Постанова

від 14.07.2016 по справі 805/929/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 р.                               Справа №805/929/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Химич М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» м.Маріуполь

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання недійсною та скасування податкової вимоги №132-17 від 04.03.2016 року, визнання недійсним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №21/17 від 15.03.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги №132-17 від 04.03.2016 року, визнання недійсним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №21/17 від 15.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що відповідачем 15.03.2016 року була прийнята податкова вимога №132-17 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» щодо сплати суми боргу у розмірі 196181,17 грн. та винесено рішення про опис майна у податкову заставу №21/17 від 15.03.2016 року. З посиланнями на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669 просив суд визнати недійсними та скасувати податкову вимогу №132-17 від 04.03.2016 року та рішення про опис майна у податкову заставу №21/17 від 15.03.2016 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення до позовної заяви, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №31674430, знаходиться на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Позивачем було подано до відповідача податкові декларації з плати за землю (земельній податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, де самостійно визначені суми податкових зобов'язань.

Відповідачем, Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у відношенні відповідача було винесено податкову вимогу форми «Ю» №132-17 від 04.03.2016 року про зобов'язання сплатити грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 196181,17 грн.

15 березня 2016 року в.о. начальника Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято рішення №21/17 про опис майна ТОВ «ВЕЗ «Азов-Схід» у податкову заставу.

Згідно приписів п.59.1ст.59 ПКУ, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає(вручає) такому платнику податків податкову вимогу.

Відповідно до положень п.59.3ст.59 ПКУ, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми податкового зобов'язання. За приписами п.59.4 податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки.

У відповідності до п.89.1ст.89 ПКУпідставами виникнення податкової застави є: несплата у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Зазначені норми регламентують підстави виникнення та строки виникнення податкової застави, а прийнятий на виконання положень вказаної статті підзаконний нормативний акт, а саменаказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1043 «Про затвердження порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби» конкретизує джерела визначення строку (дати) виникнення права податкової застави. Тож, відповідно до п. 1.8 Порядку день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби відповідно до законодавства.

Відповідач у своїх запереченнях на позов вказав на те, що борг позивачем було погашено 28 березня 2016 року, тому податкова вимога №132-17 від 04.03.2016 року вважається відкликаною. Також рішення про опис майна у податкову заставу №21/17 від 15 березня 2016 року є недіючим, внаслідок сплати податкового боргу та відкликанням податкової вимоги. Таким чином, на дату складання та підписання позову відступній предмет спору.

Суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Статтею 55 Конституції Українивстановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідач з посиланнями на п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вказує на те, що, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем податкові зобов'язання за податковими деклараціями з плати за землю, окрім березня 2015 року, були виконанні у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №97 від 30.06.2015 року, №98 від 30.06.2015 року, №119 від 29.07.2015 року, №134 від 25.08.2015 року, №134 від 25.08.2015 року, №163 від 29.09.2015 року, №186 від 27.10.2015 року, №195 від 24.11.2015 року, №218 від 18.12.2015 року, №19 від 26.01.2016 року, №46 від 26.02.2016 року, №46 від 26.02.2016 року, №47 від 29.02.2016 року, №61 від 28.03.2016 року, №85 від 27.04.2016 року, №105 від 26.05.2016 року.

Так, позивач мав податковий борг зі сплати орендної плати з юридичних осіб станом на 04.12.2015 року в сумі 196008,39 грн за березень 2015 року.

Проте, Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року у справі №805/2256/15-а, було скасовано податкову вимогу №1978-25 від 13.05.2015 року про стягнення податкового боргу на суму 164968,12 грн, який утворився внаслідок несплати орендних платежів за оренду земельної ділянки за березень 2015 року.

Також, позивачем до відповідача було подано уточнену податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, якою зменшено нарахування за березень 2015 року на суму 196008,39 грн., що також підтверджується листом Маріупольської ОДПІ від 14.07.2016 року №22454/10/05-83-12-13-4.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі №805/34/16-а було скасовано податкову вимогу №2914-23 від 04.12.2015 року про стягнення податкового боргу у суму 196008,39 грн.

Так само, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі №805/301/16-а було скасовано податкову вимогу №4036-15 від 13.01.2016 року про стягнення податкового боргу також у сумі 196008,39 грн.

Крім того, у зазначених постановах суду встановлено, що позивач у відповідності до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

У відповідності до ч.1,2 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Виходячи зі змісту позову та наявністю документального підтвердження у матеріалах справи, позивач, скористався податковою пільгою наданою Законом №1669-VII лише у березні 2015 року.

Більш того, уточнену декларацію з плати за землю за 2015 рік було прийнято відповідачем без зауважень, а здійснену позивачем оплату податку платіжним дорученням від 28.03.2016 року №61 у сумі 291302,09 грн. зараховано згідно його призначення за лютий 2016 року.

Крім того, позивачем платіжними дорученнями від 15.02.2016 року №34 та №33 було сплачено суми штрафу на підставі акту перевірки від 20.04.2015 року №400/05-83-15-111-1/31674430 у розмірі 25643,71 грн. та 17194,02 грн. відповідно та платіжним дорученням від 30.03.2016 року №65 на суму 200 грн. сплачено суму пені що нараховано на штрафні санкції у розмірі 172,78 грн.

Спірна податкова вимога від 15.03.2016 року №132-17 в порушення вимог Податкового кодексу не містить відомості про факт виникнення грошового зобов'язання, при цьому, відповідач у своїх запереченнях на позов, вказує на те, що сума боргу була погашена позивачем 28 березня 2016 року, тобто платіжним дорученням за №61 від 28.03.2016 року за призначенням платежу лютий 2016 року.

Листом від 25.04.2016 року за №13991/10/05-19-17 відповідач на запит ТОВ «ВЕЗ «Азов-схід» повідомив, що станом на 25.04.2016 рік заборгованість з орендної плати з юридичних осіб відсутня.

Таким чином, відповідачем до суду не надано жодних документально підтверджених доказів в обґрунтування законності винесення у відношенні позивача податкової вимоги про сплату боргу, та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки як встановлено під час розгляду справи, за позивачем заборгованість за узгодженим податковим зобов'язанням у спірний період не обліковується.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається пряма залежність при надісланні податкової вимоги та виникнення права податкової застави від наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв'язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє таке право.

Відповідно достатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Частиною 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги №132-17 від 04.03.2016 року, визнання недійсним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №21/17 від 15.03.2016 року – задовольнити.

Визнати недійсною та скасувати податкову вимогу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 04 березня 2016 року №132-17.

Визнати недійсним та скасувати рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про опис майна у податкову заставу від 15 березня 2016 року №21/17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, просп. Леніна, буд. 68-А, ЄДРПОУ 31674430) судовий збір у розмірі 4320,72 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень сімдесят дві копійки).

Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                   Кониченко О.М.