Ухвала

від 12.07.2016 по справі 922/796/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" липня 2016 р. Справа № 922/796/15

Вх. номер 796/15л

Суддя господарського суду Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

за участю представників сторін:

заявника - ОСОБА_1, дов. б/н від 29.12.15 р.;

стягувача - ОСОБА_2, дов. № 68 від 27.11.14 р.;

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" про відстрочку виконання рішення у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", м. Сєвєродонецьк

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі 922/796/15 зустрічний позов про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним задоволено, визнано договір поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всі додатки (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним з моменту його укладення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" 1218,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з 01.07.14 р. відмовлено. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" основний борг в сумі 18497522,78 грн. та 38048,19 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 3400000,00 грн. припинено. В задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 20161529,37 грн. курсової різниці відмовлено.

19.06.2015 року Донецьким апеляційним господарським судом була винесена постанова по справі № 922/796/15, якою суд апеляційну скаргу ПрАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" та апеляційну скаргу ТОВ "Інетрпайп - Україна" залишив без задоволення, а рішення Господарського г Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/796/15 залишив без змін.

06.07.2015 р., на виконання вказаного рішення, були видані відповідні накази.

Вищий господарський суд ухвалою від 18.11.2015 залишив рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі 922/796/15 без змін.

Постановою Верховного Суду України від 06.04.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2015 року, Постанову Вищого господарського суду України від 18.11.2016 року у частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним із моменту укладення договору поставки від 02 січня 2014 року № 14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) до нього скасувати. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки від 02 січня 2014 року № 5/14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) до нього відмовити.

Отже, рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/796/15 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" основного боргу в розмірі 18497522,78 грн., та 38048,19 судового збору залишено без змін.

13.06.16 р. від Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" надійшла заява про відстрочку виконання рішення по даній справі, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі 922/796/15 на тридцять шість місяців, починаючи із 10 червня 2016 року до 10 червня 2019 року, посилаючись на неможливість здійснення господарської діяльності в м. Луганську у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) в Луганській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.16 р., заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.15 р.

Заявник в судовому засіданні підтримав свою заяву та надав додаткові документи по справі, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник стягувача в судовому засіданні надав заперечення, в яких проти задоволення заяви заперечував та зазначив, що боржником не надано жодних доказів які б підтверджували його важке фінансове становище. Крім того, на думку стягувача, відсутність грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду. Стягувач також зазначив, що TOB "Інетрпайп - Україна" знаходиться в доволі скрутному фінансовому становищі. Згідно зі звітом про фінансові результати за І квартал 2016 року р. стягувач поніс значні фінансові збитки у розмірі 664003 млн. грн. Крім того, стягувач вважає, що доводи боржника про неможливість здійснення господарської діяльності в м. Луганську безпідставні, оскільки боржник не веде ніякої господарської діяльності у м. Луганськ. Також стягувач звертає увагу суду на те, що борг боржника перед стягувачем існує вже досить тривалий період (рішення суду не виконується більше року, а зобов'язання за договором не виконуються з серпня 2014 року), а боржником після винесення рішення господарським судом Харківської області не здійснено жодних дій направлених на погашення існуючої заборгованості, натомість звернення з заявою про відстрочку виконання рішення на тридцять шість місяців, свідчить про свідоме ухилення відповідача від його виконання.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані заявником докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

В свою чергу суд зазначає, що процесуальний закон не надає визначення виняткового випадку, а тому це поняття е оціночним. Згідно висновків Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року, Конституційний Суд України зазначив, що підставою для застосування статті 36 Закону є наявність об’єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім’ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Як вказано у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з вищевикладеного, умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання розстрочки є не тільки підтвердження належним чином доказами щодо ускладнення чи об'єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин, а також реальна можливість виконання такого рішення в подальшому. Причому, обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

Отже, в основу судового рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Заявник в обґрунтування своєї заяви посилається на те, що з червня 2014 ведення господарської діяльності в м. Луганську, на території якого знаходиться більша частина виробничих підприємств заявника, та виконання нормативних актів України щодо здійснення платежів стало неможливим у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) в Луганській області. На момент подачі заяви АТО триває і рішення про її припинення не прийнято. У зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, введенням в дію Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області, відповідач обмежений щодо можливостей з отримання необхідних для безперебійного функціонування підприємства товарно-матеріальних цінностей, а також позбавлений можливості щодо реалізації готової продукції, що призвело до неможливості отримання прибутку підприємством.

