Рішення

від 11.07.2016 по справі 309/1854/16-ц

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1854/16-ц

Провадження № 2/309/1160/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Хуст

Хустський районний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Волощук О.Я.

при секретарі Галай В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1

до територіальної громади с.Драгово Хустського району Закарпатської області в

особі ОСОБА_2 сільської ради

про визнання майнових прав забудовника в порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання майнових прав забудовника в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що батько позивача ОСОБА_3, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 06.02.1979 року з матір'ю позивача ОСОБА_4, почав 2013 року будівництво житлового будинку за адресою с.Драгово Хустського району Закарпатської області, вул. Зарічна, 42, на земельній ділянці кадастровий номер 2125382801:01:001:0137, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії № 642256, виданому 20.11.2012 року, і цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Для здійснення будівництва 24.12.2013 року ним було отримано з відділу містобудування та архітектури Хустської РДА будівельний паспорт та 11.03.2014 року зареєстровано у Інспекції ДАБК у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку за будівельною адресою Хустський район, село Драгово, вул. Зарічна, 42.

25 червня 2014 року помер батько позивача ОСОБА_3.

Спадковим майном батька позивача є земельна ділянка за адресою с.Драгово, вул. Зарічна, 42 та розташований на ній житловий будинок. На час смерті батька житловий будинок був завершений будівництвом, проте через раптову смерть батько не встиг здати будинок до експлуатації та здійснити державну реєстрацію права власності на нього.

Заповіту батько не залишив. Спадкоємцями за законом першої черги є мати позивача - дружина померлого ОСОБА_4 та позивач - син померлого ОСОБА_1 Як спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивач та мати позивача вважаються такими, що прийняли спадщину померлого чоловіка та батька (ч. 2 ст. 1268 ЦК України). Інших спадкоємців першої черги немає. Мати позивача 26 серпня 2014 року подала до органів нотаріату заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача. Відтак, враховуючи відсутність заповіту та інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, позивач є єдиним спадкоємцем, який успадкував спадщину свого батька ОСОБА_3

26.08.2014 року у Хустській державній нотаріальній конторі зареєстровано спадкову справу спадкодавця ОСОБА_3 за заявою матері позивача ОСОБА_4 про відмову від спадщини на користь позивача. 18 січня 2016 року позивач одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована у с.Драгово, вул. Зарічна, 42 Хустського району Закарпатської області, кадастровий номер 2125382801:01:001:0137, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, право власності на яку належало батькові позивача. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.01.2016 р. Хустською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Оскільки спадковий будинок не прийнято до експлуатації, право власності на нього не зареєстровано, а тому він не може бути об'єктом спадкування, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що змусило позивача звертатися до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту є визнання права.

Відповідно до ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершенного будівництва не виникає.

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, будинок вважається об'єктом незавершенного будівництва.

Отже, за умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво є незавершеним.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов?язки входять до складу спадщини.

Будівництво житлового будинку за адресою с.Драгово, вул. Зарічна, 42 батьком позивача здійснено на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, тому до позивача як спадкоємця переходить право забудовника на оформлення зазначеного будинку у встановленому законом порядку.

Позивач просить суд визнати за позивачем ОСОБА_1 майнові права забудовника щодо недобудованого житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями № 42 на вулиці Зарічній в селі Драгово Хустського району Закарпатської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,1931 га, в тому числі, але не виключно, право здати будинок у експлуатацію та право отримати на ім?я ОСОБА_1 документи, що посвідчують право власності на житловий будинок, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер 25 червня 2014 року.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 не з»явилася, подала суду заяву в якій просить розглядати справу у її відсутності, позов підтримала, просила позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з»явився, подав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника, позов визнає, не заперечує проти задоволення позову.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи із наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що батько позивача ОСОБА_3, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 06.02.1979 року з матір'ю позивача ОСОБА_4, розпочав 2013 року будівництво житлового будинку за адресою с.Драгово Хустського району Закарпатської області, вул. Зарічна, 42, на земельній ділянці кадастровий номер 2125382801:01:001:0137, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії № 642256, виданому 20.11.2012 року, і цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Для здійснення будівництва 24.12.2013 року ним було отримано з відділу містобудування та архітектури Хустської РДА будівельний паспорт та 11.03.2014 року зареєстровано у Інспекції ДАБК у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку за будівельною адресою Хустський район, село Драгово, вул. Зарічна, 42.

25 червня 2014 року помер батько позивача ОСОБА_3.

Спадковим майном батька позивача є земельна ділянка за адресою с.Драгово, вул. Зарічна, 42 та розташований на ній житловий будинок. На час смерті батька житловий будинок був завершений будівництвом, проте через раптову смерть батько не встиг здати будинок до експлуатації та здійснити державну реєстрацію права власності на нього.

Заповіту батько не залишив. Спадкоємцями за законом першої черги є мати позивача - дружина померлого ОСОБА_4 та позивач - син померлого ОСОБА_1 Як спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивач та мати позивача вважаються такими, що прийняли спадщину померлого чоловіка та батька (ч. 2 ст. 1268 ЦК України). Інших спадкоємців першої черги немає. Мати позивача 26 серпня 2014 року подала до органів нотаріату заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача. Відтак, враховуючи відсутність заповіту та інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, позивач є єдиним спадкоємцем, який успадкував спадщину свого батька ОСОБА_3

26.08.2014 року у Хустській державній нотаріальній конторі зареєстровано спадкову справу спадкодавця ОСОБА_3 за заявою матері позивача ОСОБА_4 про відмову від спадщини на користь позивача. 18 січня 2016 року позивач одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована у с.Драгово, вул. Зарічна, 42 Хустського району Закарпатської області, кадастровий номер 2125382801:01:001:0137, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, право власності на яку належало батькові позивача. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.01.2016 р. Хустською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Оскільки спадковий будинок не прийнято до експлуатації, право власності на нього не зареєстровано, а тому він не може бути об'єктом спадкування, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що змусило позивача звертатися до суду з позовом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту є визнання права.

Відповідно до ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершенного будівництва не виникає.

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, будинок вважається об'єктом незавершенного будівництва.

Отже, за умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво є незавершеним.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов?язки входять до складу спадщини.

Будівництво житлового будинку за адресою с.Драгово, вул. Зарічна, 42 батьком позивача здійснено на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, тому до позивача як спадкоємця переходить право забудовника на оформлення зазначеного будинку у встановленому законом порядку.

За наведених обставин позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60,209 ЦПК України, ст.ст.16, 331, 1218, 1296 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права забудовника щодо недобудованого житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями № 42 на вулиці Зарічній в селі Драгово Хустського району Закарпатської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,1931 га, в тому числі право здати будинок у експлуатацію та право отримати на ім"я ОСОБА_1 документи, що посвідчують право власності на житловий будинок, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер 25 червня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_6

З оригіналом вірно

Суддя Хустького

районного суду ОСОБА_6