Рішення

від 12.07.2016 по справі 922/1632/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р.Справа № 922/1632/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Заводовій К.В.

розглянувши справу

за позовом Фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м.Харків про стягнення 58303,90грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09.06.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №4юр від 11.02.2016

ВСТАНОВИВ:

Фірма "ДіМєрус Інженерінг" Товариство з обмеженою відповідальністю, м.Харків (далі за текстом - позивач), звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м.Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення 58303,90грн., що складається з 50165,60грн. основного боргу, 2469,93грн. інфляційних витрат, 494,98грн. 3% річних, 5173,39грн. пені.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором поставки №10/1 від 08.04.2014 в частині оплати отриманої продукції.

23 червня 2016 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь 59253,18грн., з яких: 50165,60грн. основного боргу, 2291,25грн. інфляційних витрат, 476,10грн. 3% річних, 6320,23грн. пені.

Господарським судом вказана заява позивача розглянута та визнана такою, що відповідає приписам чинного господарського процесуального законодавства, тому остаточними позовними вимогами позивача є стягнення 59253,18грн. заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про їх збільшення, та просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що умовами договору поставки №10/1 від 08.04.2014 не була передбачена поставка продукції за номенклатурою - свердла рушничні GD-03080-0248-01-GR IC08/ISСАR, які були отримані відповідачем у кількості 10шт. на загальну суму 46598,40грн. за видатковою накладною №13 від 24.02.2016. Також вказує, що позивач здійснив поставку товару без здійснення попередньої оплати, що не відповідає умовам пункту 3.1 даного договору. У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог відповідач здійснив власний контррозрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

08 квітня 2014 року між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як постачальником, укладено договір поставки №10/1 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію вказану у специфікації (додаток 1 до цього Договору), на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно пункту 3.1 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями згідно заявок покупця протягом 30 днів з дати перерахування коштів.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата покупцем продукції здійснюється на підставі рахунку Постачальника.

На виконання умов Договору та підписаних обома сторонами специфікацій №5 від 16.09.2015 та №6 від 24.09.2015 із зазначенням відповідної кількості та номенклатури продукції.

Позивачем складено рахунки по замовленню №309 від 16.09.2015 на суму 15540,00грн., №312 від 24.09.2015 на суму 89625,60грн. Докази конкретної дати вручення вказаних рахунків відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Також, позивачем здійснено поставку продукції на загальну суму 105165,60грн., що підтверджується видатковими накладними №167 від 19.11.2015 на суму 15540,00грн., №8 від 10.02.2016 на суму 43027,20грн., №13 від 24.02.2016 на суму 46598,40грн.

Отримання даної продукції підтверджується довіреностями №3373 від 19.11.2015, №3968 від 01.02.2016, №4093 від 23.02.2016.

Відповідач отриману продукцію оплатив частково на загальну суму 55000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4923 від 26.10.2015 на суму 40000,00грн. та №5146 від 03.11.2015 на суму 15000,00грн. При цьому, в цих платіжних дорученнях відповідачем в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснена згідно рахунка №312 від 24.09.2015.

29 березня 2016 року позивач направив відповідачу вимогу №б/н від 25.03.2016 про сплату решти заборгованості в розмірі 50165,60грн. Дана вимога отримана відповідачем 30.03.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач залишив дану вимогу без реагування, заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь 50165,60грн. основного боргу, 2291,25грн. інфляційних витрат, 476,10грн. 3% річних, 6320,23грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зі змісту Договору вбачається, що сторони передбачили здійснення покупцем попередньої оплати продукції на підставі рахунку постачальника (пункт 5.1 Договору), після якої має бути здійснена поставка протягом 30 днів (пункт 3.1 Договору).

Однак судом встановлено, що відповідач в повному обсязі не здійснював попередню оплату продукції.

Так, згідно платіжних доручень №4923 від 26.10.2015 та №5146 від 03.11.2015 він лише частково оплатив рахунок №312 від 24.09.2015 на загальну суму 55000,00грн. В той же час, позивач здійснив своє зобов'язання щодо поставки продукції на загальну суму 105165,60грн. При цьому, прийняття даної продукції підтверджується наданими позивачем доказами та не заперечується відповідачем.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Зокрема, за положеннями частин 2 та 4 статті 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, відповідач, отримавши продукцію без проведення її попередньої оплати, мав її оплатити одночасно з її передачею, тобто в день отримання.

При цьому, враховуючи недоведення позивачем фактичних дат вручення відповідачу рахунків №309 від 16.09.2015 та №312 від 24.09.2015, суд виходить з наступного.

Про виставлення рахунку №312 від 24.09.2015 на суму 89688,00грн. відповідачу було відомо 26.10.2015, оскільки здійснюючи оплату продукції в цей день згідно платіжного доручення №4923, відповідач зазначив в призначенні платежу саме цей рахунок.

Отже, правила статті 538 ЦК України можливо застосувати до продукції поставленої на підставі рахунку №312 від 24.09.2015 згідно накладних №8 від 10.02.2016 та №13 від 24.02.2016, яка в повному обсязі мала бути оплачена не пізніше 24.02.2016.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач дану заборгованість у розмірі 34625,60грн. не погасив.

В частині продукції поставленої на підставі рахунку №309 від 16.09.2015 згідно накладної №167 від 19.11.2015 суд виходить з правил, встановлених статтею 530 ЦК України.

Так, згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням того, що відповідач 30.03.2016 отримав вимогу позивача №б/н від 25.03.2016, продукція, що отримана за накладною №167 від 19.11.2015 на суму 15540,00грн., мала бути оплачена не пізніше 06.04.2016. Однак даний обов'язок відповідачем не виконано.

Таким чином, матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань на загальну суму 50165,60грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач необґрунтовано вимагає оплати саме на підставі Договору заборгованості в розмірі 46598,40грн. за свердла рушничні GD-03080-0248-01-GR IC08/ISСАR, суд зазначає наступне.

За умовами статті 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Отже, оскільки відповідач не відмовився від прийняття вищевказаних свердел, поставка яких не була передбачена умовами Договору та складеними сторонами специфікаціями, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені Договором та Законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Відповідно до частини статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та Договору, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2291,25грн. інфляційних витрат, 476,10грн. 3% річних, 6320,23грн. пені, що нараховані по 29.06.2016.

Перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем помилково визначено дату початку прострочення відповідачем обов'язку щодо оплати продукції отриманої за накладною №167 від 19.11.2015, а саме: 30.03.2016, замість вірної дати - 07.04.2016.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 25.02.2016 по 29.06.2016 складає 358,59грн., а за період з 07.04.2016 по 29.06.2016 - 107,29грн. Інфляційні витрати за період з березня по червень 2016 року складають 1534,00грн., а за період з квітня по червень 2016 року - 527,78грн. Розмір пені за період з 25.02.2016 по 29.06.2016 дорівнює 4771,90грн., а за період з 07.04.2016 по 29.06.2016 - 1356,99грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 465,88грн. 3% річних, 2061,78грн. інфляційних витрат, 6128,89 пені. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Посилання відповідача на те, що пеню слід нараховувати після спливу 30 днів з моменту порушення, відхиляються судом оскільки згідно пункту 7.10 Договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Умови пункту 7.2 Договору також не передбачають відстрочки дати початку нарахування пені, а лише передбачають, що у випадку, якщо період прострочення оплати продукції складає менше ніж 30 календарних днів, у покупця не виникає обов'язку сплачувати пеню. У випадку ж порушення строку виконання зобов'язання на більший строк пеня нараховується в загальному порядку та за весь період порушення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м.Харків, вул.Сумська, 132, код 14310052) на користь Фірми "ДіМєрус Інженерінг" Товариства з обмеженою відповідальністю (61054, м.Харків, вул.Магаданська, буд.7, код 32337330) 50165,60грн. основного боргу, 2061,78грн. інфляційних витрат, 465,88грн. 3% річних, 6128,89 пені, 1367,98грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3