Рішення

від 14.07.2016 по справі 910/4874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/4874/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіс»

До Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 935 563,06 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Вітковська Г.О., представник за довіреністю;

Від відповідача - Яковенко А.О., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 935 563,06 грн., з яких: 559 045,20 грн. основного боргу за договором поставки №ПЗ/НХ-151045/НЮ від 20.07.2015; 348 000 грн. основного боргу за договором поставки №ПЗ/НХ-151550/НЮ від 06.10.2015; 16 815,07 грн. пені за договором поставки №ПЗ/НХ-151045/НЮ від 20.07.2015 та 11 702,79 грн. пені за договором поставки №ПЗ/НХ-151550/НЮ від 06.10.2015.

Позивачем 26.04.2016 подана заява про процесуальне правонаступництво та зменшення розміру позовних вимог. Згідно даної заяви позивач, на підставі ст. 25 ГПК України просив суд встановити відповідачем по справі Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», зменшити розмір позовних вимог на 348 000,00 грн. та стягнути з відповідача оплату за отримання відомостей з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в сумі 53,00 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що Позивачу стало відомо про реорганізацію відповідача та той факт, що правонаступником є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815). Також, у вказаній заяві позивач повідомив суд про часткову сплату заборгованості відповідачем в добровільному порядку в розмірі 348 000 грн., на підтвердження чого позивачем надана суду виписка з банку.

Розглянувши подану заяву, суд відмовив у її задоволенні в частині зміни правонаступника з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач по справі з 06.08.2014 перебуває в стані припинення.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, станом на час прийняття рішення юридична особа - Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» не є такою, що припинилася.

У задоволенні вказаної заяви в частині зменшення розміру позовних вимог суд також відмовив, зважаючи на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана від імені представника ТОВ «Барвіс» за довіреністю б/н від 10.03.2016 ОСОБА_3, проте зі змісту вказаної довіреності не вбачається, що вказаному представнику була надано право від імені довірителя на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач подав відзив на позову заяву в якому зазначив, що основна заборгованість за договором №ПЗ/НХ-151550/НЮ від 06.10.2015 в розмірі 348 000,00 грн. погашена відповідачем згідно платіжного доручення від 29.03.2016 №88, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 348 000,00 грн. В іншій частині позову заперечив, послався на визначений наказом Укрзалізниці №069-Ц від 28.02.2012 порядок здійснення перерахування коштів залізницями контрагентам згідно зобов'язань.

Окрім іншого у відзиві просив врахувати, що Відповідач, засновником якого є держава в особі Кабінету міністрів України, перебуває у складному фінансовому становищі, і сплата зайвих штрафних санкцій може призвести до повної зупинки роботи на підприємстві, невиплати заробітної плати. Південно-Західна залізниця є одним з провідних промислових підприємств регіону та великим платником податків. Тяжкий фінансовий стан підприємства пояснюється кризовими явищами в економіці, зростанням курсу іноземної валюти, що призводить до росту кредитних зобов'язань залізниці в іноземній валюті, відсутністю компенсації державою пільгових перевезень.

В подальшому відповідачем також подано 18.05.2016 клопотання в якому повідомив суд про погашення суми основного боргу за договором поставки №ПЗ/НХ-151045/НЮ від 20.07.2015 в розмірі 559 045,20 грн., у зв'язку з чим на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного борг повністю.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРВІС» (надалі - Постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки №ПЗ/НХ-151045/НЮ (надалі - Договір №1), згідно умов якого Позивач зобов'язався у 2015 році поставити та передати у власність Відповідача Товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток 1), а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору №1).

Відповідно до пункту 5.2 Договору №1 Відповідач здійснює оплату поставленого Товару на підставі виставлених рахунків, протягом 90 банківських днів з дня отримання Товару. Днем отримання Товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №1 протягом 2015 року на підставі видаткових накладних № БА_08/18-001 від 18.08.2015 на суму 22 080,00 грн., № БА_09/03-001 від 03.09.2015 на суму 207 570,00 грн., № БА_09/10-001 від 10.09.2015 на суму 52 992,00 грн. та № БА_09/10-002 від 10.09.2015 на суму 276 403,20 грн. Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу на загальну суму 559 045,20 грн., про що свідчать вищевказані видаткові накладні.

