Постанова

від 11.04.2007 по справі 30/375-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

11 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 30/375-06 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. - головуючого,

Михайлюка

М.В.,

Дунаєвської

Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного іноземного підприємства

"Ведмежа У" на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 8 лютого 2007 року у справі № 30/375-06 Господарського

суду Дніпропетровської області за позовом Приватного іноземного

підприємства "Ведмежа У", м. Дніпропетровськ до Дочірнього

підприємства приватного підприємства "Завод Вірто", м.

Дніпропетровськ, про стягнення 13 238,88 грн.,

за участю представників:

позивача -ПІП "Ведмежа У"

Воронько О.О. (дов. № 3-10/04 від 10.04.2007 р.);

відповідача -ДП ПП "Завод

Вірто" Бабенко А.О. (дов. № 5 від 29.01.2007 р.);

встановив:

У листопаді 2006 року позивач

-Приватне іноземне підприємство "Ведмежа У", пред'явив у

господарському суді позов до відповідача -Дочірнього підприємства приватного

підприємства "Завод Вірто" про стягнення 13 238,88 грн.

Вказував, що на підставі договору

про надання ріелторських послуг НОМЕР_1 від 7 червня 2006 року укладеного між

ним (агентством)  та ДП ПП "Завод

Вірто" (клієнтом) він знайшов для відповідача нежитлове приміщення

загальною площею 85 м2 за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідач

погодився орендувати.

Посилаючись на неналежне виконання

відповідачем умов договору НОМЕР_1 від 7 червня 2006 року про надання

ріелторських послуг в частині оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з

відповідача заборгованість в сумі 4356 грн., неустойку за прострочення

виконання зобов'язання у розмірі 147,23 грн., три відсотка річних у розмірі

22,65 грн., неустойку за приховування 

укладення договору оренди в розмірі 8713 грн., а всього суму в розмірі

13 238,88 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн. та судові

витрати по справі.

Рішенням Господарського суду

Дніпропетровської області від 4 грудня 2006 року у справі № 30/375-06 (суддя

Євстигнеєва Н.М.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 8 лютого 2007 року у справі № 30/375-06

(колегія суддів у складі: Голяшкін О.В. -головуючого, Білецької Л.М., Науменко

І.М.) рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що

станом на день звернення позивача з позовом до суду, договір оренди не

житлового приміщення площею 85 м.кв. не був укладений, а відтак відсутні

підстави для оплати відповідачем ріелторських послуг відповідно до пунктів

2.2.3 та 3.1 договору та задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі Приватне

іноземне підприємство "Ведмежа У" просить скасувати судові рішення у

даній справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права та

прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідача,

представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального

та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України

дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11

“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого та постанова

апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, 7 червня 2006 року між Дочірнім

підприємством приватного підприємства "Завод Вірто" (клієнт) та

Приватним іноземним підприємством "Ведмежа У" (агентство) укладено

договір про надання ріелторських послуг НОМЕР_1, відповідно до п. 1.1 якого

клієнт доручає, а агентство приймає на себе обов'язок по пошуку для орендування

в довгострокове користування (оренду) об'єкту нерухомості -нежитлове приміщення

площею 85 м2.

Згідно пункту 2.1.1 договору,

агентство зобов'язане від імені та за дорученням клієнта здійснювати пошук

об'єктів нерухомості, які відповідають вимогам п.1.1 цього договору, вести

попередні переговори з потенційними орендодавцями.

Сторонами обумовлено, що повна

оплата послуг агентства здійснюється одноразово по укладенню договору оренди

об'єкту нерухомості з орендодавцем, наданим агентством, у розмірі 50 % від

місячної орендної плати за об'єкт, не враховуючи ПДВ (п.п. 1.3, 2.2.3

договору).

В пункті 3.1 сторони передбачили,

що у випадку, якщо клієнт  приховує від

агентства факт укладення договору оренди об'єкту з використанням інформації про

орендодавців, наданої агентством, протягом дії договору, а також протягом трьох

місяців після його закінчення, клієнт виплачує агентству неустойку в розмірі

місячної орендної плати за об'єкт.

