Рішення

від 14.07.2016 по справі 916/1125/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2016 р.Справа № 916/1125/16

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача ОСОБА_1 підприємства „Технологія - XXIВ»

про стягнення 90 198,14 грн., розірвання договору та виселення

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 01-36/35 від 20.05.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 01.06.2016р.

У судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 01-36/35 від 20.05.2016р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 28.04.2016р. за вх. № 1206/16 ДКВ ОМР звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ПП „Технологія - ХХІВ» , в якому просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №65/34 від 07.11.2015р., який укладено між ДКВ ОМР та ПП „Технологія ХХІВ» ; виселити ПП „Технологія ХХІВ» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 89,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська,52 на користь ДКВ ОМР; стягнути з ПП „Технологія ХХІВ» заборгованість з орендної плати в сумі 73 531,41 грн. за період з 01.11.2014р. по 30.04.2016р. та пеню в сумі 16 666,73 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2016р. справу № 916/1125/16 розподілено до розгляду судді Власовій С.Г.

Ухвалою суду від 29.04.2016р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

26.05.2016р. за вх. № 2-2833/16 Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про зменшення позовних вимог та зміну підстав позову, у відповідності до якої просить суд стягнути з ПП „Технологія - ХХІВ» заборгованість з орендної плати в сумі 71 889,89 грн. станом на 31 травня 2016р. включно та пеню в сумі 16 430,69 грн.; розірвати договір оренди нежитлового приміщення №65/34 від 07.11.2015р., який укладено між ДКВ ОМР та ПП „Технологія - ХХІВ» ; виселити ПП „Технологія - ХХІВ» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 89,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 52 на користь ДКВ ОМР. У додатку до заяви позивач надав в т.ч. докази часткової оплати оренди, остання оплата була здійснена 27.04.2016р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача зменшилася. Водночас, з розрахунку заборгованості вбачається, що Позивачем збільшено період нарахування оренди, а саме нараховано оренду також за травень 2016р.

13.06.2016р. за вх. № 2-3190/16 Відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням про перенесення розгляду даної справи на іншу дату та продовження строків вирішення спору по справі.

Ухвалою суду від 14.06.2016р. продовжений строк вирішення спору по даній справі на 15 днів.

Позивач позовні вимоги підтримує з підстав, які викладені у позові, заяві та просить суд стягнути з ПП „Технологія ХХІВ» заборгованість з орендної плати в сумі 71 889,89 грн. станом на 31 травня 2016р. включно та пеню в сумі 16 430,69 грн.; розірвати договір оренди нежитлового приміщення №65/34 від 07.11.2015р., який укладено між ДКВ ОМР та ПП „Технологія ХХІВ» ; виселити ПП „Технологія - ХХІВ» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 89,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 52 на користь ДКВ ОМР.

Відповідач заперечує проти позову, з заявою про зменшення позовних вимог ознайомлений, проте письмового відзиву на вимогу суду не надав.

У судовому засіданні від 14.07.2016р. за участю представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора та представників сторін, суд у порядку ст. 75 ГПК України встановив наступне:

Нежилі приміщення першого поверху, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна (вул. Ковальська), буд. 52 належать територіальній громаді міста ОСОБА_3, про що свідчить Свідоцтво про право власності від 19.03.2005р., серії САА №447876, видане на підставі Рішення виконавчого комітету ОМР від 23.12.2004р. №767.

Департамент комунальної власності, який являється правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю міськради, наділений повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста, в т.ч. здійснює повноваження орендодавця комунального майна ( п. 1.2., 2.2.1.4. Положення про ДКВ ОМР, затверджений рішенням ОМР від 19.02.2013р. №2752-VI).

07.11.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (правонаступником, якого є Позивач, Орендодавець) та ПП „Технологія- ХХІВ» (надалі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 65/34, згідно з умовами якого Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Ковальська, 52, 1 поверх, загальною площею 89,9 кв.м, на підставі Розпорядження міського голови № 1337-о/р від 07.11.2005р. під офіс. Строк дії договору з 07.11.2005р. по 01.10.2006р. (пункти 1.1.,1.2 Договору).

Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» та рішення сесії Одеської міської ради від 28.01.2005р. №3539-IV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста ОСОБА_3В» (п. 2.1. Договору).

За орендоване приміщення орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку № 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 3766,74 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п. 2.2. Договору).

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 Договору).

Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п. 2.4. Договору).

За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 5.2. Договору).

У разі невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством (п. 5.3. Договору).

За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків за цим Договором, Орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності до чинного законодавства (п. 5.6. Договору).

Між сторонами спору було укладено ряд Додаткових погоджень до договору оренди:

- 10.04.2007р. укладено Додаткове погодження №1 до договору, умовами якого змінено п. 1.1 Договору в частині зміни профілю використання під розміщення фотоательє, видавництва друкованих засобів масової інформації, офісу на підставі свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ, серії ОД №1090 від 31.10.2005р.; продовжено строк дії Договору до 10.10.2007р.; змінено розмір орендної плати з 10.04.2007р.

