Постанова

від 17.04.2007 по справі 2-209/03

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

17 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 2-209/03 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючий суддя     

Полянський А.Г..,

судді:

Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційні скарги 

 ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_1

на рішення   та ухвалу

Слов'янського місцевого суду

Донецької області від 10.07.2003 року Апеляційного суду Донецької області від

04.12.2003 року 

у справі

№ 2-209/03

за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_11, ОСОБА_12

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Ліго"

про

визнання недійсними рішень

загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Ліго" від 18.05.2002 року та про стягнення

моральної шкоди

за позовом

ОСОБА_7

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Ліго"

про

визнання недійсними рішень

загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Ліго" від 16.01.2002 року та від 22.03.2002

року

за позовом

ОСОБА_13

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Ліго"

про

визнання недійсними рішень

загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Ліго" від 18.05.2002 року та про стягнення

моральної шкоди

за позовом

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

ОСОБА_13,

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Ліго"

про

визнання недійсними рішень

загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Ліго" від 22.03.2002 року

 за участю представників сторін:

позивачів ОСОБА_9, ОСОБА_7:

ОСОБА_17 дов. від 16.04.07 р., ОСОБА_18 -паспортНОМЕР_1, ОСОБА_9 - паспорт

НОМЕР_2, ОСОБА_14 -  паспорт НОМЕР_3

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2002 року гр-ни ОСОБА_18,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до Слов'янського місцевого

суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Торговий дім "Ліго” про визнання недійсними рішень загальних зборів

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Ліго" від 18.05.2002р., 16.01.2002р., 22.03.2002р. та про стягнення

моральної шкоди.

Позовні   вимоги 

обґрунтовані тим, що в листопаді 1999 року було засновано Товариство з

обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ліго" в склад якого

входили й позивачі. Учасники Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Ліго" внесли в уставний фонд цілісний майновий

комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який належав учасникам на праві

колективної власності.

Рішеннями загальних зборів

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ліго"

позивачі були виключені з числа учасників, оскільки: - свідомо допускають

руйнування будівлі  магазину, не приймають

мір, щодо його відновлення та приведення його до належного стану, що негативно

впливає на роботу, а відповідно, й на прибуток товариства.

Даними рішеннями було внесено зміни

до установчого договору та до Статуту товариства, відповідно до якого право на

належну їм  долю в установчому фонді

перейшло до ОСОБА_19, та ОСОБА_20

Крім того, позивачі зазначають, що

вказані вище рішення є незаконними з тих підстав, що вони не порушували вимоги

п. 10.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Ліго", оскільки добросовісно виконували доручення, які ухвалені

установчими документами та додержувались положень цих документів. З часу

утворення Товариства загальні збори не виносили рішення про внесення додаткових

внесків тому, що банкрутство товариству не загрожувало, а це є єдиною підставою

для внесення додаткових внесків в установчий фонд.

Однак, 26.03.2002 року директор

товариства зобов'язала позивачів внести додаткові внески для ремонту магазину.

Оскільки, дане зобов'язання, не відповідає Статуту Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Ліго" останні відмовились від

його виконання.

Позивачі зазначають, що при

виключенні їх із складу учасників товариства, відповідач порушив вимоги

установчих документів та Закону України "Про господарські товариства",

якими регламентовано порядок прийняття рішення про виключення зі складу

товариства. У зв'язку з чим вважають рішення незаконними та просять

визнати  їх недійсними та стягнути

моральну шкоду в сумі 1000грн. на користь кожного.

ОСОБА_7, звернулася з  додатковою позовною заявою в якій просить

визнати недійсними рішення загальних зборів 

від 16.01.2002 року та від 22.03.2002 року, мотивуючи позов тим, що вона

не була повідомлена в установленому законом порядку про збори, що збори не

правомочні вирішувати питання про виключення її зі складу товариства.

ОСОБА_13, в своїй додатковій

позовній заяві  також просить визнати

недійсними рішення загальних зборів від 18.05.2002 року з підстав зазначених в

первісній позовній заяві.

В серпні 2002 року до Слов'янського

місцевого суду Донецької області звернулися ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_15,

ОСОБА_13 з позовною заявою в якій просять визнати недійсними рішення загальних

зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Ліго" від 22.03.2002 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що дане

рішення є незаконним, оскільки вони не зверталися до загальних зборів учасників

з заявами про уступку своїх часток в установчому фонді ОСОБА_19

          Рішенням Слов'янського місцевого суду

Донецької області від 10.07.2003 року (суддя: Мірошниченко Л.Є.) у справі №

2-209/03 в задоволенні позову ОСОБА_18,ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Ліон" про визнання недійсним

рішення загальних зборів учасників 

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Ліон" від 18 травня 2002 року та стягнення моральної шкоди; ОСОБА_7,

ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_15до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Ліго"  про

визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "Ліго" від  22 березня 2002 року та стягнення моральної

шкоди, стягнення витрат по оплаті праці адвоката та судових витрат -відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької

області від 04.12.2003 року (судді: Рибалко Л.І. - головуючий, Ігнатова Л.Є.,

Краснощокова Н.С.) апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 відхилено. Рішення Слов'янського місцевого суду

Донецької області від 10.07.2003 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням суду,

ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_7 

звернулися з касаційними скаргами в яких просять рішення Слов'янського

місцевого суду Донецької області від 10.07.2003 року у справі та ухвалу  Апеляційного суду Донецької області від

04.12.2003 року у справі 2-209/03 скасувати та направити справу на новий розгляд

до суду першої інстанції, мотивуючи касаційні скарги доводами про порушення та

неправильне застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, статей 59,

64 Закону України “Про господарські товариства”. Зокрема, заявники зазначають

про те, що судами порушені вимоги пунктів 9.4, 9.6, 9.9, 10.3 Статуту.

Відзив на касаційні скарги

відповідач не надав.

Розпорядженням заступника Голови

Вищого господарського суду Осетинського А.Й. від 16.04.2007р., у зв'язку з

відпусткою судді Муравйова О.В., для перегляду в касаційному порядку справи №

2-209/03 призначеної на 17.04.2007 рік утворено колегію суддів в наступному

складі: головуючий -Полянський А.Г., судді -Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

Заслухавши доповідь судді -

доповідача, присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи

на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх

встановлення в рішенні місцевого суду та ухвалі суду апеляційної

інстанції,   колегія   суддів  

вважає,   що   касаційні скарги  підлягають задоволенню частково з таких

підстав.

Відповідно до вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному

порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних

обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції

норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень,

викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від

29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на

підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад

і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають

дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому

засіданні.

Мотивувальна частина рішення

повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх

юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив

при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи

інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не

відповідають.

Відповідно до статті 62 Цивільного

процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,

що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому

засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для суду

наперед встановленої сили.

Згідно ч.2 ст.59 Закону України

“Про господарські товариства” (далі Закон), 

в редакції з 12.06.2001р. по 20.02.2002р., з питань зазначених у пунктах

“а”, “б” статті 41 цього Закону, а також при вирішення питання про виключення

учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі.

Аналогічні вимоги для вирішення

питання про виключення учасника з товариства містяться у п.9.4 Статуту ТОВ

“Торговий дім “Ліго” (а.с.169).

Крім того, п. 9.6 Статуту  передбачено, що учасники товариства

повідомляються про загальні збори шляхом розсилки письмового повідомлення

(замовний лист, телекс, факс)  з

повідомленням часу, місця проведення зборів і порядку денного. Повідомлення

повинно бути зроблене не менш ніж за 30 днів до зборів. Не пізніше чим за 7 діб

до зборів учасникам  Товариства повинна

бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з розпорядком

зборів. З питань, не включеним в розпорядок денний, рішення приймається тільки

при згоді усіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно п.10.3 Статуту, учасник

товариства, систематично на виконуючий або неналежним чином виконуючий свої

обов'язки, або перешкоджаючий своїми діями досягненню цілей Товариства, може

бути виключений з кола учасників Товариства на підставі одноголосного

прийнятого рішення зборів учасників Товариства.

Суди попередніх інстанцій при

винесенні рішень не дали належної оцінки зазначеним положенням, а, тому дійшли

хибного висновку відмовляючи позивачам у задоволенні позовів.

Колегія також відзначає, що Законом

№3095-ІІІ від 07.03.2002р.,  до ч.2 ст.59

Закону були внесені зміни, зокрема, при 

вирішення питання про виключення учасника з товариства рішення

вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у

сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників

товариства.

На підставі викладеного, колегія

суддів вважає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є

порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому

процесі обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття незаконного

та необґрунтованого рішення Слов'янського місцевого суду Донецької області від

10.07.2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2003

року.

Оскільки, передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

судових рішеннях, рішення Слов'янського місцевого суду Донецької області від

10.07.2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2003

року у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи  господарському суду слід взяти до уваги

викладене, вжити всі передбачені законом 

засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин

справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у

відповідності з чинним  законодавством

вирішити спір.

Відповідно до ст.ст.85, 1115

Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою

позивачів та представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини

постанови.

Керуючись статтею 1117,

пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України,                       

ПОСТАНОВИВ:

 Касаційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_14,

ОСОБА_7, ОСОБА_18 задовольнити.

Рішення Слов'янського місцевого

суду Донецької області від 10.07.2003 року та ухвалу Апеляційного суду

Донецької області від 04.12.2003 року у справі 

2-209/03 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського

суду Донецької області.

Головуючий                                                                             

Полянський А. Г.

Судді                                                                                   

      Коробенко Г.П.

Фролова Г. М.