Відповідно п.2.2.2 договору НОМЕР_1

від 7 червня 2006 року відповідач зобов'язався не підписувати договорів та угод

з іншими юридичними і фізичними особами, предмет яких повністю або частково

співпадає з предметом договору або тягне за собою неможливість виконання умов

цього договору.

Під час розгляду справи судами

також встановлено, що 7 червня 2006 року позивачем -ПІП “Ведмежа У” було

запропоновано відповідачу -ДППП “Завод Вірто” для огляду нежитлове приміщення в

АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, про що сторонами складний акт від 7 червня 2006

року.

Згідно вказаного акту, клієнт

ознайомлений з об'єктом нерухомості вперше, що тягне за собою зобов'язання

клієнта не орендувати показаний об'єкт без участі агентства, в протилежному

випадку клієнт несе відповідальність передбачену п. 3.1 договору.

Проте, станом на день звернення

позивача з позовом до суду договір оренди не житлового приміщення площею 85

м.кв., яке було запропоновано позивачем для довгострокової оренди відповідачу,

останнім не було укладено, оскільки кінцевий строк ремонту цього приміщення був

невідомий.

ЯК встановлено судами попередніх

інстанцій, 1 серпня 2006 року ДП ПП "Завод Вірто" (орендарем)

укладено з Приватним підприємцем ОСОБА_1(орендодавцем) договір оренди

нежитлового приміщення загальною площею 69 м2 за адресою: АДРЕСА_1

строком з 1 серпня 2006 року по 1 липня 2007 року.

31 серпня 2005 року позивач -ПІП

“Ведмежа У” направив на адресу відповідача -ДППП “Завод Вірто” акт

здачі-приймання робіт за договором НОМЕР_1 про надання ріелторських послуг,

однак вказаний акт відповідачем не був підписаний з посиланням на ту обставину,

що договір оренди нежитлового приміщення, запропонованого позивачем, не був

укладений.

Вирішуючи спір у даній справі по

суті заявлених вимог та переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному

порядку, судами встановлено, що предметом договору про надання ріелтерських

послуг НОМЕР_1 від 7 червня 2006 року є пошук для відповідача для

довгострокового користування (оренди) не житлового приміщення площею 85 кв.м.,

за цю послугу, відповідно пункту 1.3. договору відповідач повинен був сплатити

одночасно з укладанням договору оренди нерухомості у розмірі 50 % від місячної

орендної плати за об'єкт.

Приймаючи рішення, про відмову у

задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд

апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що, оскільки

договір оренди не житлового приміщення площею 85 м.кв. не був укладений, а

предметом договору оренди не житлового приміщення, укладеного 1 серпня 2006 року

між приватним підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем є окреме не житлове

приміщенням площею 69 кв.м., що знаходиться по сусідству з приміщенням

запропонованим позивачем, підстав для оплати ріелторських послуг відповідно до

пунктів 2.2.3 та 3.1 договору та задоволення позовних вимог відсутні.

При цьому суди виходили з приписів

ст.ст. 525 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, зобов'язання

повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його

умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського

кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

В частині розподілу господарських

витрат, місцевим господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції,

правомірно виходив з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу

України, відповідно до якої судові витрати, в тому числі витрати на оплату

послуг адвоката покладаються на позивача.

Дані висновки суду відповідають

матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Твердження касаційної скарги про

те, що саме позивач вперше ознайомив відповідача з нежитловим приміщенням

площею 85 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про належне виконання

договору про надання ріелторських послуг НОМЕР_1 від 7 червня 2006 року є

безпідставними, оскільки відповідачем укладено договір оренди приміщення площею

69 кв.м, що є окремим приміщенням та знаходиться по сусідству з приміщенням

запропонованим позивачем.

Інші доводи, наведені у касаційній

скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над

іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги

не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній

інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої

інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин

справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного

законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного

іноземного підприємства "Ведмежа У" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 8 лютого 2007 року у справі № 30/375-06

залишити без змін.

Головуючий:                                                                  

Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                 

М.В. Михайлюк

                                                                                            Н.Г.

Дунаєвська