- 13.12.2007р. укладено Додаткове погодження до договору;

- 05.11.2008р. укладено Додаткове погодження №2 до договору;

- 24.10.2011р. укладено Додаткове погодження №3 до договору;

- 29.09.2014р. укладено Додаткове погодження №4 до договору, згідно з умовами якого продовжено строк дії договору оренди до 29.08.2017р.; змінено профіль використання приміщення - під магазин продовольчих товарів не підакцизної групи товарів; змінено розмір базової орендної плати з 29.09.2014р. - 4425,52 грн. без ПДВ за місяць.

Позивач відзначає, що ним були виконані умови договору оренди та приміщення передано Відповідачу в оренду, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Проте, Відповідач свої зобов'язання за договором оренди в частині оплати оренди виконує неналежним чином, з огляду на що станом на 31.05.2016р. у ПП „Технології - ХХІВ» утворилась заборгованість в сумі 71 889,89 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості та підтверджується матеріали справи.

23.12.2015р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією за вих. № 01-13/7969 з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати у встановлений строк.

Позивач вважає, що з огляду на невчасну та неповну оплату оренди, місцевий бюджет не отримує належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста ОСОБА_3 та дана обставина позбавляє ДКВ ОМР того, на що він розраховував при укладені договору оренди. У зв'язку з істотним порушенням договору з боку відповідача, Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з метою захисту майнових прав та інтересів та просить суд стягнути заборгованість, розірвати договір та виселити відповідача.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2005р. між сторонами укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 65/34, згідно з яким Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Ковальська, 52, 1 поверх, загальною площею 89,9 кв.м; строк дії договору з 07.11.2005р. по 29.08.2017р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу Відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлового приміщення згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Однак, як з'ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалась передбачена договором оплата та станом на 31.05.2016р. заборгованість становить 71 889,89 грн., розрахунок якої додано до заяви про зменшення та зміну підстав позову (а/с 41, том 1).

Так, несплата відповідачем орендної плати за Договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 71 889,89 грн.

Крім того, на підставі п. 5.2. Договору, а саме за несвоєчасне внесення орендної плати, ДКВ ОМР нарахував ПП „Технологія - ХХІВ» пеню в сумі 16 430,69 грн. за період з червня 2015р. по травень 2016р.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий Позивачем розрахунок пені перевірений господарським судом та встановлено його відповідність матеріалам справи.

Щодо позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди від 07.11.2015р. №65/34 та виселення господарський суд дійшов наступних висновків.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пунктами 5.3., 5.4 Договору у разі невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством; за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків за цим Договором, Орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майнаВ» законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Отже, підставою для розірвання спірного договору оренди за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди., що полягає у несвоєчасній оплаті орендної плати та оплаті не у повному обсязі.

Позивач зауважує у позові, що з огляду на невчасну та неповну оплату оренди, місцевий бюджет не отримує належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста ОСОБА_3 та дана обставина позбавляє ДКВ ОМР того, на що він розраховував при укладені договору оренди.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу згідно зі ст. 284 ГК України.

Відповідно до п. 3.3. Договору оренди позивач має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, передбачених договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

В п. 5.3. Договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення об'єкта оренди.

З огляду на те, що порушено зобов'язання щодо сплати орендної плати, що є порушенням істотної умови спірного договору оренди, яке триває протягом певного періоду часу (понад трьох місяців), суд вважає вимоги про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 65/34 від 07.11.2005р. обґрунтованими та правомірними.

Водночас у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання відповідач зобов'язаний у 15-денний термін передати позивачу приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

З огляду на розірвання судом договору оренди нежитлового приміщення № 65/34 від 07.11.2005р., відповідач зобов'язаний негайно повернути Позивачу предмет договору оренди: нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Ковальська, 52 (Кузнечна), 1 поверх, загальною площею 89,9 кв.м, а тому вимоги про виселення ПП „Технології ХХІВ» з вказаного приміщення являються цілком обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення зменшених позовних вимог ДКВ ОМР у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача у відповідності до ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства „Технологія - ХХІВ» (65017, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30659080) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість з орендної плати в сумі 71 889 ( сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 89 коп., пеню в сумі 16 430 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 69 коп. та судовий збір в сумі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 65/34 від 07.11.2005р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю міської ради (Правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та ОСОБА_1 підприємством „Технологія - ХХІВ» (65017, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30659080).

4. Виселити Приватне підприємство „Технологія - ХХІВ» (65017, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30659080)з нежилого приміщення 1 -го поверху, загальною площею 89,9 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Ковальська, 52 (Кузнечна), на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 липня 2016р.

Суддя С.Г. Власова