Рішення

від 14.07.2016 по справі 922/1834/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р.Справа № 922/1834/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АР ОСОБА_2", м. Харків до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега 7", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 за довіреністю від 01.04.2016

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АР ОСОБА_2" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега 7" в якому просить суд:

- визнати договір купівлі-продажу без номеру, від 21.04.2014 зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_4, номер запису в реєстрі 523 трикімнатної квартири АДРЕСА_1, від 21 квітня 2014 року, між ТОВ В«АР ОСОБА_2В» , та ТОВ В«ВЕГА - 7В» , недійсним;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 5420659, про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, закріплене за ТОВ В«ВЕГА 7В» ;

- визнати право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 за ТОВ В«АР ОСОБА_2В» .

Також, разом з позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову (вх. №1834/16 від 07.06.2016), відповідно до якої ТОВ "АР ОСОБА_2" (позивач по справі) просить суд вжити заходів по забезпеченню позову, накласти арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та заборонити ТОВ В«Вега 7В» (відповідачу по справі) вчиняти буд-які дії щодо розпорядження трикімнатною квартирою № 15 в будинку № 57/63 по проспекту Московському в м. Харкові.

Ухвалою суду від 09 червня 2016 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Позивач згідно клопотання (вх. №21815 від 05.07.2016) надав для долучення до матеріалів справи копію договору купівлі - продажу від 05.10.2011.

Розгляд справи було відкладено на 14 липня 2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, також, позивачем було надано докази сплати судового збору.

У призначене судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Проте ухвала суду про порушення провадження по справі повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 09.06.2016 року, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Драгомирівська, 10, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

26.01.2016 ОСОБА_5 вступив на посаду директора ТОВ «АР ОСОБА_2».

25.03.2016 за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АР ОСОБА_2», ОСОБА_6 була куплена 100% частка у статутному капіталі ТОВ «АР ОСОБА_2».

Відповідно до документів бухгалтерського обліку, Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на момент покупки, здійсненою за пошуковим параметром - кодом ЄДРПОУ ТОВ «АР ОСОБА_2», за ТОВ «АР ОСОБА_2» числилася трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

В ході інвентаризації директором ОСОБА_7 було виявлено, що 21 квітня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АР ОСОБА_2», в особі директора ОСОБА_8, було підписано договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (Нерухоме майно), з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕГА - 7» в особі ОСОБА_9.

Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України, основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ «АР ТРЕЙДИНГ», трикімнатна квартира АДРЕСА_3 являлася та являється об'єктом основних засобів.

Відповідно до п. 40 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при підписанні договору купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, Нерухоме майно не було списано з балансу директором ОСОБА_8, з основних засобів ТОВ «АР ОСОБА_2», як цього вимагають законодавчі приписи.

Нерухомість і на даний час знаходиться на балансі ТОВ «АР ОСОБА_2» та числиться, як основний засіб ТОВ «АР ОСОБА_2», що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1 від 01.04.2016.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищезазначений правочин, купівлі-продажу, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, виходячи з наступного.

Так, кінцевим беніфіциарним власником продавця - ТОВ «АР ОСОБА_2» на момент продажу була ОСОБА_9, кінцевим беніфіциарним власником покупця ТОВ «Вега 7» також є ОСОБА_9, та договір від покупця також підписувала ОСОБА_9.

Тобто, з обох сторін, договору купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, кінцевим беніфіциарним власником являлася одна й та сам людина - ОСОБА_10.

Крім того, у день укладення договору купівлі-продажу квартири, директора ТОВ «АР ОСОБА_2» ОСОБА_11 було звільнено, а директором призначено - ОСОБА_12, що підтверджується протоколом від 21.04.2014року. Таким чином договір від продавця було підписано не уповноваженою особою.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що сторонами даного договору, були використані усі способи, задля приховання наслідків даної угоди, від наступних засновників, що даний договір не переслідував настання реальних правових наслідків, тому що дані дії сторін, хоча і були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, але не породжували цих юридичних наслідків внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Відповідно до п. 2.1 р. 2, договору купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, продаж вчинюється за домовленістю сторін за суму 285 000 (двісті вісімдесят п'ять тисяч) гривень без урахування ПДВ. Суму у розмірі 285 000 (двісті вісімдесят п'ять тисяч) гривень покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця повністю або будь - якими частинами до двадцять першого квітня дві тисячі п'ятнадцятого року, або шляхом видачі векселя.

Відповідно до виписки ПУАТ «ФІДОБАНК», по розрахунковому рахунку ТОВ «АР ОСОБА_2» № 26002000326885 за період з 01.01.2014 по 25.03.2016, на даний розрахунковий рахунок ТОВ «АР ОСОБА_2» не поступали грошові кошти від ТОВ «ВЕГА-7» та/або з цільовим призначенням розрахунку по вищезгаданому договору.

Також, як вказує позивач, та що не було спростовано при розгляді справи на балансі ТОВ «АР ОСОБА_2» не числився та не числиться такий необоротний засіб, як вексель, що також вказано у бухгалтерській довідці ТОВ «АР ОСОБА_2».

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п. 291.6 ст. 291 ПКУ).

Згідно із частиною шостою пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейерами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ.

Пунктом 3 ст. 333 Господарського кодексу України встановлено, що фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством, фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480 «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю)

Статтею 4 Закону України від 05.04.2001 р. № 2374 «Про обіг векселів в Україні», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2374), передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів). Платіж за векселем здійснюється на території України тільки у безготівковій формі (ст. 6 Закону № 2374).

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, платники єдиного податку не можуть використовувати векселі в якості форми розрахунків. Суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва з використанням векселів, не можуть бути платниками єдиного податку.

Така ж сама думка викладена у Листі № 5267/Д/99-99-17-02-02-14 від 04.06.2015 Державної фіскальної служби України.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 428648, ТОВ «АР ОСОБА_2», є платником єдиного податку 3 групи, що означає, що ТОВ «АР ОСОБА_2» не може використовувати векселі в якості форми розрахунків.

Тому в даному випадку вбачається порушення чинного законодавства, а саме вищенаведених норм, при укладанні даного договору.

Отже за договором купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, розрахунок здійснено не було.

Окрім того, прошу звернути увагу на наступне.

Це означає, що обумовлені угодою права та обов'язки не виникли, а наступили передбачені законодавством правові наслідки, що робить дану угоду фіктивною.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так при підписанні договору купівлі - продажу квартири у директора ОСОБА_8 не було повноважень, його було звільнено згідно протоколу від 21.04.2014 року.

При підписанні договору купівлі-продажу квартири сторонами порушені вимоги ч. 4 ст. 203 ЦК України. А саме правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки кінцевий власник не змінився і покупець і продавець одна і та ж сама особа ОСОБА_13, оплата не здійснена і сторона не планувала її здійснювати тому що статті договору про оплату не відповідають діючому законодавству. Майно з балансу підприємства не вибуло.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 7720 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 215, 203 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір купівлі-продажу без номеру, від 21.04.2014 зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_4, номер запису в реєстрі 523 трикімнатної квартири АДРЕСА_1, від 21 квітня 2014 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АР ОСОБА_2», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕГА - 7», недійсним.

Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №5420659, про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, закріплене за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕГА 7» (адреса місцезнаходження: вул. Драгомирівська, буд., 10, м. Харків, код ЄДРПОУ 38634875).

Визнати право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «АР ОСОБА_2» - (адреса місцезнаходження: вул. Плеханівська, буд., 92-А, м. Харків код ЄДРПОУ 37575243).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА 7» (адреса місцезнаходження: вул. Драгомирівська, буд., 10, м. Харків, код ЄДРПОУ 38634875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АР ОСОБА_2» (адреса місцезнаходження: вул. Плеханівська, буд., 92-А, м. Харків код ЄДРПОУ 37575243) - 7720,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.07.2016 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1

(справа №922/1834/16)