Рішення

від 18.07.2016 по справі 903/356/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2016 р. Справа № 903/356/16 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Сердюкова А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за дов. №0106 від 01.06.2016 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в режимі відеоконференції справу за позовом приватного підприємства "Баварія Транс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" про стягнення 23636,15 грн.

В судовому засіданні 18.07.2016 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Баварія Транс" звернулось в господарський суд Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" про стягнення 24 780,27 грн., з яких 20 000 грн. - сума основного боргу, 3 385,2 грн. - пеня, 1160 грн. - інфляційні нарахування, 235, 07 грн. - три відсотки річних.

Позов мотивувало тим, що 23.09.2013р. між приватним підприємством "Баварія Транс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" укладено договір №23/09/2013 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до умов договору, згідно заявки №8 на перевезення вантажу від 18.02.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" доручило приватному підприємству "Баварія Транс" організувати перевезення вантажу по маршруту Плінінг (Німеччина) - Київ (Україна). Оплата послуг була попередньо погоджена сторонами, відповідно до рахунку №СФ-000110 та становила 31395,67 грн.

На виконання заявки №8 на перевезення вантажу від 18.02.2014р. приватне підприємство "Баварія Транс" повністю виконало свої зобов'язання, підтвердженням чого є автомобільна накладна CMR від 19.02.2014р., у відповідності до якої вантаж було доставлено до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" 24.02.2014 р.

Відповідно до п.21 заявки зазначено, що розрахунок здійснюється протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів

В період з 16.05.2014 р. по 06.03.2015р. відповідачем здійснено часткові оплати згідно рахунку №СФ-000110 від 26.02.2014 р., зокрема: 16.05.2014 р. - 5000 грн., 29.05.2014р. - 3000 грн., 25.07.2014р.- 2000 грн., 06.03.2015 р. - 1395,67 грн.

На адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" було надіслано претензію з пропозицією погашення заборгованості у 7-денний термін. Відповіді на претензію позивачу не надходило, оплата заборгованості не здійснена.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Через канцелярію суду 06.06.2016р. зареєстровано клопотання представника позивача про долучення копій документів до матеріалів справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 01.07.2016 р., проведення якої суд доручив здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.07.2016 р. розгляд справи відкладено у зв'язку із наданням можливості позивачу подати письмові пояснення стосовно виникнення зобов'язання у відповідача по сплаті штрафних санкцій та проведення перерахунку інфляційних нарахувань на 18.07.2016 р.

13.07.2016 р. через канцелярію суду зареєстроване клопотання про долучення до матеріалів справи документів, в якому представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в розмірі 23636,15 грн., з яких 20000 грн. - сума основного боргу, 2613,69 грн., - пеня, 840,00 грн. - інфляційні нарахування, 182,46 грн. - три відсотки річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в розмірі 23636,15 грн.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони розглянуто в судовому засіданні та прийняте судом, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 23 636,15 грн.

Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено витребуваних документів та письмових пояснень, не направлено в судове засідання свого представника, хоча про день та час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином про що свідчать відповідні поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції від 01.06.2016 р. та 13.06.2016р. (а.с.17,78).

Присутня в судовому засіданні представник позивача з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечила та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Суд в даному аспекті засвідчує, що положення господарського процесуального кодексу України не містять конкретних вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав пояснень та заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

При цьому враховується, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на викладене суд вважає, що останнім було вжито всіх заходів спрямованих на повідомлення сторони у справі про розгляд судом справи за її участю, у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень (доводів та заперечень) з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством "Баварія Транс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" укладено договір №23/09/2013 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (а.с.7-11).

Відповідно до п.1.2. договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому товар Експедитором вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату.

Згідно п.п. 2.2. договору, взаємовідношення експедитора та перевізника ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів (КДПВ) та протоколу Конвенції КДПВ від 05.07.1978 р., Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП (Конвенція МДП).

Пунктом 2.3. договору визначено, що на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору.

Відповідно до п. 2.4. договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (СМR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора) одержувача вантажу та митних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2014р. між приватним підприємством "Баварія Транс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" підписано заявку №8 на перевезення вантажу (міжнародне). Відповідно до якої визначено маршрут: Плінінг (Німеччина) - Київ (Україна). Дата завантаження - 18.02.2014 р. на 16-00. Місце завантаження - D- 85652 Pliening, ціна перевезення 31395,67 грн. (а.с.12).

Згідно п. 5.1 договору, розрахунки за фактично надані експедитору транспортні послуги, здійснюються в національній валюті України, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, якщо інше не буде обумовлене сторонами в додаткових угодах. Для розрахунків використовується курс НБУ на дату завантаження автомобіля, якщо інше не встановлено в Заявці.

Як визначено п. 5.2. договору, приводом для здійснення оплати експедитором є оригінал рахунку - фактури, що надає перевізник в одному примірнику, оригінал СМR- накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох примірниках та оригінали інших додаткових документів, що вказані в транспортному замовленні. Вказані документи повинні бути надані не пізніше ніж в 14-денний термін після завершення вантажоперевезення. Ненадання перевізником вищевказаних документів дає право експедитору відмовити у здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.

Згідно п. 5.3. договору, термін оплати послуг перевізника складає 14 банківських днів з моменту отримання експедитором документів, що вказані в пункті 5.2 даного договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні.

Відповідно до заявки умови оплати - 14 банківських днів після отримання оригіналів документів (а.с.12).

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що в період з 16.05.2014 р. по 06.03.2015р. відповідачем здійснено часткові оплати згідно рахунку №СФ-000110 від 26.02.2014 р., зокрема: 16.05.2014 р. - 5000 грн., 29.05.2014р. - 3000 грн., 25.07.2014р.- 2000 грн., 06.03.2015 р. - 1395,67 грн. (а.с.41-45).

Відповідно до п. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч. 2,3 ст. 929 ЦК України положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Беручи до уваги викладене, не повернення відправленого акту здачі приймання робіт (надання послуг), і ненадання заперечень щодо нього в письмовому виді протягом 14 календарних днів, трактується судом як прийняття послуг і підписання акту без заперечень та проведення при цьому часткового розрахунку за надані послуги.

Господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги в частинні стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 20000 грн. задовольнити в повному розмірі.

Згідно ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" перебіг періоду часу, за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно п.5.5. договору у випадку прострочення платежу винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУза кожний день прострочння платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2613,69 грн. за період з 21.01.2016 р. по 10.05.2016 р. на загальну суму основного боргу 20000 грн.

Щодо нарахування відповідачем пені, суд зазначає, що проведений розрахунок є вірним, обґрунтованим та підлягає до задоволення.

У відповідності до даного договору та ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу суму збитків, завданих інфляцією в розмірі 840 грн. за період з лютого по травень 2016 р., а також 182,46 грн. - трьох процентів річних, нарахованих за період з 21.01.2016р. по 10.05.2016р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні логістичні рішення".

Керуючись ст.ст. 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38592701) на користь приватного підприємства "Баварія Транс" ( 79034, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 33419450) 23636,15 грн. (двадцять три тисячі шістсот тридцять шість гривень п'ятнадцять копійок) заборгованості (з них: 20000 грн. - основний борг, 2613,69 грн. - пеня, 840 грн. - інфляційні, 182,43 грн. - три відсотки річних), а також 1 378 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

19.07.2016 р.

Суддя І. О. Гарбар