Рішення

від 14.07.2016 по справі 911/1751/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа № 911/1751/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Єврофлекс»

до Приватного підприємства «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат»

про стягнення 15 131,81 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №1687 від 05.01.2016);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Єврофлекс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат» (далі - відповідач) про стягнення 15 131,81 грн заборгованості, з яких: 6 817,02 грн основного боргу, 5 679,51 грн пені, 2 226,44 грн інфляційних втрат та 408,84 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки №08/01 від 08.01.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2016 порушено провадження у справі № 911/1751/16, розгляд справи призначено на 23.06.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2016 розгляд справи відкладено на 14.07.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 14.07.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 14.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 між Приватним підприємством «Єврофлекс» (постачальник) та Приватним підприємством «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат» (покупець) було укладено договір поставки №08/01, згідно якого постачальник зобов'язався поставляти у зумовлені договором терміни пакувальний матеріал з зображенням дизайн-макетів (товар), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами договору.

Відповідно до п. 1.2 договору вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у специфікації на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною даного договору. Дана специфікація підписується сторонами договору протягом 5 календарних днів після отримання постачальником замовлення на виготовлення товару від покупця.

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за товар в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 35 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Пунктом 12.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар.

Дебетове сальдо станом на 08.01.2014 складало 414 849,93 грн. В 2014 році позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 467 956,52 грн, оплачено відповідачем товару за період 2014-2015 роки на суму 1 875 989,33 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, наявними в матеріалах справи видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати поставленого товару станом на 11.03.2016 склала 6 817,02 грн.

24.06.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію, згідно якої просив сплатити заборгованість у розмірі 6 817,02 грн протягом 10-ти днів.

Зазначена претензія вручена представнику відповідача 07.07.2015, однак залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про стягнення 6 817,02 грн основного боргу, 5 679,51 грн пені, 2 226,44 грн інфляційних втрат та 408,84 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 6 817,02 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки №08/01 від 08.01.2014, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №08/01 від 08.01.2014, позивачем за період з 20.01.2015 по 11.03.2016 нарахована пеня в сумі 5 679,51 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування пені за період, що перевищує визначені законом шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Станом на 20.01.2015 (початок нарахування пені) відповідач мав заборгованість перед відповідачем у розмірі 156 817,02 грн, яка 21.01.2015, 05.02.2015 та 12.02.2015 частково погашалась.

Відтак, враховуючи право позивача на нарахування пені на наявну заборгованість з 20.01.2015, суд обмежує, з урахуванням часткових проплат, період нарахування пені визначений позивачем та визначає період для нарахування пені з 20.01.2015 по 20.07.2015.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені та визначені судом, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 20.01.2015 по 20.07.2015 становить 3 460,59 грн. Отже, вимога про стягнення 5 679,51 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 460,59 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №08/01 від 08.01.2014, позивачем за період з березня 2015 по березень 2016 нараховано 2 226,44 грн інфляційних втрат та за період з 20.01.2015 по 11.03.2016 нараховано 408,84 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з березня 2015 по березень 2016 для інфляційних втрат за період з 20.01.2015 по 11.03.2016 для 3 % річних становить 2 226,63 грн та 398,03 грн відповідно.

Відтак, вимоги про стягнення 2 226,44 грн інфляційних втрат та 408,84 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 226,44 грн інфляційних втрат та 398,03 грн 3% річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 6 817,02 грн основного боргу, 5 679,51 грн пені, 2 226,44 грн інфляційних втрат та 408,84 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 817,02 грн основного боргу, 3 460,59 грн пені, 2 226,44 грн інфляційних втрат та 398,03 грн 3 % річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14; ідентифікаційний код 32191954) на користь Приватного підприємства «Єврофлекс» (79019, Львівська область, Шевченківський район, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 22; ідентифікаційний код 30338348) 6 817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять гривень) 02 коп. боргу за поставлений товар, 3 460 (три тисячі чотириста шістдесят гривень) 59 коп. пені, 2 226 (дві тисячі двісті двадцять шість гривень) 44 коп. інфляційних втрат, 398 (триста дев'яносто вісім гривень) 03 коп. 3 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 20.07.2016

Суддя В.М. Антонова