Постанова

від 18.07.2016 по справі 815/851/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/851/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Гацанюк К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТМІКС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 року №0000182202 та №0000192202, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТМІКС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 року №0000182202 та №0000192202, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16510,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4128,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 14859,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3715,00 грн., прийняті на підставі акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТМІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період листопад - грудень 2014 року, щодо придбавання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Вектор АРТ».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для визначення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області порушення позивачем податкового законодавства слугували висновки перевіряючих по-перше, щодо певних дефектів у товаро-транспортних накладних №27115 від 27.11.2014 року та №291205 від 29.12.2014 року, проте доставка придбаного за договорами поставки товару здійснювалась контрагентом позивача ТОВ «Вектор АРТ» і позивач не має нести відповідальність за оформлення відповідних товаросупровідних документів, крім того, відповідною транспортною документацією обов'язковість мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару, а тому при наявності інших первинних документів, що підтверджують придбання товарів, дефекти при заповненні чи навіть відсутність товаро-транспортних накладних не впливає на право позивача на витрати і податковий кредит, по-друге, висновки перевіряючого ґрунтуються на хибних припущеннях стосовно відсутності реальності придбання товарів по господарських операціях між ТОВ «БІТМІКС» та ТОВ «Вектор АРТ», без належного аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації. Так, вказаний висновок зроблено на підставі Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 18.06.2015 року, відповідно до якої слідчим вказано про отримання від громадянина ОСОБА_1 письмових пояснень в рамках досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №120115270010001392, за правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, згідно яких ОСОБА_1 повідомлено про його погодження бути керівником ТОВ «Вектор АРТ» на прохання знайомого, але жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказана особа не мала. Позивач вважає, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а тому не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарських операцій, або відсутності в ній ділової мети, яка зі змісту положень Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. З урахуванням наведеного, позивач вказує, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «БІТМІКС» податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, договір №01055 від 01.05.2014 року, укладений між позивачем та ТОВ «Вектор АРТ» є реальним, недійсним в судовому порядку не визнавався, виконання його підтверджується відповідними первинними документами, наданими під час перевірки, а господарські операції на виконання вказаного договору були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача, а тому суми грошових зобов'язань, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача надав до суду заперечення (а.с. 97-98з/б), в яких зазначив, що на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 09.12.2015 р. № 01-045/467, виданого ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області та направлення від 09.12.2015 року №01-045/467, відповідно до Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 від 18.06.2016 року «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «БІТМІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період листопад - грудень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» в рамках матеріалів кримінального провадження досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015270010001392, правова кваліфікація ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України», проведено перевірку позивача.

В ході перевірки встановлено, що 01.05.2014 року між ТОВ «БІТМІКС» та ТОВ «Вектор АРТ» укладено договір поставки товарів, в рамках виконання якого ТОВ «Вектор АРТ» виписано (оформлено) на адресу позивача видаткові накладні №57 від 27.11.2014 року та №43 від 29.12.2014 року, які не відповідали вимогам первинних документів визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про докуметальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 року, а саме: зі сторони постачальника ТОВ «Вектор АРТ» не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не зазначено місце складання документа, також, дослідженням наданих до перевірки товаро-транспортних накладних встановлено відсутність даних, обов'язковість яких визначена п.8.25 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року №363, згідно з яким час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товаро-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товаро-транспортної накладної в пункті розвантаження. До перевірки не надано відповідні документи, що підтверджують якість товару, обов'язковість яких передбачена статтями 673, 675 Цивільного кодексу України та умовами договору від 01.05.2014 року №01055, у зв'язку з чим надані видаткові накладні не можуть вважатись юридично значимими документами для цілей підтвердження фактично отриманих товарів від ТОВ «Вектор АРТ».

Таким чином, враховуючи вищевикладене та інформацію, викладену у Постанові слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 18.06.2015 року, відповідно до якої слідчим вказано про отримання від громадянина ОСОБА_1 письмових пояснень в рамках досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №120115270010001392, за правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, згідно яких ОСОБА_1 повідомлено про його погодження бути керівником ТОВ «Вектор АРТ» на прохання знайомого, але жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказана особа не мала, відповідачем зроблено висновок, що в порушення п.-п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, платником податків по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» завищено податковий кредит у листопаді 2014 року на суму 13950,00 грн. та у грудні 2014 року - 2560,00 грн. та в порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «БІТМІКС» встановлено заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 14859,00 грн.

