Постанова

від 13.07.2016 по справі 910/31669/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2016 р. Справа№ 910/31669/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

При секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників cторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.05.2016;

відповідача: Гурез І.О., довіреність №40 від 17.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 25.02.2016

у справі № 910/31669/15 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто"

про стягнення 47 345,97 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 47 345,97 грн, в тому числі 24 744,00 грн основного боргу, 1 921,22 грн пені, 19 228,65 грн інфляційних втрат, 1 452,10 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2016 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" (04111, м. Київ, вулиця Салютна, будинок 2, ідентифікаційний код 30929127) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 23 316 (двадцять три тисячі триста шістнадцять) грн 00 коп. основного боргу, 16 904 (шістнадцять тисяч дев'ятсот чотири) грн 75 коп. інфляційних втрат, 1 195 (одну тисячу сто дев'яносто п'ять) грн 82 коп. 3 % річних, 1 065 (одну тисячу шістдесят п'ять) грн 46 коп. судового збору. У іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росавто" подало апеляційну скаргу в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2016 у справі №910/31669/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в наступних розмірах, основний борг 23 316 грн, 3% річних в розмірі 946,52 грн, інфляційні нарахування в розмірі 11 990,41 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2016 справу №910/31669/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Суховий В.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" було прийнято у визначеному складі суддів до провадження та призначено до розгляду на 20.04.2016.

В судове засідання, яке відбулось 20.04.2016 не з`явивися представник позивача, розгляд справи було відкладено на 18.05.2016.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 18.05.2016 було призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, протоколом від 18.05.2016 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" було сформовано колегію суддів головуючи й суддя Зеленін В.О., судді Зубець Л.П., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" було прийнято у визначеному складі суддів до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2016.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 04.07.2016 було призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, протоколом від 04.07.2016 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" було сформовано колегію суддів головуючи й суддя Зеленін В.О., судді Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" було прийнято у визначеному складі суддів до провадження.

04.07.2016 в судовому засіданні було оголошено перерву на 13.07.2016.

13.07.2016 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи (позовної заяви), фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (позивач) зазначив, що протягом 2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Росавто" (відповідач) поставлено товару та надано послуги на суму 33 156,00 грн.

Відповідно, на підтвердження поставки товару та надання послуг позивачем було надано видаткову накладну № 12 від 04.01.2013, видаткову накладну № 77 від 15.01.2013, видаткову накладну № 103 від 17.01.2013, акт надання послуг № 143 від 24.01.2013, акт надання послуг № 144 від 24.01.2013, видаткову накладну № 176 від 29.01.2013, акт надання послуг № 175 від 29.01.2013, видаткову накладну № 177 від 29.01.2013, видаткову накладну № 300 від 08.02.2013, акт надання послуг № 301 від 08.02.2013, акт надання послуг № 435 від 21.02.2013, видаткову накладну № 436 від 21.02.2013, акт надання послуг № 433 від 21.02.2013, видаткову накладну № 434 від 21.02.2013, акт надання послуг № 693 від 26.03.2013, акт надання послуг № 850 від 09.04.2013.

Як вбачається з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" на позовну заяву, відповідачем було частково визнані позовні вимоги, а саме в розмірі 23 316 грн основної заборгованості, 3% річних в розмірі 946,52 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 11 990,41 грн.

Позивач зазначав, що відповідач оплату за поставлений товар та надані послуги у повному обсязі не здійснив, сплативши позивачу лише 8 412,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до видаткових накладних та актів надання послуг, які були надані позивачем, судом було встановлено, що поставка позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем відбулась на загальну суму 23 316,00 грн, тому суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача на зазначену суму.

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 23 316,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене та врахувавши надані суду докази, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості є такими, та підлягають задоволенню у розмірі 23 316,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 921,22 грн пені, 19 228,65 грн інфляційних втрат, 1 452,10 грн 3 % річних.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як було встановлено судом першої інстанції, що відповідного договору щодо забезпечення виконання зобов'язання між сторонами у письмовій формі не укладено. Оскільки сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань неустойкою, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань в розмірі 1 921,22 грн.

Щодо нарахування позивачем 1 452,10 грн - 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за розрахунком позивача, розмір відсотків річних складає 1 452,10 грн. Відповідно, перевіривши розрахунок наданий позивачем колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенні у розмірі 1 195,82 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 19 228,65 грн - збитків від інфляції.

Щодо розміру втрат від інфляції суд зазначає наступне. Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів було перевірено розрахунок позивача, та зробивши перерахунок апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16 904,75 грн.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2016 у справі №910/31669/15 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2016 у справі №910/31669/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росавто" - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/31669/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець