Постанова

від 14.07.2016 по справі 812/341/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/341/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Шембелян В.С.,

при секретарі судового засідання: Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія Лисичанськвугілля" про стягнення заборгованості у сумі 4297,54 грн, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2016 року позивач - Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія Лисичанськвугілля" про стягнення заборгованості у сумі 4297,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне соціальне страхування, що має найману робочу силу в Лисичанській міській виконавчий дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та повинен нараховувати 1,4% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5%-1,0% від суми оплати праці найманих працівників.

Згідно зі звітом ф4 ФСС станом на 01.10.2011 року за страхувальником рахується заборгованість у розмірі 4297,54 грн, яка виникла до 01.01.2011. У зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував проти позову, в обгрунтування зазначив, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості від 08.07.2008 № 323 «Про ліквідацію ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» із змінами та доповненнями від 07.02.2009 № 41, була припинена діяльність ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» шляхом ліквідації, але по теперішній час процес ліквідації не завершено. ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» тривалий час не веде господарської діяльності, та не має власного майна та грошових коштів, найману працю не використовує. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а. с. 32-33).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» зареєстроване виконкомом Лисичанської міської ради 29.01.1997 (а.с.11).

Відповідача 11.03.2005 було взято на облік Лисичанською міською виконавчою дирекцією Луганського обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності за №440270000019 як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується карткою страхувальника (а.с.6).

Згідно з довідкою Лисичанської міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності станом на 01.10.2011 відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків у загальному розмірі 4297,54 грн., яка утворилася за ним внаслідок несплати страхових внесків, нарахованих відповідно до звіту форми Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2011 року (а.с.7).

Відповідачем було подано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням форми Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2011 року (а.с.12).

Згідно із зазначеним звітом Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2011 року, сформованим відповідачем, заборгованість на початок року і на кінець звітного періоду складає суму 4297,54 грн., тобто вона виникла до 01.01.2011.

З 1 січня 2015 року набрав законної сили Закон України «Про державне соціальне страхування» № 1105 - XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105) (зі змінами, внесеними Законом України № 77-УПІ від 28.12.2014р.) яким здійснено реформування в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Пунктами 8 та 9 «Прикінцевих положень» Закону № 1105 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-У1 визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування, сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з частинами 5,6 п.7 Прикінцевих положень Закону України № 2464 -У1 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діяв порядок, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-111 (далі - Закон № 2240).

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-111 роботодавець як страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Розмір страхових внесків та порядок їх обчислення і сплати роботодавцями та застрахованими особами було визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 року № 2213-111 (далі - Закон № 2213) та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 року № 16 (далі - Інструкція № 16).

Згідно зі ст. 1 Закону № 2213 та п.п 3.1.1 Інструкції № 16 відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності, що має найману робочу силу, повинен нараховувати 1,4 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5%-1,0% від суми оплати праці найманих працівників

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону № 2240 перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період (стаття 23 Закону).

Пункт 2, 4 частини 2 статті 27 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачає що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Статтею 30 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яка виникла до 01.01.2011 у розмірі 4297,54 грн., та рахується за підприємством на теперішній час, не сплатив, позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визнається судом обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню, а посилання відповідача про відкриття ліквідаційної процедури є безпідставними та необґрунтованими, оскільки станом на час розгляду справи в суді підприємство не ліквідовано за даними спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 55).

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія Лисичанськвугілля" про стягнення заборгованості у сумі 4297,54 грн задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія Лисичанськвугілля" (код 05511136, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1) на користь Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованість у сумі 4297,54грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто сім гривень 54 копійки) та перерахувати на р/р 37172500100001 в ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2016 року.

Суддя В.С. Шембелян