Рішення

від 18.07.2016 по справі 910/9733/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016Справа №910/9733/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння України" Простягнення 2 327 070,15 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники:

Від позивачаЧугунов М.В. - представник за довіреністю Від відповідача не з'явився

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння України" 1 917 142,59 грн. заборгованості з оплати товару, поставленого за договором від 14.01.2014 № 14/01/14, 42 404,77 грн. інфляційних нарахувань та 26 636,00 грн. 3 % річних за час прострочення, а також 343 886,79 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9733/16 від 03.06.2016, яку призначено до розгляду на 22.06.2016.

У судовому засіданні, що відбулося 22.06.2016, під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, а також клопотав перед судом про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, розміщених на рахунку № 2600001303399 в АТ "БМ Банк" м. Київ МФО 380913 згідно з письмовою заявою, поданою разом з позовом.

Згідно з ухвалою від 22.06.2016 розгляд справи було відкладено на 07.07.2016 у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали від 03.06.2016.

У судове засідання, призначене на 07.07.2016 позивач і відповідач уповноваженого представника не направили, розгляд справи було відкладено на 18.07.2016.

У судове засідання, призначене на 18.07.2016 з'явився представник позивача. Відповідач уповноваженого представника не направив хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвал в матеріалах справи), вимоги ухвал суду у справі № 910/9733/16 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги заявлено про стягнення боргу за отриману відповідачем сільськогосподарську продукцію відповідно до договору від 14.01.2014, оплату якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння України" прострочило навіть після письмового погодження сторонами відтермінування платежу.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано суду договір поставки,три додаткові угоди до договору і додатки, видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей, лист відповідача про визнання факту прострочення за договором та перенесення строку оплати.

Розглянувши вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, суд встановив, що обґрунтовуючи потребу зі вчинення цієї процесуальної дії, Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" вказує на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань з оплати поставленого йому товару незважаючи на постійне відстрочення позивачем строків оплати. Також, позивач вказує на зміну відповідачем керівника підприємства та місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На переконання суду, позивач не довів реальності існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі невжиття заявлених ним заходів. Крім того, позивач жодним чином не підтвердив вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання грошового зобов'язання та дій, спрямованих на виведення майнових активів за наявності невиконаних грошових обов'язків. Посилання позивача фактично зводяться до констатування факту неналежного виконання відповідачем грошових обов'язків за договором протягом тривалого часу, що має наслідком порушення майнових прав та інтересів Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", для захисту яких було подано позов до суду.

На думку суду, дії відповідача зі зміни місцезнаходження та керівника не протирічить законодавству та є, перша за все, реалізацією дієздатності і немайнових прав юридичної особи, і позивачем не доведено їх пов'язаність з обставинами прострочення за договором від 14.01.2014.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, в зв'язку з необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння України" в якості покупця уклали договір поставки сільськогосподарської продукції № 14/01/14, за яким постачальник зобов'язався передавати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію - насіння ярих культур (товар), а покупець зобов'язався приймати товар і сплачувати за нього обумовлену ціну, найменування (асортимент), кількість, ціна визначаються у додатках до договору і є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору визначено у п. 8.1, згідно з яким договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2014, а щодо невиконаних до цього часу зобов'язань та відповідальності - до його повного виконання.

Відповідно до п. 2.1 договору товар за кількістю та якістю передається шляхом оформлення та підписання уповноваженими статутом чи довіреністю представниками сторін товарних накладних. Підписання представниками сторін товарних накладних підтверджує факт передачі товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його передачі-прийняття.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (завод постачальника) за правилами Інкотермс 2010. Строки на пункти відвантаження вказується в додатках до договору (п. 2.2).

Виходячи з положень п. 3.1 договору, в додатках до нього також визначаються умови і терміни оплати товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння України" виникли правовідносини, що підпадають під регулювання загальних положень про договір купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що додатком № 2 від 14.01.2014 до договору від 14.01.2014 сторони погодили поставку у січні 2014 року насіння люцерни сорту "Банат ВС" у кількості 20 тонн вартістю 600 000,00 грн. та сорту "Власта" у кількості 20 тон вартістю 600 000,00 грн. у поліпропіленових мішках на умовах оплати шляхом внесення 50 % до 31.03.2014 та 50 % до 30.04.2014.

Додатком № 3 від 03.02.2014 до договору було погоджено поставку до 15.02.2014 редьки олійної сорту "Райдуга" у кількості 86,2 тон вартістю 646 500,00 грн. на аналогічних умовах і строках оплати.

Додатком № 5 від 21.10.2014 до договору було погоджено поставку у жовтні 2014 року вороху люцерни сорту "Банат ВС" у кількості 50 тон вартістю 1 000 000,20 грн. та вороху конюшин сорту "Уна" у кількості 30 тонн вартістю 540 000,00 грн. за умовах оплати шляхом внесення 50 % вартсоті до 15.12.2014 та решти 50 % до 01.03.2015.

Судом встановлено, що згідно з довіреністю на отримання цінностей від 10.02.2014 № 8 та за видатковою накладною від 10.02.2014 № ТФ0502-00001 позивач передав відповідачеві насіння люцерни сорту "Банат" у кількості 20 тонн вартістю 600 000,00 грн. та сорту "Власта" у ті й же кількості та тієї ж вартості, всього на суму 1200000 грн.

За довіреністю від 11.02.2014 № 14 представник відповідача отримав від позивача редьку олійну у кількості 63 100 кг вартістю 473 250,00 грн., відповідно до видаткової накладної від 11.02.2014 № 251, редьку олійну у кількості 23 170 кг вартістю 173 775,00 грн. відповідно до видаткової накладної від 13.02.2014 № 256 у 110 мішках Біг-бег вартістю 7 260,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.02.2014 № 371.

29.04.2014 відповідач листом № 29/04 визнав наявність простроченої заборгованості перед позивачем за низкою договорів, у тому числі за договором від 14.01.2014 № 14/01/14 та клопотав про відстрочення платежу.

20.05.2014 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 14.01.2014, згідно з якою домовилися відтермінувати строк оплати другого платежу за додатками № 1, 2, 3, 4 до договору до 01.11.2014.

03.11.2014 позивач передав, а відповідач прийняв насіння люцерна сорту "Банат ВС" у кількості 50 000 кг вартістю 1 000 000,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 03.11.2014 № 3869 та довіреністю на отримання цінностей від 03.11.2014 № 98.

04.08.2015 постачальником та покупцем було укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки, якою сторони погодили внести зміни до додатку № 1 від 14.01.2014, додатку № 2 від 14.01.2014, додатку № 3 від 03.03.2014, додатку № 4 від 13.03.2014, додатку № 5 від 21.10.2014 в частині строків розрахунку за поставлені товари та викласти умови оплати в наступній редакції, а саме: "оплата товару, що визначений цим додатком, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % вартості товару покупець оплачує до 01.12.2015".

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання з поставки сільськогосподарської продукції за договором від 14.01.2014 та додатками № 2, 3 і 5 до нього.

За твердженнями позивача, відповідач частково оплатив отриманий у власність товар в сумі 937 142,41 грн., решту вартості - 1 917 142,59 грн. відповідно до умов додаткової угоди № 3 у строк до 01.12.2015, не перерахував. Позивач надав вибірку по реалізації насіння відповідачу за період 01.01.2014 - 28.04.2016. Відповідач доказів про погашення суми заборгованості не подав.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи заявлені вимоги не заперечив, обставин прострочки у правовідносинах з позивачем за договором поставки і додаткової угоди № 3 до нього спростував, а тому, при розгляді заявленого спору суд вважає за належне керуватися наявними у справі доказами, з яких в вбачається факт неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати товарів, заборгованість з оплати яких становить 1 917 142,59 грн.

Таким чином, обставини неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором від 14.01.2014 № 14/01/14 є доведеними, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід задовольнити повністю.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 23 636,00 грн. 3 % річних, 42 404,77 грн. інфляційної складової боргу та 343 886,79 грн. пені, розрахованої з суми боргу в розмірі 1 917 142,59 грн. з посиланням на п. 5.3 договору, де вказується, що у випадку несплати платежів у строки, визначені в додатках до договору, покупець повинен сплатити постачальнику подвійну ставку Національного банку України за кожен день прострочення зобов'язання від несплачених коштів.

Вказані суми нараховані були позивачем з 01.12.2015 по 28.04.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за договором від 14.01.2014 і додатковими угодами до нього, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, сума інфляційних втрат за період прострочення відповідача становить 110 988,93 грн. Враховуючи відсутність у суду повноважень щодо виходу за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині інфляційних втрат задовольняються за розрахунком позивача, який є меншим, ніж розрахунок суду.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, будь-яких доказів в спростування обставин щодо наявності спірної суми заборгованості та її несвоєчасного погашення суду не подав.

З огляду на викладене, позовні вимоги задовольняються повністю, а судові витрати у справі покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Насіння України" (03191, м. Київ, вул. Композитора Лятошинського, буд. 14-а, ідентифікаційний код 38746180) на користь Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (37250, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. Матросова, 10, ідентифікаційний код 30382533) 1 917 142 (один мільйон дев'ятсот сімнадцять тисяч сто сорок дві) грн. 59 коп. боргу, 42 404 (сорок дві тисячі чотириста чотири) грн. 77 коп. інфляційної складової боргу, 23 636 (двадцять три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 3 % річних, 343 886 (триста сорок три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 79 коп. пені та 36 906 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот шість) грн. 05 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.2016

Суддя І.В. Усатенко