Крім того, боржник зазначає, що має намір погасити заборгованість у повному обсязі, проте арешт рахунків та майна унеможливлює повне виконання боргових зобов'язань перед кредиторами та призведе до його банкрутства. А також, робітникам може загрожувати затримання заробітної плати або навіть звільнення, у зв'язку з імовірною зупинкою виробничої діяльності підприємства, оскільки виконання рішення у теперішньому часі не дасть можливості виконати зобов'язання щодо виплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів. Припинення роботи підприємства боржника стане причиною скорочення штатної кількості працівників або звільнення всього складу у повному обсязі.

В підтвердження наміру погасити заборгованість у повному обсязі заявником надані платіжні доручення, які підтверджуються часткове добровільне виконання боржником зобов'язань за спірним договором.

Суд враховує, що Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.14р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", згідно якого прийнято рішення про проведення антитерористичної операції (АТО) у Луганській, Донецькій областях України.

Підпунктом 3.3.1 п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3), визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Згідно з п. 6.2 вказаного Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, вказаними нормами встановлено, що обставини непереборної сили мають підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим останньою по конкретному договору, контракту, виконання якого ускладнено чи стало неможливим у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.

В матеріалах справи знаходиться копія сертифікату (висновку) №25.11-799/17 від 30.09.14 р. (а.с. 170) про настання обставин непереборної сили, виданого Луганською регіональною Торгово-промисловою палатою України, який засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.06.2014 для Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" під час виконання договору №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між сторонами по даній справі. Крім того, у вищезазначеному сертифікаті зазначено, що проведення антитерористичної операції у Луганській, Донецькій областях України призвело до неможливості виконання Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" належним чином його зобов'язань за спірним договором №5/14 від 02.01.14 р.

При цьому, відповідно до п. 8.1 договору №5/14 від 02.01.14 р., у випадку виникнення обставин, які перешкоджають повному або частковому виконанню даного договору, а саме: пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, які ведуть до порушення виробничого процесу, війн, військових дій будь-якого характеру, блокад, релігійних хвилювань, зменшення об'ємів поставок енергоносіїв та сировини з незалежних від сторін причин, актів органів державної влади або місцевого самоврядування тощо, час визначений для виконання зобов'язань за договором має бути збільшений на строк дії цих форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на настання форс-мажорних обставин, має надати відповідний сертифікат Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу, в якому мають бути зазначені характер форс-мажорних обставин та їх тривалість.

Отже, враховуючи надання заявником сертифікату (висновку) №25.11-799/17 від 30.09.14 р. (а.с. 170) про настання обставин непереборної сили, беручи до уваги вищезазначену умову спірного договору, час визначений для виконання зобов'язань за спірним договором має бути збільшений на строк дії цих форс-мажорних обставин.

Крім того, заявником надані платіжні доручення (а.с. 176-179, 4-й том), які підтверджуються часткове добровільне виконання боржником зобов'язань за спірним договором в березні та квітні 2015 року, отже твердження стягувача про те, що зобов'язання за спірним договором не виконуються з серпня 2014 року не відповідають дійсності.

Таким чином, враховуючи існування документально підтверджених форс-мажорних обставин під час виконання договору №5/14 від 02.01.14 р. та те, що більша частина виробничих підприємств боржника знаходиться на території м. Луганська, беручи до уваги часткове добровільне виконання боржником зобов'язань за спірним договором, суд вважає даний випадок винятковим в розумінні ст. 121 ГПК України, та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" та відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15р. у даній справі на 30 (тридцять) місяців до 10.12.2018 р.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного та керуючись п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", ст.ст. 1, 22, 32, 33, 36, 43, 86, 121 господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі 922/796/15 - задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі 922/796/15 на 30 (тридцять) місяців до 10.12.2018 р.

Суддя Інте Т.В.