У зв'язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «БІТМІКС» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з наданням заяви позивачем про розгляд справи за відсутності представника позивача та неявкою до судового засідання представника відповідача, за відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд справи вирішено провести у порядку письмового провадження, на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Суд, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 10.12.2015 р. по 14.12.2015 р. на підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 09.12.2015 р. № 01-045/467, виданого ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області відповідно до Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 від 18.06.2015 року «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «БІТМІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період листопад - грудень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор АРТ» в рамках матеріалів кримінального провадження досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015270010001392, правова кваліфікація ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України», згідно направлення від 09.12.2015 року №01-045/467, головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БІТМІКС» (код ЄДРПОУ 38549261) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період листопад - грудень 2014 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Вектор АРТ» (код ЄДРПОУ 38929991), за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2015 р. № 2130/15-03-22-02/0302/38549261 (а.с. 10, 11-23).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «БІТМІКС» п.-п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 16510,00 грн., а саме: у листопаді 2014 року на суму 13950,00 грн., у грудні 2014 року - 2560,00 грн. та в порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «БІТМІКС» занижено суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками 2014 року у розмірі 14859,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 року №0000182202 та №0000192202, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16510,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4128,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 14859,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3715,00 грн. (а.с. 24-25).

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 року №0000182202 та №0000192202 законними та такими, що відповідають суті виявлених порушень з огляду на наступне.

У періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «БІТМІКС» мало господарські відносини з ТОВ «Вектор АРТ» (код ЄДРПОУ 38929991) відповідно до договору поставки від 01.05.2014 р. № 01055, згідно з яким ТОВ «Вектор АРТ» (постачальник) передає у власність, а ТОВ «БІТМІКС» (покупець) приймає і оплачує продукцію (товар), найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору, на умовах, викладених у даному договорі (а.с. 26-26з/б).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано: Додаток №14 (Специфікація) від 27.11.2014 року та Додаток №15 (Специфікація) від 29.12.2014 року, рахунки-фактури №27115 від 27.11.2014 року та №29125 від 29.12.2014 року, видаткові накладні №57 від 27.11.2014 року та №43 від 29.12.2014 року, податкові накладні від 27.11.2014 року №57 та від 29.12.2014 року №43, товаро-транспортні накладні №27115 від 27.11.2014 року та №б/н від 29.12.2014 року (а.с.27-28, 29, 33, 30, 34, 31, 35, 32, 36).

Також позивачем надано банківські виписки по рахунку №26003396537 в АТ «ОСОБА_4 АВАЛЬ» у м. Києві, журнали-ордери по рахунку та платіжні доручення (а.с. 37-41, 42-45, 46-50)

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують вчинення дій щодо виконання зазначеного договору в межах господарської діяльності між TOB «БІТМІКС» та ТОВ «Вектор АРТ» з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, на що посилається позивач, але не вичерпною обставиною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування прибутковим податком, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, в наданих позивачем документах не зазначено прізвище та посада особи, що підписала Додаток №14 (Специфікація) від 27.11.2014 року та Додаток №15 (Специфікація) від 29.12.2014 року, в видаткових накладних також не вказано хто з посадових осіб контрагента її виписав, та є відповідальний за правильність оформлення накладних, отже відсутність обов'язкових реквізитів на документах не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

В податкових накладних № 57 та №43 відсутній обов'язковий реквізит: вид цивільно-правового договору, а визначено - договір.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, платник має право сформувати валові витрати та податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, позивачем не надано до суду належних доказів що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Вектор АРТ» фактично здійснювались. Документи, які надані суду представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Вектор АРТ», не є достатніми доказами фактичного їх здійснення, а також в податкових накладних не зазначено обов'язкові реквізити.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження оприбуткування та складського зберігання товару, встановити факт передачі бітуму та керосину зі складу позивача на користь контрагентів та використання товару у власній господарській діяльності не вбачається можливим.

Також, згідно умов договору, оплата товару передбачається за умовами специфікації.

Так, згідно Додатку №14 (Специфікація) від 27.11.2014 року та Додатку №15 (Специфікація) від 29.12.2014 року, умова оплати відстрочка платежу з терміном оплати 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, при цьому позивачем надано платіжні доручення від 11.12.2014 року №172, від 10.02.2015 року №200 та від 12.02.2015 року №203 - за бітум, від 16.01.2015 року №188 та від 03.02.2015 рок №193 - за керосин про часткову сплату за товари, хоча Специфікаціями передбачено умови оплати - відстрочка платежу з терміном оплати 10 банківських днів.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Окрім того, на пропозицію суду, позивачем суду не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне використання товарів у господарській діяльності, які зазначені у специфікаціях.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Статтею 1 Закону передбачено, що небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби;

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:

приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;

забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;

у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;

перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу;

забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;

у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України;

надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - органам Національної поліції;

здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів;

відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів. приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;

Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 р. № 822 визначають порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України.

Вимоги цих Правил є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які є учасниками перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Так, статтею 19 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» встановлено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктом 2.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) встановлено, що небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів) небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група упаковки. Для вибухових речовин додатково визначається група сумісності.

У відповідності до статті 6 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» стандартизації підлягають загальнотехнічні та організаційно-методичні вимоги, зокрема щодо термінології, класифікації небезпечних вантажів і методів класифікаційних випробувань, пакування (тари, крупногабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнерів, цистерн, засобів пакування для перевезення небезпечних вантажів і методів їх випробувань та маркування. В разі дорожнього перевезення відповідність транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

4.1. Залежно від роду, найменування, транспортної небезпеки та ступеня небезпеки небезпечні вантажі можуть надаватись до перевезення:

вантажними одиницями (окремими або сформованими у транспортні пакети) у транспортних засобах та контейнерах;

наливом та насипом у цистернах;

навалом (насипом) у транспортних засобах та контейнерах.

Для перевезення небезпечних вантажів потрібно обов'язкове визначення дозволеного способу перевезення.

Пунктом 6 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів визначено, що базові транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX та AT, допущені до перевезення небезпечних вантажів, повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 105-00-2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів, призначених для перевезення небезпечних вантажів, стосовно конструктивних особливостей".

У відповідності до підпункту 7.1.1 пункту 7 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки.

Згідно з пунктом 8.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, усі суб'єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів незалежно від форми власності повинні письмово призначити одного чи декількох уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (далі - уповноважений). У разі призначення кількох уповноважених їх обов'язки зазначаються письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно виконує функції уповноваженого, то в письмовому призначенні немає необхідності.

Уповноважений зобов'язаний вести записи про свою контрольну діяльність із зазначенням часу проведення контролю, прізвища, імені та по батькові підконтрольної особи і найменування підконтрольних технологічних операцій. Записи зберігаються протягом п'яти років.

Пунктом 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів визначено ряд документів, які окрім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні бути в наявності під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, зокрема:

а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість вантажів не дає можливості завантажити їх усі в одну транспортну одиницю, то складаються окремі товаротранспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.

На вантажі, що не можуть завантажуватися разом в один транспортний засіб через заборону на їх сумісне завантаження, обов'язково виписуються окремі товаротранспортні документи;

б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Якщо транспортна одиниця складається із декількох транспортних засобів, на кожний транспортний засіб повинно бути окреме свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення небезпечних вантажів та відповідають вимогам ДОПНВ, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів видається тільки на транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX, AT та MEMU;

в) свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (додаток 8);

г) письмові інструкції.

Автомобільний перевізник забезпечує членів екіпажу транспортного засобу письмовими інструкціями відповідно до ДОПНВ (додаток 9).

Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу у легкодоступному місці.

Автомобільний перевізник відповідає за ознайомлення водіїв, які беруть участь у перевезенні, із змістом письмових інструкцій та їх виконання належним чином;

ґ) при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України;

д) якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським, - свідоцтво про завантаження великого контейнера / транспортного засобу (додаток 11), що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацією.

Свідоцтво про завантаження великого контейнера / транспортного засобу підписується особою, відповідальною за завантаження контейнера.

Свідоцтво про завантаження великого контейнера / транспортного засобу може бути включено в товаротранспортний документ. У цьому разі в товаротранспортному документі вказується, що завантаження контейнера проведено відповідно до встановлених на морському транспорті вимог, а також надаються відомості про особу, відповідальну за завантаження контейнера.

Крім того, пунктом 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів встановлено, що оваротранспортний(і) документ(и) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являються до перевезення:

а) номер ООН, перед яким проставляються літери UN;

б) транспортну назву, визначену відповідно до розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ і в разі необхідності доповнену технічною назвою;

в) для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і літеру групи сумісності та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, - номери зразків знаків небезпеки, зазначених для небезпечного вантажу у переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці A глави 3.2 додатка A до ДОПНВ, що вказують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпеки: номери зразків знаків небезпеки, зазначені для небезпечного вантажу у переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці A глави 3.2 додатка A до ДОПНВ.

Номери зразків знаків небезпеки, що вказують на додаткові види небезпеки, зазначаються у дужках;

г) групу пакування, якщо така визначена, перед якою можуть бути літери "ГП";

ґ) кількість та опис вантажних одиниць;

д) загальну кількість небезпечних вантажів (об'єм, масу брутто чи масу нетто залежно від конкретного випадку);

е) найменування та місцезнаходження відправника вантажу;

є) найменування та місцезнаходження вантажоодержувача (вантажоодержувачів).

Дослідивши надані позивачем копії товарно-транспортних накладних суд встановив, що такі товарно-транспортні накладні не містять більшості вищезазначених обов'язкових реквізитів, які мали бути зазначені при перевезенні небезпечних вантажів.

Суд зазначає, що відсутність у товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, вказаної інформації, яка обов'язково мала бути зазначена, згідно вимог законодавства, свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже без зазначення такої інформації транспортування небезпечних вантажів неможливе.

Крім того, ТОВ «БІТМІКС» не надано суду доказів того, що ним було узгоджено з органами МВС України маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу та отримано відповідний дозвіл, не надано свідоцтв про допущення транспортних засобів для перевезення небезпечного вантажу, свідоцтв про підготовку водіїв транспортного засобу, що перевозять небезпечні вантажі, експедиторських свідоцтв про отримання вантажу або інших транспортно-експедиторських документів, передбачених законодавством, паспортів на ємності, у яких перевозилась продукція, документів про придатність ємностей до завантаження та інших супровідних документів, які визначені законодавством обов'язковими при перевезенні небезпечного вантажу.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З аналізу наданих позивачем документів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Вектор АРТ».

Крім цього, Верховний Суд України в постанові від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства В«Херсонський комбінат хлібопродуктівВ» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зазначив, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Так, згідно Постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 18.06.2015 року, судом встановлено, що співробітниками оперативного управління ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС в Чернігівській області відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_1 в рамках досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №120115270010001392, за правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, згідно яких ОСОБА_1 повідомлено про його погодження бути керівником ТОВ «Вектор АРТ» на прохання знайомого, але жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказана особа не мала, на даний час ТОВ «Вектор АРТ» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Суд враховує також правовий висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, в постанові від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Фірма В«ПеріодикаВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким документи, що стали підставою для формування даних податкового обліку, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Слід зазначити, що з огляду також на факт реєстрації ТОВ «Вектор АРТ» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість на особу, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні від його імені будь-яких первинних документів, рішення податкового органу є правомірним.

Надані позивачем документи підтверджують відсутність реальних взаєморозрахунків між позивачем та контрагентом, оскільки підписані саме ОСОБА_1, який заперечив факт своєї участі у створенні та діяльності контрагента позивача, а тому не приймаються до уваги судом як доказ протилежного.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Однак, з урахуванням вищенаведених обставин, суд не може прийняти доводи позивача щодо реальності вчинення оскаржуваних господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТМІКС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 року №0000182202 та №0000192202 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин