Рішення

від 12.07.2016 по справі 914/1120/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016р. Справа№ 914/1120/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., при секретарі Думин В.Я., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності «АВТО-ГОКСАШ»,

м. Львів

про: стягнення заборгованості 106 429,30 грн. зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень,

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - дов. №2302-вих-8 від 05.01.2016 року,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальності «АВТО-ГОКСАШ» про стягнення заборгованості 106 429,30 грн. зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень. Ухвалою від 26.04.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.05.2016 року.

В судове засідання 11.05.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 26.04.2016 року виконав частково. Через відділ обліку та документального забезпечення суду за вх. №20206/16 від 11.05.2016 року представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із помилковим скеруванням позовної заяви з додатками на іншу адресу позивача.

В судове засідання 11.05.2016 року представник відповідача не з'явився, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвали суду від 26.04.2016 року не виконав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2016 року розгляд справи відкладено на 24.05.2016 року.

В судове засідання 24.05.2016 року представник позивача не з'явився, вимоги незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.04.2016 року та від 11.05.2016 року не виконав.

В судове засідання 24.05.2016 року представник відповідача не з'явився. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. №21877/16 від 23.05.2016 року) позивач подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням керівника підприємства ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, вимоги ухвали суду від 26.04.2016 року та від 11.05.2016 року не виконав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.05.2016 року розгляд справи відкладено на 02.06.2016 року.

В судове засідання 02.06.2016 року представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.04.2016 року, від 11.05.2016 року та від 24.05.2016 року не виконав в повному обсязі.

В судове засідання 02.06.2016 року представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвал суду від 26.04.2016 року, від 11.05.2016 року та від 24.05.2016 року не виконав. Відзиву не подав.

26.05.2016 року від відповідача поступила заява про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів, у зв'язку з тим, що директор ТзОВ «Авто-Гоксаш», перебуває на лікуванні, про що долучив довідку від 23.05.2016 року №267.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.06.2016 року розгляд справи відкладено на 08.06.2016 року.

В судове засідання 08.06.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 02.06.2016 року виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. №23714/16 від 07.06.2016 року) представник позивача подав супровідним листом документи, які просить долучити до матеріалів справи.

В судове засідання 08.06.2016 року представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвал суду від 26.04.2016 року, від 11.05.2016 року, від 24.05.2016 року та від 02.06.2016 року не виконав. Відзиву не подав.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. №23831/16 від 07.06.2016 року) від директора ТзОВ «АВТО-ГОКСАШ» ОСОБА_2 поступила заява, в якій він просить відкласти розгляд справи, у зв'язку із його перебуванням на стаціонарному лікуванні та неможливістю явки в дане судове засідання іншого уповноваженого представника, оскільки тільки ОСОБА_2 є єдиним керівником та представником ТзОВ «АВТО-ГОКСАШ» в одній особі.

Щодо відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача ,то представник позивача покладається на розсуд суду.

Стаття 28 ГПК України визначає коло представників і їх повноваження, щодо представництва інтересів в суді.

Згідно до п. 3.9.3. приписів постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 3.9.2. приписів постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.06.2016 року розгляд справи відкладено на 21.06.2016 року.

В судове засідання 21.06.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 02.06.2016 року виконав частково, позов підтримав, із підстав викладених у позовній заяві, просив задоволити позовні вимоги.

В судове засідання 21.06.2016 року відповідач з'явився, вимоги ухвали суду від 02.06.2016 року виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. № 3271/16 від 21.06.2016 р.) відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та подав пояснення у справі. Крім того, 21.06.2016 р. через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (за вх. 26116/16 від 21.06.2016 р.) відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 914/1120/16.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З метою повного та всебічного дослідження всіх матеріалів та обставин справи, в забезпечення принципу змагальності учасників судового процесу, із врахування заявлених відповідачем клопотань, суд прийшов до висновку про доцільність продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів і відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2016 року продовжено строк розгляду справи з 26 червня 2016 року на 15 календарних днів за клопотанням відповідача (за вх. № 3271/16 від 21.06.2016 р.) і розгляд справи відкладено на 12.07.2016 року.

08.07.2016 року відповідач за вх. №28944/16 через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав відзив на позов, в якому позов визнає, однак кошти на рахунку, а також інше майно відсутнє. Тому сплатити заборгованість і судовий збір не має фінансової можливості.

В судове засідання 12.07.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав частково, позов підтримав, із підстав викладених у позовній заяві, просив задоволити позовні вимоги.

В судове засідання 12.07.2016 року представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвал суду від 26.04.2016 року, від 11.05.2016 року, від 24.05.2016 року, від 02.06.2016 року, від 08.06.2016 року та від 21.06.2016 року виконав частково.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких обставин, враховуючи, що явка відповідача не визнана судом обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.07.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

28.11.2014 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Позивач, Орендодавець) та ТзОВ «АВТО-ГОКСАШ» (далі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-9255-14 (далі - договір), згідно з п.1.1. якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 421,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 151.

За умовами вказаного Договору (п.3.3.) не передбачалось оформлення акту

приймання-передачі об'єкта, оскільки вказані приміщення вже перебували у фактичному користуванні Відповідача на підставі попередньо укладеного Договору оренди, копія якого міститься в матеріалах справи і це не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.794 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення договору, договір оренди зі строком діїї до трьох років не підлягав обов'язковій державній реєстрації.

Договір укладено на термін до 27.11.2017 року включно (п.4.1 Договору). Цільове призначення об'єкта оренди визначене в ч.2 даного Договору, а саме об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для майстерні по ремонту автомобілів.

Пункт 5.3. Договору передбачає, що орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць у встановленому нормативними документами власника майна порядку.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 року № 1100 «Про затвердження Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради та його структури у новій редакції», таким органом є управління комунальної власності, до компетенції якого, згідно з п.4.6. згаданого Положення, віднесено здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезазначених

законодавчих актів, Відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Так, відповідно до довідки про заборгованість від 24.03.2016 року №4-2302- 274 станом на 21.03.2016 року, Відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась не вчасно та не в повному обсязі, визначеному умовами Договору, та допущено заборгованість за період з 01.08.2015 року по 29.02.2016 року на загальну суму 106 429,30 грн. (довідка щодо заборгованості та акт звірки взаєморозрахунків додається).

Невиконання Відповідачем умов договору оренди по сплаті орендної плати

значною мірою позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні цього договору, оскільки в результаті несплати орендної плати за вказаним договором, Відповідач призвів до недоотримання коштів до бюджету м. Львова.

Як вбачається з довідки про заборгованість єдиним порушенням договору оренди з боку відповідача є затримка та внесення орендної плати не в повному обсязі. Згідно з розрахунку позивача заборгованість виникла за період дії договору оренди, що на думку позивача є істотним порушенням договору.

Позивач вважає, що є підстави для стягнення даної заборгованості в судовому порядку, а також підстави для розірвання договору оренди з Відповідачем згідно ч.2.ст.651 ЦК України, зважаючи на таке.

За умовами договору оренди його чинність припиняється достроково за рішенням суду та в інших випадках, передбачених законодавством (п. 11.2., п.6.2.6.)

За умовами Договору Відповідачем взято на себе ряд зобов'язань, в т. ч. своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди (п.7.1.2).

Орендна плата нараховувалася з 2014 року в розмірі починаючи з 10 909,49 грн. до 15 712,32 гри, (залежно від індексу інфляції, місяця та ПДВ). проте відповідач сплачував суму, що значно менша від орендної плати, що вбачається із матеріалів справи, хоча орендує нежитлові приміщення загальною площею 421,4 кв. м. за Договором.

Позивач, зазначає, що в разі отримання в повному обсязі орендної плати, яка передбачена договором, кошти були б зараховані в бюджет міста Львова та були б спрямовані за цільовим призначенням для потреб територіальної громади, що в умовах бюджетної кризи с важливим для функціонування міста (громадський транспорт, дошкільні заклади, охорона здоров'я, благоустрій міста).

Систематичне невиконання в повному обсязі своїх зобов'язань за договором оренди призвело до того, що місцевий бюджет м. Львова не поповнився значною сумою коштів, а саме в розмірі 106 429, 30 грн., а тому позивач не отримав те, на що розраховував при укладенні договору оренди та його виконанні.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Відповідач істотно, систематично порушує умови договору оренди шляхом невнесення суми орендної плати, в повному розмірі у зв'язку з чим Позивачу завдана шкода, яка виражена у реальних збитках та розмір цих збитків не дозволяє позивачу отримати очікуване, на яке він розраховував при укладенні договору, що є дійсно істотною різницею між тим, на що позивач розраховував, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він отримав (доказами є довідка про заборгованість та акт звірки взаєморозрахунків).

А це є підставою для дострокового розірвання договору.

Частиною 9 спірного Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди.

Так, згідно з п.9.1 Договору, повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п.9.6 договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

З огляду на вищевикладене, існують підстави для заявлення позовної вимоги про зобов'язання Відповідача повернути Позивачу об'єкт оренди - нежитлові приміщення, загальною площею 421,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 151, шляхом виселення відповідача з даних нежитлових приміщень.

Відповідно до п.1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 року №1100 (із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 року, до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної

власності міста надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Відповідно до п.п.2.1 ..2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає, що ТзОВ «АВТО-ГОКСАШ» з 1992 року орендує приміщення, що знаходиться по вул. Кульпарківській,151, завжди вчасно намагались проводити розрахунки по орендній оплаті. Оскільки, у 2015 ропі, розмір орендної плати був переглянутий, у зв'язку із зростанням індексу інфляції, то це призвело до неплатоспроможності і до припинення господарської діяльності ТзОВ «АВТО-ГОКСАШ».

На протязі довготривалої оренди ТзОВ «АВТО-ГОКСАШ» за власний кошт проводив поточний і капітальний ремонт орендованого приміщення. Прохання, про часткове відшкодування коштів в рахунок оплати оренди, відхилялось, мотивуючи відсутністю коштів у бюджеті. Оскільки, будь яке майно підлягає фізичному зносу, на даний момент орендоване майно не є у належному стані, ще й за таку високу орендну плату. Фото приміщення додаються додатком.

ТзОВ «АВТО-ГОКСАШ» визнає позовні вимоги, однак кошти на рахунку, а також інше майно відсутнє. Тому сплатити заборгованість за позовною заявою та судові витрати, не може за відсутності коштів. Директором ТзОВ «АВТО- ГОКСАШ» вирішується питання про ліквідацію, в т.ч. і шляхом банкрутства.

Справу просить розглядати у відсутності відповідача.

Станом на дату прийняття рішення у матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого приміщення відповідачем позивачу та докази погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-9255-14 від 28.11.2014 року.

За умовами вказаного Договору (п.3.3.) не передбачалось оформлення акту

приймання-передачі об'єкта, оскільки вказані приміщення вже перебували у фактичному користуванні Відповідача на підставі попередньо укладеного Договору оренди, копія якого міститься в матеріалах справи і це не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.2 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ст.17 ЗУ В«Про оренду державного і комунального майнаВ» ).

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з

господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори; Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от. передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.З ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частина друга статті 651 ЦК України, є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за

рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене

частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Факт систематичного порушення орендарем такої істотної умови договору оренди комунального майна як внесення орендної плати, що в розумінні ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Аналізуючи викладене вище, судом встановлено, що має місце порушення із сторони відповідача взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної і повної сплати орендованої і повної сплати орендної плати за Договором, що є істотним порушенням умов Договору з його сторони і підтверджується наявною основною заборгованістю в сумі 106 429,30 грн. станом на 21.03.2016 року, яка виникла за період з 01.08.2015 року по 29.02.2016 року та визнається відповідачем по справі.

В зв'язку з істотним порушенням умов Договору із сторони відповідача, такий Договір підлягає достроковому розірванню і поверненню майна від орендаря до орендодавця за Договором. Суму заборгованості в розмірі 106 429,30 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, підтвердженні належними і допустимими письмовими доказами у справі і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 36, 44, 49, 69, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Розірвати договір оренди №Ф-9255-14 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 28.11.2014 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «АВТО-ГОКСАШ» (адреса: 79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 151, ідентифікаційний номер 13825713) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625 ) 106 429,30 грн. - заборгованості.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-ГОКСАШ» (адреса: 79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 151, ідентифікаційний номер 13825713) повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 421,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 151.

Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625 ).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ГОКСАШ» (адреса: 79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 151, ідентифікаційний номер 13825713) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625 ) 4352,44 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя Долінська О.З.