Ухвала

від 14.07.2016 по справі 5008/510/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" липня 2016 р. Справа № 5008/510/2012

Суддя Йосипчук О.С. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит", м. Перечин №07/06-п від 30.06.2016р. про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р.

у справі №5008/510/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит", м.Перечин

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційної фірми "Екомонтажсервіс", м. Київ

до відповідача 2: Приватного підприємства "Кона" м.Ужгород

про стягнення солідарно - 117000 грн. основного боргу та 90000грн. неустойки,

за участі представників сторін:

від стягувача: ОСОБА_1Л, довіреність від 27.10.2015р.

від боржника 1: представник не з'явився

від боржника 2: представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.08.2012р. у справі №5008/510/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит", м. Перечин, заявлені до відповідача1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційної фірми "Екомонтажсервіс", м.Київ та до відповідача2 Приватного підприємства "Кона" м.Ужгород про стягнення солідарно 117000грн. основного боргу та 90000грн. неустойки, задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення солідарно з вказаних вище відповідачів на користь позивача суму 117000 грн. основного боргу, а також присуджено до стягнення з ТОВ "Виробничо комерційної фірми "Екомонтажсервіс" на користь позивача суму 90000 грн. неустойки та суму 4140грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та суму 5000 грн. по оплаті послуг адвоката.

Для примусового виконання вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили 10.09.2012р., були видані накази господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. по справі №5008/510/2012, що дійсні для пред"явлення до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Стягувач (позивач у справі), звернувся до суду із заявою № 07/06-п від 30.06.2016р. (вх. №02.5.1-14/8686/16 від 30.06.2016р.) про поновлення пропущеного строку для пред"явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. по справі №5008/510/2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційної фірми "Екомонтажсервіс" на користь стягувача суму 90000 грн. неустойки, а також суму 4140 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та суму 5000 грн. по оплаті послуг адвоката.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що ним неодноразово пред'являвся зазначений судовий наказ від 18.09.2012р. по справі №5008/510/2012 до виконання в орган державної виконавчої служби в межах, зазначеного в ньому строку для пред"явлення наказу до виконання, проте рішення господарського суду Закарпатської області від 28.08.2012р. у справі №5008/510/2012 до цього часу не виконано, а вказаний судовий наказ було повернуто органом ДВС без виконання вже після спливу строку для пред"явлення його до виконання відповідно до постанови головного державного виконавця ВП№38333049 від 21.07.2014р.

В судовому засіданні 14.07.2016р. уповноважений представник стягувача підтримав вимоги викладені в заяві № 07/06-п від 30.06.2016р. в повному обсязі.

Представники боржників у судове засідання 14.07.2016р. не з'явились, письмових заперечень не надали.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника стягувача, дослідивши подані заявником в обгрунтування своїх доводів матеріали, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Перечинський "Стеатит" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. по справі №5008/510/2012, огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Згідно з доводами, викладеними у заяві про поновлення пропущеного строку для пред"явлення до виконання наказу суду від 18.09.2012р. у справі №5008/510/2012, а також відповідно до пояснень представника заявника в судовому засіданні, що проводилося 14.07.2016р., останній вважає, що повернення виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, після спливу строку для пред'явлення його до виконання є поважною причиною для відновлення такого строку.

Інших поважних причин для відновлення пропущеного процесуального строку пред"явлення зазначеного вище судового наказу до виконання заявником не наведено ні в заяві, що розглядається судом, ні в судовому засіданні не наведено також його преставником.

Отже, враховуючи наведене єдиною поважною причиною пропуску строку для пред"явлення судового наказу до виконання заявник вважає повернення органом ДВС цього судового наказу після спливу строку для пред"явлення його до виконання.

Однак, наведена обставина не може бути визнана судом поважною причиною пропуску заявником строку для пред'явлення наказу суду до виконання, оскільки згідно з приписами ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред"явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред"явленням виконавчого документа до виконання і після переривання строку пред"явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Таким чином, строк протягом якого здійснювались виконавчі дії у виконавчому провадженні, як юридичне явище, не може бути поважною підставою для поновлення строку пред'явлення наказу до виконання.

Зважаючи на таке, посилання заявника на повернення наказу без виконання при тривалому процесі виконання не може бути, як причиною недобросовісного використання строку пред'явлення наказу до виконання, так і поважною причиною для відновлення цього строку, відповідно.

Як вбачається із поданих заявником матеріалів, заявник, поряд із посиланням на факти неодноразового відкриття виконавчих проваджень, не надав суду достатніх доказів фактичного неодноразового звернення з цим судовим наказом в органи ДВС для його виконання та доказів відкриття виконавчого провадження (постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження та повернення судового наказу без виконання, листи, заяви тощо), що перешкодило з'ясуванню питання щодо перебігу та переривання (зупинення) строку пред"явлення цього судового наказу до виконання в органи виконавчої служби, а відтак - встановленню самого факту прострочення строку пред'явлення наказу до виконання.

Встановлення факту прострочення строку пред'явлення наказу до виконання є визначальним предметом доказування при зверненні стягувача із вимогою про його відновлення. Ненадання відповідних доказів та неспроможність обгруновано довести наявність цієї події у судовому засіданні представником створює підстави для відмови у задоволенні заяви.

Таким чином, з огляду на те, що заявник - ТОВ "Перечинський "Стеатит" не навів поважних причин пропуску строку для пред"явлення зазначеного вище судового наказу до виконання, підстави для відновлення цього строку в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України у господарського суду відсутні, тому у задоволенні заяви стягувача (позивача) належить відмовити.

Крім цього, судом взято до уваги те, що державною виконавчою службою Перечинського районного управління юстиції листом від 20.06.2014р. № 2998 було запропоновано стягувачу залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення боргу по виконавчому документу, проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" не відреагувало на цей лист (не погодилось, не заперечило і не оскаржило), що вказує, на заперечення з боку стягувача на такий спосіб виконання наказу та на підставність повернення наказу без виконання.

Судом враховано і те, що в судовому засіданні 14.07.2016р. представник заявника усно заявив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" будь-яких повідомлень, з приводу залишення нереалізованого майна в рахунок погашення боргу, до виконавчого органу не надавав. Вказане підтверджується наданою ТОВ "Перечинський "Стеатит" належно засвідченою копією постанови головного державного виконавця від 21.07.2014р.

Згідно п.3 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що для виконання судового рішення, органом державної виконавчої служби було вжито передбачених Законом України "Про виконавче провадження" відповідних заходів примусового виконання, що, з одного боку,- породжує сумнів та не доводить сплин строку пред'явлення наказу до виконання, а з іншого боку - виключає можливість визнавати ці обставини поважною підставою для поновлення строку.

Окремо слід зауважити, що відмова в задоволенні заяви сторони спору через необгрунтованість на стадії виконавчого провадження не перешкоджає повторному зверненню із цією більш обгрунтованою заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні заяви № 07/06-п від 30.06.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. по справі №5008/510/2012, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати стягувачу та боржникам.

Суддя Йосипчук О.С.