Матеріали справи містять рахунки на оплату, виставлені Постачальником: №БА_08/17-002 від 17.08.2015; №БА_09/03-001 від 03.09.2015; БА_09/09-001 від 09.09.2015; БА_09/07-002 від 04.09.2015, а також довіреності на отримання товару та товарно-транспортні накладні.

Суду доведено, що Відповідачем сплачено суму основного боргу за договором поставки від 20.07.2015 №ПЗ/НХ-151045/НЮ в розмірі 559 045,20 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №153 від 26.04.2016 та банківською випискою за 26.04.2016.

Також, 06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРВІС» (надалі - Постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки №ПЗ/НХ-151550/НЮ (надалі - Договір№2), згідно умов якого Позивач зобов'язався у 2015 році поставити та передати у власність Відповідача Товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток 1), а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору №1).

Відповідно до пункту 4.2 Договору №2, Відповідач здійснює оплату поставленого Товару на пі дставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня отримання Товару. Днем отриман ня Товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору№2 протягом 2015 року на підставі видаткових накладних № БА_10/28-001 від 28.10.2015 на суму 168 000,00 грн. та № БА_12/30-001 від 30.12.2015 на суму 180 000,00 грн. Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу на загальну суму 348 000,00 грн., про що свідчать вищевказані видаткові накладні.

Матеріали справи містять рахунки на оплату, виставлені Постачальником: №БА_10/17-003 від 07.10.2015; №БА_12/30-001 від 30.12.2015, а також довіреності на отримання товару та товарно-транспортні накладні.

Суду доведено, що Відповідачем сплачено суму основного боргу за договором поставки від 06.10.2015 №ПЗ/НХ-151550/НЮ в розмірі 348 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №88 від 29.03.2016 та банківською випискою за 29.03.2016.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, що відповідачем після порушення провадження у справі повністю сплачено суму основного боргу за договорами №ПЗ/НХ-151045/НЮ від 20.07.2015 (559 045,20 грн. сплачено 26.04.2016) та №ПЗ/НХ-151550/НЮ від 06.10.2015 (348 000,00 грн. сплачено 29.03.2016).

Відповідно до пункту 1-1 статі 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (907 045,20 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання оплати за Договорами №1,2 в загальному розмірі 26 517,59 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2 Договору №1 у разі порушення строків оплати Відповідач виплачує Позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно з п. 7.2.1 Договору №2 у разі порушення строків оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 49 інформаційного листа Вищого господарського суду України N01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у загальному розмірі 28 517,86 грн.

У задоволенні усного клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд відмовляє, виходячи з наступного.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Згідно із ст. 233 ГК у разі коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовано заявлене клопотання про зменшення пені, суду не представлено жодних доказів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що позивачем за умовами договору нараховано пеню за обліковою ставкою, у зв'язку з чим розмір пені заявлений до стягнення порівняно з загальною сумою заборгованості є невеликим, оскільки відповідачем не представлено жодних доказів на обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, а також оскільки судом не встановлено винятковості даного випадку, виходячи з інтересів сторін суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання про зменшення розміру пені.

Окрім того, суд також не вбачає підстав для задоволення заявлених витрат в розмірі 53,00 грн. за оплату отримання відомостей з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (за кодом 40075815), оскільки вказаний витяг (за кодом 400 75815 на ПАТ «Українська залізниця») позивач отримав на обґрунтування клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, у задоволенні якого судом відмовлено.

Натомість судом було зобов'язано позивача надати витяг (виписку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або довідку органів статистики про включення відповідача до реєстру (код Відповідача 04713033).

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дії відповідача, а дії щодо погашення суми основного боргу вчинені відповідачем вже після порушення провадження у справі.

Керуючись статтями 43, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвіс» (02660, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7, ідентифікаційний код 37152936) 28 517 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 86 коп. пені, 14 033 (чотирнадцять тисяч тридцять три) грн. 45 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 907 045,20 грн. основного боргу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.07.2016

Суддя І.І. Борисенко