Ухвала

від 18.07.2016 по справі 485/10/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №485/10/16-ц 18.07.2016 18.07.2016 18.07.2016

Провадження №22-ц/784/1166/16

Справа № 485/10/16--ц Головуючий в 1 інстанції - Квєтка І.А.

Провадження № 22-ц/784/1166/16 Доповідач - Маляренко І.Б

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Темнікової В.І., Шаманської Н.О.

За участю секретаря: Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 Після її смерті залишилися спадщина, яка складається з двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новотимофіївської сільської ради площею 5.00 га, одна з яких належала матері згідно з Державним актом на право власності, який утримується відповідачкою, а другу мати успадкувала після смерті батька ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 05 грудня 2009 року, однак належним чином не оформила. Він є спадкоємцем майна померлої у розмірі 1/2 частки, іншу частку успадкувала відповідачка. З метою оформлення спадкових прав він звернувся до нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у видачі Свідоцтв про право власності на ? частку вищезазначених земельних ділянок в порядку спадкування, в зв'язку з тим, що оригінали Державних актів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, відсутні.

Посилаючись на вказані обставини, а також у зв'язку з невизнанням сестрою його права на спадщину, просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на ? частку земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери яких № НОМЕР_1 та з№

НОМЕР_2.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 5.00 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Новотимофіївською сільською Радою народних депутатів 18 квітня 2001 року на ім'я ОСОБА_4, та на 1/2 частку земельної ділянки площею 5.00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Новотимофіївською сільською Радою народних депутатів 18 квітня 2001 року на ім"я ОСОБА_2, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повернуто ОСОБА_2 зайве сплачений судовий збір у розмірі 166 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з двох підстав: оскільки раніше при розгляді судом її позову про визнання права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 як відповідач визнавав її вимоги у повному обсязі; він взагалі не має права на спадщину, оскільки не здійснював догляду за матір'ю, коли вона хворіла, і не надавав їй будь-якої допомоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - мати ОСОБА_4.

ОСОБА_4 за життя на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Новотимофіївською сільською Радою народних депутатів 18 квітня 2001 року, належала земельна ділянка площею 5.00 га., кадастровий номер НОМЕР_1.

Зазначена земельна ділянка увійшла до складу спадщини після її смерті

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 грудня 2013 року було встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла також земельна ділянка площею 5.00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Новотимофіївською сільською Радою народних депутатів 18 квітня 2001 року, належала ОСОБА_2

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України (2001 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

І позивач, і відповідачка своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4.

Відповідачка ОСОБА_1 10 червня 2011 року отримала Свідоцтво про право на спадщину -1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 (за державним актом на ім'я померлої ОСОБА_4.), право власності на1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 (за державним актом на ім'я ОСОБА_5.) за нею визнано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25.12.2013 року.

Постановою нотаріуса Снігурівської державної нотаріальної контори від 15 грудня 2015 року позивачеві відмовлено в оформлені спадкових прав на вказані земельні ділянки за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Вказані документи, як зазначав позивач, знаходяться у відповідачки, яка не визнає його права на земельні ділянки як спадкоємця.

Відповідачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після смерті матері, прийняла спадщину у рівних частках з відповідачем по справі, що вбачається з матеріалів спадкової справи №471/2010 (а.с.30-34).

3гідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Чинним рішенням Снігурівський районний суд Миколаївської області від 25 грудня 2013 року, як уже зазначалося вище, встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить крім належної їй самій на праві власності земельної ділянки і земельна ділянка, яка належала ОСОБА_5

Також суд встановив, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері у рівних частках з ОСОБА_2

ОСОБА_2, який брав участь у зазначеній цивільній справі як відповідач, дійсно, визнавав позовні вимоги ОСОБА_1, але остання просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом не на всю земельну ділянку, а на її ? частину.

Та обставина, що позивач не надавав допомоги хворій матері, на що послалася апелянт, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що розглядаються в межах даної цивільної справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають обставинам справи і наявним у ній доказам.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: