Ухвала

від 14.07.2016 по справі 818/264/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 р.Справа № 818/264/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 818/264/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Нотехс"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Нотехс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ВКП "Нотехс") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002552202 від 04.11.2015.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 по справі № 818/264/16 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Нотехс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0002552202 від 04.11.2015.

Відшкодовано товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "НОТЕХС" (код ЄДРПОУ 31208663) витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах (код ЄДРПОУ 39563287).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 по справі № 818/264/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні, зокрема, посилається на обґрунтованість висновків акта перевірки та прийнятого на підставі зазначеного акта оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки висновки акта про порушення позивачем чинного законодавства та оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з тим, що при перевірці встановлено порушення приписів п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198; п.200.1, п.200.2, ст. 200. Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду сплачується до державного бюджету (р.25, р.25.1) за квітень 2015 року на суму 66007,00 грн.. Стверджує, що матеріали перевірки свідчать про те, що документування господарських операцій із контрагентами ТОВ "Теплоспецкомплект" та ТОВ "Електрон-Прилад" здійснено з метою отримання податкової вигоди, зокрема для формування податкового кредиту без проведення операцій реального характеру . Таким чином, вказує на те, що висновки акту є вірними та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, посилаючись на те, що викладені в акті перевірки від 20.10.2015 № 2760/2202/31208663/234 висновки - є незаконними, а податкове-повідомлення рішення №0002552202 від 04.11.2015 - безпідставним, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що дає право на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту за квітень 2015 року по контрагентам ТОВ "Теплоспецкомплект" та ТОВ "Електрон-Прилад".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВКП "Нотехс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Теплоспецкомплект" та ТОВ "Електрон-Прилад" за період квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.10.2015 № 2760/2202/31208663/234 (а.с.8-35).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198; п.200.1, п.200.2, ст. 200. Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду сплачується до державного бюджету (р.25, р.25.1) за квітень 2015 року на суму 66007,00 грн.

28.10.2015 ТОВ "ВКП "Нотехс" подало до ДПІ у м. Сумах заперечення на акт перевірки (а.с.37-41), на яке 02.11.2015 ДПІ у м. Сумах надало відповідь, де зазначено, що висновок перевірки є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та є правомірним (а.с.42-43).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2015 року №0002552202, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 99010,50 грн., у тому числі: 66007,00 грн. за основним платежем та 33003,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.45).

18.11.2015 ТОВ "ВКП "Нотехс" подало до Головного управління ДФС в Сумській області скаргу на винесене податкове повідомлення-рішення (а.с.57-61), рішенням про результати розгляду первинної скарги №16127/10/18-28-10-04-04-316/336ск від 22.12.2015 оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.47-52).

04.01.2015 ТОВ "ВКП "НОТЕХС" звернулось до ДФС України за скаргою на податкове повідомлення-рішення (а.с.70-73). Згідно з рішенням ДФС України "Про результати розгляду повторної скарги" №4871/6/99-99-10-01-01-25 від 04.03.2016 податкове повідомлення-рішення від 04.11.2015 року №0002552202 залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с.63-67).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "ВКП "Нотехс" (Покупець) та ТОВ "Електрон-Прилад" (Постачальник) укладено договір поставки №9/03 від 19.03.2015 (а.с.95-96) про поставку крану козлового. На виконання умов даного договору товар було поставлено до Покупця, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000009 від 23.04.2015 (а.с.98), платіжним дорученням про оплату товару №952 від 23.04.2015 (а.с.97), товарно-транспортною накладною №9 від 24.04.2015 (а.с.99), товарно-транспортною накладною №9/1 від 27.04.2015 (а.с.100).

ТОВ "Електрон-Прилад" виписало податкову накладну № 14 від 23.04.2015 в сумі 96000,00 грн., у тому числі ПДВ 16000,00 грн. (а.с.101).

Даний кран використано ТОВ "ВКП "Нотехс" у будівництві, що підтверджується копією акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.04.2015, інвентарної картки обліку основних засобів, паспорту крана козлового (а.с.106-137).

Також, між ТОВ "ВКП "Нотехс" (Покупець) та ТОВ "Теплоспецкомплект" (Продавець) було укладено договір №7/4-т від 07.04.2015 купівлі-продажу дроту Вр-1 (а.с.138). На виконання умов даного договору товар було поставлено до Покупця, що підтверджується видатковою накладною №9/04 від 09.04.2015 (а.с.140), платіжним дорученням на оплату товару №821 від 09.04.2015 (а.с.139), товарно-транспортною накладною №9/04 від 09.04.2015 (а.с.141-142).

ТОВ "Теплоспецкомплект" виписало податкову накладну № 4 від 09.04.2015 в сумі 300044,30 грн., у тому числі ПДВ 50007,38 грн. (а.с.143).

Придбаний товар використано позивачем у підприємницькій діяльності, що підтверджується копіями картки рахунку 205 за квітень 2015 року - грудень 2015 року (а.с.145-146), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень-жовтень 2015 року (а.с.147-164), звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №26 від 10.04.2015 (а.с.165-169).

При цьому, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання товару були досліджені в ході перевірок.

Представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ "ВКП "Нотехс" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 відобразило в податковому обліку операції з придбання товару Дроту Bp - 1d 55 мм у кількості 18,78 тон. у ТОВ В«ТеплоспецкомплектВ» .

При проведенні перевірки ДПІ у м. Сумах було використано інформаційні бази даних, згідно яких встановлено, що ТОВ В«ТеплоспецкомплектВ» знаходиться на обліку в м. Сєверодонецьк, стан -0- платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - оптова торгівля хімічними продуктами, керівник та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, чисельність працівників у штаті - 1 особа. Даний платник не є виробником реалізованого товару на адресу ТОВ "ВКП "Нотехс".

З проведеного аналізу інформації наявної в базі даних інформаційних систем та даних ЄРПН податковим органом встановлено, що даний постачальник реалізовує на адресу покупця ТОВ "ВКП "Нотехс" згідно податкової накладної від 09.04.2015 року № 4 на суму 300044,3 грн. в т.ч. ПДВ 50007,38 грн. - Дріт Bp - 1d 55 мм у кількості 18,78 тон. Дана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 21.04.2015.

В свою чергу, ТОВ В«ТеплоспецкомплектВ» згідно даних ЄРПН здійснює придбання даного товару відповідно до зареєстрованої податкової накладної від 09.04.2015 року № 10 на суму 291062,44 грн. у т.ч. ПДВ 48608,74 грн. у контрагента постачальника ПП В«ТрейднафтохімВ» ЄДРПОУ 34596570, що зареєстроване у м. Лисичанськ, стан -0- платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно- технічним обладнанням, керівник - ОСОБА_4, код НОМЕР_2, головний бухгалтер ОСОБА_5, код НОМЕР_3, чисельність працівників у штаті - 1 особа.

Під час проведення аналізу даних ЄРПН встановлено, що ПП В«ТрейднафтохімВ» придбало Дріт Bp - 1d 55 мм у ТОВ В«Бета ДанВ» , ЄДРПОУ 39613594, що знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ТУ ДФС у м. Києві, стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, керівник та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_6 Звіт про чисельність працівників не подано. Даний товар було придбано згідно податкових накладних від 30.04.2015 року № 566 на суму261642,96 грн. у т.ч. ПДВ 43607,16 грн. (16902 кг. дроту Bp - 1d 55 мм) та податкової накладної від 14.04.2015 року № 206 на суму 29093,98 грн.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ В«ТеплоспецкомплектВ» не мало змоги 09.04.2015 поставити Дріт Bp - 1d 55 мм на адресу ТОВ "ВКП "Нотехс", у зв'язку з тим, що не мало змоги придбати 09.04.2015 року даний товар у ПП В«ТрейднафтохімВ» , яке в свою чергу, придбало даний товар лише 14.04.2015 року та 30.04.2015 у підприємства ТОВ В«Бета ДанВ» .

Також, представник відповідача в судовому засіданні наполягав на тому, що ТОВ "ВКП "Нотехс" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 відобразило в податковому обліку операцію по придбанню крану козлового (в/п-т; Н-6,3м,Lпр.-12,5 м, Lконс-3,5м) у кількості 1шт. у ТОВ В«Електрон-ПриладВ» .

При проведеному аналізі податкової звітності за період, що перевіряється, відповідачем встановлено відсутність здійснення господарських операцій даним контрагентом виробником, що вказаний в паспорті якості з ТОВ "Електрон-Прилад", його контрагентом по ланцюгу постачання - ТОВ В«ДашарВ» , код 3958819 та постачальником ТОВ В«ДашарВ» - ТОВ В«Лего ЛексВ» код 39685302 .

При проведенні перевірки було встановлено: ТОВ "ВКП "Нотехс" згідно податкової накладної від 23.04.2015 року № 14 на суму 96000 грн. в т.ч. ПДВ 16000 грн. придбано кран козловий (в/п-т; Н-6,3 м, Lпр.-12,5м, Lконс-3,5м) у кількості 1 шт. у ТОВ В«Електрон-ПриладВ» ЄДРПОУ 37360982, що знаходиться на обліку ДПІ в Обухівському p-ні ТУ ДФС у Київській області, стан -0- платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, керівник та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_7., ідентифікаційний номер НОМЕР_4, чисельність працівників у штаті - 2 особи.

В свою чергу ТОВ В«Електрон-ПриладВ» придбало даний товар згідно податкової накладної від 20.04.2015 № 59 на суму 100000 грн. у т.ч. ПДВ 16666,66 грн. у ТОВ В«ДашарВ» , що зареєстроване у ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, стан 8- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

ТОВ В«ДашарВ» придбало кран козловий (в/п-т; Н-6,3 м, Lпр.-12,5м, Lконс-3,5м) у ТОВ В«Лего ЛексВ» , ЄДРПОУ 39685302, що знаходиться у на обліку ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, стан -0- платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах, керівник та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_8, код НОМЕР_5. Звіт про чисельність працівників не подано. Даний товар було придбано згідно податкової накладної від 30.04.2015 року № 459 на суму 82545,00 грн. у т.ч. ПДВ 13757,51 грн.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про те, що ТОВ В«Електрон-ПриладВ» не мало змоги 23.04.2015 поставити кран козловий (в/п-т; Н-6,3м, Lпр.-12,5м, Lконс-3,5м) на адресу ТОВ "ВКП "Нотехс" у зв'язку з тим, що не мало змоги придбати 20.04.2015 даний товар у ТОВ В«ДашарВ» , яке в свою чергу, придбало даний товар лише 30.04.2015 у підприємства ТОВ В«Лего ЛексВ» .

Колегія суддів відхиляє вказані доводи відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 року № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та звітність в УкраїніВ» , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства. Доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо предмету, вартості робіт і порядку розрахунків, порядку здачі та приймання робіт, відповідальності сторін, інших умов, термінів дії договорів та юридичних адрес сторін, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), а податкові накладні згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Варто звернути увагу, що під час проведення перевірки, посадовими особами податкового органу був охоплений лише квітень місяць 2015 року, що виключає можливість проведення аналізу господарської діяльності в рамках більш тривалого періоду як ТОВ «ВКП «Нотехс», так і його контрагентів. Крім того, наведені висновки ґрунтуються лише на даних податкової звітності контрагентів позивача за квітень 2015 року, без дослідження первинних документів, що виключає можливість формування достовірних висновків.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в основу висновку податкового органу про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами покладено відомості, наявні в базі даних інформаційних систем та даних єдиного реєстру податкових накладних.

Так, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Вищевказана позиція суду узгоджується із рішенням Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, з якого вбачається, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Крім того, такий висновок відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем ТОВ В«ВКП «НотехсВ» у період, що перевірявся, повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах від 04.11.2015 року №0002552202 підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкового повідомлення-рішення від 04.11.2015 року №0002552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 99010,50 грн., у тому числі: 66007,00 грн. за основним платежем та 33003,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 по справі № 818/264/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, не впливають на вирішення справи по суті та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 818/264/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_9 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повний текст ухвали виготовлений 19.07.2016 р.