Рішення

від 01.07.2016 по справі 200/5923/16-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/5923/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Власенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою. відповідальністю "Омега Інвестком" про стягнення компенсації за відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.02.2015 року на підставі наказу № 1-0 від 01.01.2015 року його прийнято на роботу до відповідача на посаду виконавця робіт. Наказом №9 від 01.07.2015 року він був звільнени й з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП України за угодою сторін. В день звільнення відповідач не здійснив з ним остаточного розрахунку і сума середнього заробітку, який відповідач зобов"язаний йому сплатити за час затримки складає 30 465 грн. 36 коп.

Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.07.2015 року по день фактичного розрахунку в сумі 30 465 грн. 36 коп., невиплачені при звільненні кошти в сумі 2093 грн. 04 коп. та моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, уточнив, що грошові кошти в сумі 2093 грн. 04 коп., які він просить стягнути з відповідача, належні йому в рахунок оплати невиплаченої йому при звільненні компенсації та невикористану відпустку та за роботу в суботні дні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необгрунтованість, просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, належних йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як встановлено в судовому засіданні, 02.02.2015 року на підставі наказу № 1-0 від 01.02.2015 року позивача було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою. відповідальністю "Омега Інвестком" на посаду виконавця робіт

Наказом № 9 від 01.07.2015 року позивач був звільнений з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП України за угодою сторін, з 01.07.2015 року..

В день звільнення відповідач видав позивачу трудову книжку, проте не здійснив з ним остаточного розрахунку, а саме не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку за період роботи на підприємстві в сумі 141 грн. 46 коп., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №НЗП-00001 за лютий-липень 2015 року та не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином сума компенсації за невикористану відпустку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 141 грн. 46 коп.

Зважаючи на те, що відповідачем при звільненні не було виплачено позивачу належні йому суми у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, відповідно до ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2015 року по день розгляду справи 01.07.2016 року, який становить 26 929 грн. 08 коп., виходячи з наступного: розмір щомісячної заробітної плати на день звільнення позивача складає 2244,09 грн. (зарплата за травень 2015р. - 2018,18 грн. + зарплата за червень 2015р. - 2470,00) : 2) х 12 міс.).

Всього підлягають стягненню з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 27070,54 грн. (141,46 грн. + 26 929,08 грн.).

В задоволенні решти позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення компенсації за використану відпустку суд вважає за необхідне відмовити за недоведеністю.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів в рахунок виконання надурочних робіт задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів виконання таких робіт.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В позові та в судовому засіданні позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 1000,00 грн.

Разом з цим, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих позовних вимог, тому вони задоволенню не підлягають як недоведені.

В судовому засіданні представник відповідача просив застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.2 цієї статі - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом встановлено, що з приводу виплати зазначених компенсації за невикористану відпустку позивач звертався неодноразово до відповідача з письмовими заявами, проте належні до виплати кошти виплачені йому не були, в тому числі на час розгляду даної справи.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача належної йому заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати, що відповідає положенням ч.2 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Інвестком", ЄДРПОУ 35112273, на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 141 грн. 46 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26 929 грн. 08 коп., а всього 27 070 грн. 54 коп.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні решти позовних вимог про грошових коштів та моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою. відповідальністю "Омега Інвестком", ЄДРПОУ 35112273, на користь держави - судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Кудрявцева