Постанова

від 13.10.2015 по справі 911/2804/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2804/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Гайсенюк О.В. - дов. від 11.12.2014 року № 7345

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автооптторг" на рішення господарського суду Київської області від 18.08.2015 року

у справі № 911/2804/15 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автооптторг" (м. Біла Церква Київської області)

про стягнення 84 329 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина" з позовом (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автооптторг" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 39 837 грн. 42 коп., з них 10 153 грн. 50 коп. - пені, 7 798 грн. 29 коп. - 24% річних за прострочений період та інфляційні збитки - 21 885 грн. 63 коп.

Рішенням від 18.08.2015 року господарський суд Київської області позовні вимоги задовольнив частково. Прийняв заяву ТОВ „Укравтозапчастина" про відмову від позовної вимоги про стягнення з ТОВ „Автоопторг" 44 491 грн. 68 коп. заборгованості. Припинив провадження у справі в частині позовної вимоги ТОВ „Автоопторг" про стягнення з ТОВ „Укравтозапчастина" 44 491 грн. 68 коп. заборгованості. Стягнув з ТОВ „Автоопторг" на користь ТОВ „Укравтозапчастина": 10 153 грн. 50 коп. пені, 21 885 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 7 798 грн. 29 коп. 24% річних, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Автооптторг" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області по справі № 911/2804/15 та винести ухвалу про затвердження мирової угоди та припинення провадження по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Автооптторг" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/2804/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 13.10.2015 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засідання 13.10.2015 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 15.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоопторг" (покупець) уклали договір на поставку товару № ДГ-4463-28/14 на умовах відстрочення платежу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості та ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу специфікації.

Пунктом 2.2 договору від 15.01.2014 року № ДГ-4463-28/14 передбачено, що покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 15-ти календарних днів з моменту отримання замовленого товару від постачальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року (п. 11.1 договору).

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору у жовтні 2014 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 59 861 грн. 58 коп., що підтверджується підписами сторін на видаткових накладних: від 27.10.2014 року № БЛЦРНк-04519 на суму 27 702 грн. 84 коп., від 29.10.2014 року № БЛЦРНк-04558 на суму 32 158 грн. 74 коп.

Товар за вказаними накладними від імені покупця (відповідача) був отриманий представником останнього, який діяв на підставі довіреності від 27.10.2014 року № 42 (типова форма № М-2), виданої відповідачем.

Як вказував позивач відповідачем не було належним чином виконано зобов'язань з повної оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим, за відповідачем на момент подання позову була наявна заборгованість в сумі 44 491 грн. 68 коп., яку було оплачено 27.06.2014 року до звернення з даним позовом до суду (03.07.2015 року).

Відповідно до п.п. 4 п. 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Втім позивач в заяві про уточнення позовних вимог від 20.07.2015 року відмовився від позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 44 491 грн. 68 коп.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно прийняв заяву про відмову від позову та припинив провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 491 грн. 68 коп. на підставі ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 5.1 договору від 15.01.2014 року № ДГ-4463-28/14 зазначено, що у випадку порушення строків оплат товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до ст. 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплатити суму основного боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 10 153 грн. 50 коп. за періоди:

з 12.11.2014 року по 29.12.2014 року на 27 702 грн. 84 грн. заборгованості за накладною від 27.10.2014 року № БЛЦРНк-04519,

з 30.12.2014 року по 19.02.2015 на 17 832 грн. 94 коп. заборгованості за накладною від 27.10.2014 року № БЛЦРНк-04519,

з 20.02.2015 по 12.05.2015 на 12 332 грн. 94 коп. заборгованості за накладною від 27.10.2014 року № БЛЦРНк-04519,

з 14.11.2014 року по 14.05.2015 на 32 158 грн. 74 коп. заборгованості за накладною від 29.10.2014 року № БЛЦРНк-04558.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 10 153 грн. 50 коп.

Також позивач просив суд стягнути на свою користь 24% річних в розмірі 7 798 грн. 29 коп. та 21 885 грн. 63 коп. втрат від інфляції за періоди:

з 12.11.2014 року по 29.12.2014 року на 27 702 грн. 84 грн. заборгованості за накладною від 27.10.2014 року № БЛЦРНк-04519,

з 30.12.2014 року по 19.02.2015 на 17 832 грн. 94 коп. заборгованості за накладною від 27.10.2014 року № БЛЦРНк-04519,

з 20.02.2015 по 12.05.2015 на 12 332 грн. 94 коп. заборгованості за накладною від 27.10.2014 року № БЛЦРНк-04519,

з 14.11.2014 року по 14.05.2015 на 32 158 грн. 74 коп. заборгованості за накладною від 29.10.2014 року № БЛЦРНк-04558.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 24% річних та втрат від інфляції і дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 24% річних в розмірі 7 798 грн. 29 коп. та втрати від інфляції в розмірі 21 885 грн. 63 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не бере до уваги посилання відповідача на укладення сторонами мирової угоди 13.07.2015 року, оскільки відповідно до положень ст. 78 ГПК України мирова угода мала б бути подана на затвердження місцевому господарському суду до винесення рішення по суті, чого зроблено не було.

Відтак посилання на мирову угоду від 13.07.2015 року не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, проте сторони можуть укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автооптторг" на рішення господарського суду Київської області від 18.08.2015 року у справі № 911/2804/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 18.08.2015 року у справі № 911/2804/15 залишити без змін.

3. Справу № 911/2804/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім