Рішення

від 18.07.2016 по справі 916/1180/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р.Справа № 916/1180/16

За позовом: Державного підприємства „Харківський машинобудівний завод „ФЕДВ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БК „Траст-ІнвестВ»

про стягнення 71315,33грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №5юр від 12.02.2016р.

від відповідача: не з`явився

В засіданні 05.07.2016р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №5юр від 12.02.2016р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ БК „Траст-ІнвестВ» на користь ДП „Харківський машинобудівний завод „ФЕДВ» 71315,33грн. попередньої оплати.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, в їх обґрунтування зазначає, що відповідачем шляхом направлення рахунків була здійснена пропозиція про поставку листового титану, яка позивачем прийнята та 28.07.2014р. оплачена на суму 71315,33грн. Однак, позивач вказує, що відповідачем поставку не здійснено до цього часу, з огляду на що позивач вимагає повернення власних коштів у вигляді передоплати.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 09.06.2016р. за вх.№14435/16 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

ТОВ БК „Траст-ІнвестВ» виставив ДП „Харківський машинобудівний завод „ФЕДВ» рахунки №789 від 21.07.2014р. на суму 53690,33грн., №791 від 22.07.2014р. на суму 17625грн.

Вказані рахунки були оплачені ДП „Харківський машинобудівний завод „ФЕДВ» платіжними дорученнями №5833 від 28.07.2014р. на суму 53690,33грн., №5832 від 28.07.2014р. на суму 17625грн., що підтверджується банківською довідкою ПАТ „ПромінвестбанкВ» станом на 28.07.2014р.

При цьому, сторонами до справи не подано доказів поставки товару, обумовленого рахунками №№789, 791.

Претензія позивача №205-05/477 від 23.04.2015р. щодо поставки товару була отримана відповідачем 08.05.2015р., про що свідчить повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення.

Вимога позивача №236/15-353 від 22.10.2015р. про повернення коштів у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо поставки товару була відправлена але не отримана відповідачем через незнаходження останнього за юридичною та фактичною адресами.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд вважає заявлені ДП „Харківський машинобудівний завод „ФЕДВ» позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 71315,33грн. попередньої оплати правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.663, пп.1), 2) ч.1 п.1 ст.664 Цивільного Кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Положення ч.ч.2, 3 ст.622 ЦК України передбачають, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Таким чином, мала місце пропозиція відповідача про поставку товару, що містилась у рахунках №№789, 791, яка була прийнята позивачем шляхом оплати рахунків платіжними дорученнями №№5832, 5833 від 28.07.2014р., але товар поставлений не був, тобто, зобов'язання по поставці відповідачем виконано не було, у зв'язку з чим суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 71315,33грн. попередньої оплати.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ДП „Харківський машинобудівний завод „ФЕДВ» позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з чим стягненню з ТОВ БК „Траст-ІнвестВ» підлягає 71315,33грн. попередньої оплати.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 1378грн. судового збору.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 05.07.2016р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає із адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з ЄДРЮФОП станом на 06.05.2016р., у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БК „Траст-ІнвестВ» (65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової,15, код 39113417) на користь Державного підприємства „Харківський машинобудівний завод „ФЕДВ» (61032, м. Харків, вул. Сумська, 132, код 14310052) 71315 (сімдесят одну тисячу триста п'ятнадцять) грн. 33коп. попередньої оплати, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 липня 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук