргу 233000,00 грн. (234000,00 грн. - 1000,00 грн.).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Форум" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача - ТОВ „Торгівельний дім „Гайсин" та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства „Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Гайсин" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 234000,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65026, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Гайсин" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Івана Франка, 26, код ЄДРПОУ 39673805; п/р 26005500145844 в ПАТ „Креді Агріколь Банк", МФО 300614) на користь Приватного підприємства „Форум" (65033, м. Одеса, вул. В. Стуса, буд. 6; код ЄДРПОУ 32622801; п/р 26006010315213 в ПАТ „МІБ" м. Одеса, МФО 380582) суму боргу в розмірі 1000/одна тисяча/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Гайсин" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Івана Франка, 26, код ЄДРПОУ 39673805; п/р 26005500145844 в ПАТ „Креді Агріколь Банк", МФО 300614) на користь Приватного підприємства „Форум" (65033, м. Одеса, вул. В. Стуса, буд. 6; код ЄДРПОУ 32622801; п/р 26006010315213 в ПАТ „МІБ" м. Одеса, МФО 380582) заборгованість за поставлений товар у розмірі 233000/двісті тридцять три тисячі/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3510/три тисячі п'ятсот десять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12 липня 2016 р.

Суддя В.С. Петров