Рішення

від 18.07.2016 по справі 918/505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2016 р. Справа № 918/505/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро"

про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором в сумі 18 142,99 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов. від 18.07.2016 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро" (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором в сумі 18 142,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

30.07.2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 18/07/15 (договір), за умовами якого замовник доручив та зобов'язався оплатити, а виконавець зобов'язався виконати роботи з хімічної обробки сільськогосподарських угідь.

Позивач обумовлені договором роботи виконав, що підтверджується актами виконаних робіт № 18 від 31.07.2015 року на суму 8250,00 грн та № 19 від 31.07.2015 року на суму 5 750,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, відтак за ним рахується заборгованість в розмірі 14 000,00 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання зобов'язань нарахував 2 640,43 грн. пені, 3% річних в розмірі 356,19 грн. та 1 146,37 грн. інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 6,11, 509, 524, 525, 526, 533, 549, 610, 612, 625-629, 655, 692 - 694 ЦК України, ст.ст. 230,231,232 ГК України.

Ухвалою суду від 29.06.2016 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 11.07.2015 року.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року розгляд справи відкладено на 18.07.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 18/07/15 (договір), за умовами якого замовник доручив та зобов'язався оплатити, а виконавець зобов'язався виконати роботи з хімічної обробки сільськогосподарських угідь у господарстві с. Городець Володимирецького району Рівненської області на загальній площі 560 га (п.п. 1.1., 1.3. договору).

Пунктами 6.4., 6.5. договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання умов договору. Сторони мають право змінити або продовжити договір по взаємній згоді зі складанням протоколу.

Згідно з п.п. .2.1- 2.4 договору обсяги робіт визначаються в кількості 600 га. Термін проведення робіт визначається в залежності від виду та готовності сільгоспугідь. Замовник передає виконавцеві заявку з уточненням обсягу і терміну проведення робіт не пізніше 10 - ти днів до початку виконання робіт. Роботи вважаються виконаними після складання акта виконаних робіт за підписами замовника і виконавця із зазначенням обсягу оброблених площ.

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується актами виконаних робіт № 18 від 31.07.2015 року на суму 8 250,00 грн та № 19 від 31.07.2015 року на суму 5 750,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Загальна вартість виконаних робіт склала 14 000,00 грн.

Доказів того, що роботи виконані неякісно чи не у повному обсязі, суду не надано.

Судом дана правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду.

Зокрема, від договору на надання послуг договір підряду відрізняється тим, що у договорі про надання послуг предметом є сам процес надання послуги, а не досягнення матеріалізованого результату. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває однієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін i здається в вигляді, придатному для оцінки. Робота та її результат у договорі підряду відокремлені один від одного в чaci, однак вони тісно пов'язані та складають єдиний предмет договору. А предметом договору на надання послуг є вчинення виконавцем певних дій чи здійснення певної діяльності. Послуги мають мicцe насамперед тоді, коли результат дій якщо i є, то перебуває за межами договору. Виконання робіт характеризується матеріальним характером, адже діяльність у пpoцeci виконання відповідної роботи спрямована на досягнення матеріально вираженого результату, що виражається у новій peчi, або зміні старої, послуги мають нематеріальний характер.

Як вбачається з умов договору, виконавець зобов'язався виконати роботи згідно з умовами цього договору, якість яких відповідає вимогам, що зазвичай ставляться до цього виду робіт, виконавець несе відповідальність за якість робіт, виконаних згідно з картою полів, наданою замовником (тобто матеріалізований результат) (п. 4.2. договору).

Отже, системний аналіз змісту договору, укладеного між позивачем та відповідачем, свідчить про те, що діяльність виконавця у пpoцeci виконання відповідної роботи спрямована на досягнення матеріально вираженого результату - виконати роботи з хімічної обробки сільськогосподарських угідь.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом . Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Так, ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору вартість робіт визначається узгодженням договірної ціни перед початком виконання робіт. Оплата за виконані роботи здійснюється до 31.08.2015 року. Повний розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше 7 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

У силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пунктами 3.2., 3.3. договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється до 31.08.2015 року. Повний розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше 7 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Судом встановлено, що всупереч умовам договору відповідач розрахунки за фактично виконані роботи не здійснив, відтак розмір заборгованості становить 14 000,00 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано 2 640,43 грн пені, 3% річних в розмірі 356,19 грн та 1 146,37 грн інфляційних.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 4.1. договору, за яким при прострочці оплати замовником, останній виплачує виконавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок пені (з урахуванням умов договору про повний розрахунок та шестимісячного строку нарахування пені) за період з 12.08.2015 року по 12.02.2016 року, встановив, що її розмір становить 1 662,90 грн (при заявленому - 2 640,43 грн) (розрахунок додається), отже пеня підлягає частковому задоволенню.

У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, встановив, що розмір перших становить 353,89 грн (при заявленому - 356,19 грн), а других - 1 148,00 грн (при заявленому - 1 146,37 грн), отже 3% річних підлягають частковому задоволенню. а інфляційні - у заявленому розмірі.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджено обставинами справи та наданими доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець - Агро" (вул. Будівельників, 10, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 39529764) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14 000,00 грн основного боргу, 1 662,90 грн пені, 353,89 грн 3% річних, 1 146,37 грн інфляційних та 1 303,59 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних про стягнення 997,53 грн пені, 2,30 грн 3% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 18.07.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.