Рішення

від 13.07.2016 по справі 910/8822/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016№910/8822/16 За позовом Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка)

до Громадської організації «Всеукраїнська люстрація»

про стягнення 43 328,89 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Проценко Г.А. за довіреністю № 173/14 від 12.05.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Всеукраїнська люстрація» (далі - відповідач) про стягнення 42 328,89 грн., з яких 23 442,12 грн. заборгованості з орендної плати, 6 184,72 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг і експлуатаційних послуг та витрат, що пов'язані з утриманням об'єкта оренди, 6 589,25 грн. пені згідно з п. 8.2. Договору, 1 689, 68 грн. пені згідно з п. 8.3. Договору, 4 517,90 грн. інфляційних втрат, 905,22 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 107 від 22.12.2014 р. в частині сплати орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг в експлуатаційних послуг та витрат, пов'язаних з утриманням об'єкта оренди, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8822/16, її розгляд призначено на 06.06.2016 р.

31.05.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи, для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою від 06.06.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.06.2016 р.

Ухвалою від 29.06.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.07.2016 р.

11.07.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.07.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2016 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 13.07.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір № 107 оренди об'єкта нерухомості (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо визначене майно - нежитлові офісні приміщення, загальною площею 36,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, кімната № 212 та кімната № 214, другий поверх (далі - об'єкт оренди).

Об'єкт оренди використовується орендарем для розміщення офісу (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди 01.01.2015 р. (включно).

Пунктом 3.3.2 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього Договору, сплачувати орендну плату та відшкодування вартості експлуатаційних витрат та комунальних послуг.

Згідно з п. 4.1 Договору, цей Договір набуває чинності з 10.01.2015 р. і діє до 31.12.2015 р. включно.

За умовами п. 5.1 Договору, орендна плата за місяць користування одним квадратним метром об'єкту оренди становить 230,00 грн., в тому числі ПДВ 38,33 грн. Загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди становить 8 464,00 грн., в тому числі ПДВ 1 410,67 грн. Загальний розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суми орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за даними Державної служби статистики України на дату виставлення рахунку.

Відповідно до п. 5.2. Договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10 числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди, в національній валюті України на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Положеннями п. 5.3 Договору передбачено, що крім орендної плати, відповідач на підставі показників лічильників та після отримання рахунків відшкодовує вартість:

- усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв'язок тощо) які споживаються відповідачем;

- експлуатаційних послуг та витрат.

Відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат здійснюється у фактичних затратах, пропорційно займаній площі та сплачується до 10 числа кожного поточного місяця, за минулий місяць, в якому здійснювалось користування об'єктом оренди, на підставі рахунків, виписаних орендодавцем.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що до 10.01.2015 р. відповідач зобов'язується сплатити позивачу орендну плату за останній місяць дії цього Договору в розмірі 8 464,00 грн., в тому числі ПДВ 1 410,67 грн.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу в оренду вказане в п. 1.1. Договору нерухоме майно, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.01.2015 р., підписаним представниками сторін без зауважень і заперечень та скріпленим печатками обох підприємств.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, для сплати орендної плати за квітень-червень 2015 року позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 31 906,12 грн., а саме: № 495 від 01.04.2015 р. на суму 9 464,54 грн., № 653 від 05.05.2015 р. на суму 10 486,72 грн., № 804 від 02.06.2015 р. на суму 11 954,86 грн., а також рахунки для відшкодування вартості послуг та витрат на загальну суму 6 187,60 грн., а саме: № 293 від 31.03.2015 р. на суму 2 055,52 грн., № 426 від 30.04.2015 р. на суму 1 396,66 грн., № 558 від 31.05.2015 р. на суму 1 345,38 грн., № 692 від 30.06.2015 р. на суму 1 390,04 грн.

У письмових поясненнях № 240/14 від 11.04.2016 р. позивач зазначив, що виставлені бухгалтерією позивача орендарям рахунки за Договорами оренди об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в адмінбудівлі розташованій по вул. Хрещатик, 7/11 у м. Києві, вручаються орендарям відповідальною особою бухгалтерії за місцем їх перебування в орендованих приміщеннях. Таким самим чином надавалися спірні рахунки і відповідачу.

Проте, взяті на себе зобов'язання відповідачем виконані частково в сумі 8 464,00 грн., внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 23 442,12 грн. з орендної плати та 6 184,72 грн. з відшкодування вартості комунальних послуг і експлуатаційних послуг та витрат, що пов'язані з утриманням об'єкта оренди.

Оскільки надані позивачем рахунки відповідачем так і не були оплачені, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.2. Договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10 числа кожного календарного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди, в національній валюті України на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат здійснюється у фактичних затратах, пропорційно займаній площі та сплачується до 10 числа кожного поточного місяця, за минулий місяць, в якому здійснювалось користування об'єктом оренди, на підставі рахунків, виписаних орендодавцем (п. 5.3. Договору).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 23 442,12 грн. та заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, експлуатаційних послуг та витрат, що пов'язані з утриманням об'єкта оренди в сумі 6 184,72 грн. підлягають задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Що стосується вимог про стягнення пені в сумі 6 589,25 грн., нарахованої на підставі п. 8.2. Договору,пені в сумі 1 689,68 грн., нарахованої на підставі п. 8.3. Договору, 4 517,90 грн. інфляційних втрат та 905,22 грн. 3% річних, слід відзначити наступне.

Так, згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення частинах. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до п. 8.2, 8.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення. У випадку несвоєчасної сплати відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат і послуг, що пов'язані з утриманням приміщень відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 11.3 Договору сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються та стягуються протягом всього строку позовної давності (три роки).

Відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку статті 625 Цивільного кодексу України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендних платежів в сумі - 6 589, 25 грн., пені за несвоєчасну сплату відшкодування вартості комунальних послуг, експлуатаційних послуг та витрат, що пов'язані з утриманням об'єкта оренди в сумі - 1 689,68 грн., 3 % річних в сумі 905,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 517,90 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем медичних послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська люстрація» (03022, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 60-А, квартира 63; код ЄДРПОУ 38746023) на користь Центральної спілки споживчих товариств України (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 7/11; код ЄДРПОУ 00012635) 23 442 (двадцять три тисячі чотириста сорок дві) грн. 12 коп. заборгованості з орендної плати, 6 184 (шість тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 72 коп. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг і експлуатаційних послуг та витрат, що пов'язані з утриманням об'єкта оренди, 6 589 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. пені відповідно до п. 8.2. Договору, 1 689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 68 коп. пені відповідно до п. 8.3. Договору, 4 517 (чотири тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 905 (дев'ятсот п'ять) грн. 22 коп. 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 18.07.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова