Рішення

від 14.07.2016 по справі 909/362/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 р. Справа № 909/362/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача: комунального підприємства "Комунальник-Т", вул. Галицька, 41, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400

про стягнення 18898,59 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт, (довіреність №14-182 від 15.07.14),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення 18898,59 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 13/2297-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 21.12.12. З огляду на порушення строків оплати за отриманий природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 6147,23 грн., 3 % річних в сумі 2485,56 грн. та 10265,81 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки в судові засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 07.06.16 (вих.№4983 від 09.06.16), направленою відповідачу рекомендованою кореспонденцією та вручена йому 13.06.16, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

На день винесення судом рішення, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

21.12.12 між сторонами даного спору укладено договір № 13/2297-БО-15 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).

19.07.13 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2297-БО-15 від 21.12.12.

14.10.13 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2297-БО-15 від 21.12.12.

Договір № 13/2297-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 21.12.12 укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого договору є обов'язковим.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що продавець зобов"язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

На виконання умов договору, позивач за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та листопад - грудень 2013 року поставив відповідачу природний газ на суму 88012,29 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриманий природний газ вносив з порушенням строку вказаного в п.6.1 договору №13/2297-БО-15 від 21.12.12, що підтверджується випискою по операціях, копію якої долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів своєчасного виконання грошового зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі не виконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 14.02.13 по 13.07.14 нарахував відповідачу пеню в сумі 6147,23 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 6138,99 грн. В решті суми нарахованої пені слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з 14.02.13 по 30.10.14 нараховані 3% річних в сумі 2485,56 грн. та інфляційні втрати в сумі 10265,81 грн. за період лютий 2013 року - грудень 2013 року.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 526, 546, 549, 611, 612, 625, 629, 714 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 55, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення 18898,59 грн. задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Комунальник-Т", вул. Галицька, 41, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400 (код 37467133) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001(код 20077720) - 6138,99 (шість тисяч сто тридцять вісім гривень дев"яносто дев"ять копійок) - пені, 2485,56 (дві тисячі чотириста вісімдесят п"ять гривень п"ятдесят шість копійок) - 3% річних та 10265,81 (десять тисяч двісті шістдесят п"ять гривень вісімдесят одну копійку ) - інфляційних втрат, а також 1377,40 (одну тисячу триста сімдесят сім гривень сорок копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 8,24 (восьми гривень двадцяти чотирьох копійок ) пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.16

Суддя Максимів Т. В.