Рішення

від 11.07.2016 по справі 922/1561/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.Справа № 922/1561/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Чернігів до Приватного підприємства "ЕСКОРТ-2003", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 3424,48 грн. за участю :

Представник позивача - не з"явився;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ЕСКОРТ-2003" (відповідач) збитків у розмірі 3424,48 грн., які були завдані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором на транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобвльним транспортом б/н від 07.04.2015 року.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/1561/16 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 червня 2016 року.

Ухвалою суду від 21.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 11 липня 2016 року.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, однак, в клопотанні, наданому до суду 04.07.2016 року (вх. №21636), ОСОБА_1 просив суд проводити розгляд справи №922/1561/16 без його участі та зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. До суду повернулась ухвала суду про порушення провадження по справі від 23.05.2016 року, яка була направлена на адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду справи, із довідкою пошти "за закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство "ЕСКОРТ-2003", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

07 квітня 2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Перевізник) та Приватним підприємством «ЕСКОРТ-2003» (надалі - Експедитор) було укладено Договір на транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобвльним транспортом (Договір), відповідно до умов якого позивач надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, а відповідач приймає та оплачує виконану роботу.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що перевезення вантажів виконуються на підставі Заявок, що пред'являються Експедитором заздалегідь до зазначеного дня завантаження. Заявка має наступні дані: адреси завантаження і розвантаження, контактні телефони відповідальних осіб при завантаженні / розвантаженні, дата подачі автомобіля на завантаження, найменування вантажу (його вага, об"єм), умови транспортування, загальна вартість перевезення.

Відповідно до умов вказаного Договору 16 лютого 2016 року відповідач звернувся до позивача із Заявкою, згідно якої міжнародне перевезення вантажу здійснювалось за маршрутом м. Таллінн (Естонія) - м. Харків (Україна); обумовлена вартість перевезення склала 39000,00 грн.; вантаж - поліетилен; вага та об"єм (на один автомобіль): до 20 тонн..

Як зазначається позивачем та вбачається з матеріалів справи, автомобіль прибув на завантаження завчасно 23 лютого 2016 року, був завантажений і замитнений згідно CMR №OR16016-1 від 23.02.2016 року (надалі CMR) та TIR CARNET №ХХ79341331 від 23.02.2016 року (надалі TIR). Під час завантаження водій керувався частиною 1 статті 8 Конвенції КДПВ та перевірив точність записів у накладній щодо числа вантажних місць та їх маркування, зовнішній вигляд вантажу і його пакування. Однак, при отриманні CMR №OR16016-1 від 23.02.2016 року виявилось, що загальна маса вантажу складає 22008,00 кг, що суперечить домовленостям між Сторонами, зазначеними у заявці.

Згідно п. 2.3.3. Договору Експедитор зобов"язався для разового перевезення надавати вантаж, вага і обсяг якого вказується в разовій Заявці. Вага грузу враховується з тарою, як вага брутто.

Пунктом 2.3.6. Договору також перебачено, що Експедитор має завантажувати в один автомобіль не більше допустимого тоннажу. За кожну тонну перевантаження Експедитор сплачує Перевізнику штраф 530.00 гривень, якщо інше не обумовлено в разовою Заявкою.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не відреагував на його прохання розвантажити надлишок, не запропонував компенсацію за надлишок, хоча це передбачено умовами Договору.

В ситуації, що склалася, позивач був вимушений відмовитися від перевезення, розмитнити і розвантажити автомобіль у пункті завантаження, тобто у м. Таллінн (Естонія) та відповідний лист направив до митних органів Естонії.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач своєю не компетенцією і безвідповідальністю наніс йому збитків у розмірі 3424,48 грн., а саме:

- пробіг автомобіля склав 192 км * 4,00 грн. =768 грн. (згідно п. 2.3.4. Договору у разі відмови Експедитора від перевезення з яких-небудь причин, Експедитор має оплатити Перевізнику подачу та повернення автомобіля, вже поданого на місце завантаження або який знаходиться в дорозі з розрахунку 3,00 (три) гривні за кожен кілометр пробігу по території України і 4,00 (чотири) гривні за кожен кілометр пробігу по території Європи і СНД);

- затримка автомобіля на 3 дні * 400 грн. = 1200 грн. (згідно Заявки, дати завантаження та розвантаження, які указані в CMR);

- вартість книжки МДП - 1456,48 грн. (згідно копії заповненої сторінки 1 TIR CARNET №XX79341331, що свідчить про її анулювання, копія рахунків, що підтверджує її повну вартість додана позивачем до матеріалів справи).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до Приватного підприємства "ЕСКОРТ-2003" з Претензією б/н від 18.03.2016 року, згідно якої відповідачу пропонувалося добровільно погасити завдані збитки в розмірі 3424,48 грн. Проте, зазначена Претензія залишилась відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В розумінні статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням.

В даному разі, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що в порушення умов п. 2.3.3. Договору, вага брутто грузу, яка вказана в міжнародній товарно - транспортній накладній OR16016-1 - 22008.00 кг, що перевищує вказану Експедитором в разовій Заявці. Відтак, враховуючи те, що Експедитор не має завантажувати в один автомобіль не більше допустимого тоннажу, позивач був вимушений відмовитися від перевезення та розвантажити груз.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали позову, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем належним чином обґрунтовано розмір збитків та надано належні докази протиправних дій відповідача, доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненням позивачу матеріальної шкоди у розмірі 3424,48 грн., доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення шкоди є законними та такими, що ґрунтуються на Законі, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарсього процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ЕСКОРТ-2003" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 18, кімната 805, код ЄДРПОУ: 32439172) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 9 А, кв. 75, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 3424,48 гривень збитків та 1378,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

Справа №922/1561/16.