Рішення

від 14.07.2016 по справі 910/10244/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа № 910/10244/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." (далі - Позичальник) про стягнення 452 703,93 грн.,

за участі представників:

позивача: Кирилюка О.Ф., за довіреністю від 1 грудня 2015 року, Згурської І.І., за довіреністю від 1 червня 2016,

відповідача: Шикорадюк А.Ю., за довіреністю від 17 червня 2016 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Позичальника 452 000,00 грн. боргу та трьох процентів річних у розмірі 703,93 грн., нарахованих за період з 13 травня 2016 року по 31 травня 2016 року. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань, взятих на себе за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ФД-01/03/16-102 від 17 березня 2016 року (далі - договір), щодо повернення суми позики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/10244/16 та призначено її розгляд на 30 червня 2016 року.

30 червня 2016 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 14 липня 2016 року.

Під час судового засідання 14 липня 2016 року представники позивача просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 30 червня 2016 року. Позичальник не визнавав позовних вимог про стягнення з нього суми боргу з підстав того, що ним було запропоновано Товариству продовжити строк дії спірного правочину. Крім того, відповідач заперечував проти стягнення трьох процентів річних, посилаючись на складне фінансове становище Позичальника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2016 року між сторонами укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність Позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі, а позичальник зобов'язався повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим правочином строк.

Положеннями пункту 2.1 угоди передбачено, що сума фінансової допомоги становила 1 000 000,00 грн.

Умовами пункту 3.1 договору сторони передбачили, що позивач передає поворотну фінансову допомогу Позичальнику протягом двох робочих днів з моменту підписання цього правочину.

Відповідач зобов'язався повернути Товариству поворотну фінансову допомогу в наступному порядку: 500 000,00 грн. - не пізніше 13 квітня 2016 року, 500 000,00 грн. - не пізніше 12 травня 2016 року (пункти 4.1. договору).

Позивач надав відповідачу позику в розмірі 1 000 000,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на рахунок Позичальника, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою про рух грошових коштів від 18 березня 2016 року.

Судом встановлено, що відповідач лише частково повернув позику, а саме: 50 000,00 грн. - 25 березня 2016 року, 50 000,00 грн. - 5 квітня 2016 року, 50 000,00 грн. - 8 квітня 2016 року, 100 000,00 грн. - 12 квітня 2016 року, 50 000,00 грн. - 14 квітня 2016 року, 50 000,00 грн. - 15 квітня 2016 року, 28 000,00 грн. - 21 квітня 2016 року, 53 000,00 грн. - 26 квітня 2016 року, 65 000,00 грн. - 29 квітня 2016 року, 14 000,00 грн. - 4 травня 2016 року та 38 000,00 грн. - 12 травня 2016 року. Загальний розмір грошових коштів, повернутий відповідачем Товариству, становить 548 000,00 грн. Відповідні банківські виписки наявні в матеріалах справи.

Вищевказані факти не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки сума основного боргу відповідача в розмірі 452 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Позичальника про стягнення вказаної суми основного боргу.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 703,93 грн., нарахованих за період з 13 травня 2016 року по 31 травня 2016 року.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Як судом встановлено, Позичальником обов'язок повернення суми позики виконано з порушенням строків, передбачених умовами укладеного договору, а тому позивач набув права на стягнення з відповідача суми компенсаційних витрат, зокрема, трьох процентів річних.

Судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства і не суперечить положенням договору, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищевказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не повернуто всі грошові кошти, надані у вигляді поворотної фінансової допомоги, у строк, передбачений умовами договору, позовні вимоги щодо стягнення сум заборгованості та трьох процентів річних визнані судом такими, що підлягають стягненню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 31-Б, ідентифікаційний код 32667140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ" (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 5, ідентифікаційний код 35253699) 452 000 (чотириста п'ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 703 (сімсот три) грн. 93 коп. трьох процентів річних, а також 6 790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) грн. 56 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 липня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко