Постанова
від 12.07.2016 по справі 910/5366/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа№ 910/5366/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Фурман В.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Полімер"

на рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2016 року

у справі № 910/5366/16 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФОРВАРДИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Полімер"

про стягнення 100157,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФОРВАРДИНГ", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Полімер" про стягнення 100157,12 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Полімер" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити частково.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції порушенно норми процесуального права, не з'ясуванням судом першої інстанції всіх обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Апелянт зазначає, що по даній справі в суді першої інстанції було лише одне судове засідання, на якому був відсутній Відповідач, та на якому було прийнято оскаржуване рішення, так відповідно до ст. 77 ГПК України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Такі порушення, на думку скаржника, призвели до порушення принципу рівності та змагальності сторін. А саме, неможливість Відповідачем надати свої пояснення та заперечення. Що в свою чергу призвело до неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи та до прийняття невірного рішення.

Зокрема, апелянт обґрунтовує свою скаргу тим, що Позивач не зазначив, а Відповідач не мав можливість вказати, на часткові оплати. Відповідачем на користь Позивача по рахунку № СФ-0000306 від 09.12.2015р. були здійсненні платежі 04.03.2016 року на суму 10000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1067, 16.03.2016 року на суму 8000,00 грн., згідно платіжного доручення № 70563, 24.03.2016 року на суму 5000,00 грн., згідно платіжного доручення № 70571, 25.03.2016 року на суму 6000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1105, 01.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1122, 06.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1135, 08.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1154, 19.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1173, 25.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1188, 12.05.2016 року на суму 5000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1223, 19.05.2016 року на суму 2000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1243.

Скаржник зазначає, що він до прийняття Оскаржуваного рішення (до 26.04.2016 року) фактично сплатив Позивачу 45000,00 грн., а на момент отримання рішення (13.05.2016 року дата отримання рішення Відповідачем поштовим пересиланням та дата, коли Відповідач дізнався про наявність такого рішення) - 51000,00 грн.

Сума заборгованості по рахунку № СФ-000306 від 09.12.2016 року становить 3404,00 грн., а не 54404,00 грн., як суд першої інстанції зазначив в Оскаржуваному рішенні.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 року колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд справи на 29.06.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року відкладено розгляд справи на 12.07.2016 року

Відповідач, згідно з поданим 07.07.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду клопотанням, просить долучити до матеріалів справи належним чином оформлені платіжні доручення, тобто докази часткового погашення суми заборгованості.

Позивач до судового засідання, що відбулось 12.07.2016 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача є можливим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

03.12.2015 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник послуг) укладено договір транспортної експедиції б/н, відповідно до якого позивач зобов'язався за плату та за рахунок відповідача надати транспортно-експедиторські послуги, які пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів відповідача, а також додаткових послуг, необхідних для доставку вантажу.

На виконання умов Договору, відповідачем було замовлено, а позивачем надано транспортно-експедиторські послуги відповідно до поданих відповідачем та підписаних обома сторонами заявок.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, по заявці від 03.12.2015 року позивачем доставлено вантаж за вказаною у заявці адресою 07.12.2015 року.

10.12.2015 року позивач надіслав на адресу відповідача рахунок № СФ-0000306 від 09.12.2015 року на суму 54 404, 00 грн. та акт наданих послуг, який відповідач отримав 15.12.2015 року. Виставлений рахунок повинен був бути оплачений відповідачем протягом 7 -12 днів з дати отримання оригіналів, відповідно до п. 12 підписаної між сторонами заявки.

По заявці від 22.12.2015 року позивачем доставлено відповідачу вантаж 27.12.2015 року.

14.01.2016 відповідачу виставлено рахунок № СФ - 0000341 від 28.12.2015 на суму 45753, 12 грн. з ПДВ та Акт наданих послуг, які позивач отримав 15.01.2016 року та повинен був оплатити протягом 7-14 днів з дати отримання оригіналів документів, відповідно до п. 12 підписаної між сторонами заявки, тобто 30.01.2016 року.

Як зазначалось, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФОРВАРДИНГ" полягають у стягненні 100157,12 грн. боргу за Договором транспортної експедиції б/н від 03.12.2015 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за Договором транспортної експедиції б/н від 03.12.2015 року.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов Договору з позивачем не розрахувався, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 100157,12 грн. боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про транспортно- експедиційні послуги. Відповідач дійсно отримав від Позивача послуги по заявкам від 03.12.2015 року та 22.12.2015 року. Послуги були надані належним чином. Вартість послуг відповідно до заявок становили 54404,00 грн. за рахунком № СФ-0000306 від 09.12.2015 року та 45753,12 грн. за рахунком № СФ-0000341 від 28.12.2015 року.

Натомість, Позивач не зазначив, а Відповідач не мав можливість вказати, на те, що Відповідачем на користь Позивача по рахунку № СФ-0000306 від 09.12.2015 року були здійсненні наступні платежі:

04.03.2016 року на суму 10000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1067;

16.03.2016 року на суму 8000,00 грн., згідно платіжного доручення № 70563;

24.03.2016 року на суму 5000,00 грн., згідно платіжного доручення № 70571;

25.03.2016 року на суму 6000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1105;

01.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1122;

06.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1135;

08.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1154;

19.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1173;

25.04.2016 року на суму 3000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1188;

12.05.2016 року на суму 5000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1223;

19.05.2016 року на суму 2000,00 грн., згідно платіжного доручення № 1243.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 910/5366/16 та прийняв позовну заяву до розгляду ухвалою від 28.03.2016 року.

Таким чином, Відповідач до прийняття позовної заяви сплатив Позивачу 23000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1067 від 04.03.2016 року на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням № 70563 від 16.03.2016 року на суму 8000,00 грн., платіжним дорученням № 70571 від 24.03.2016 року на суму 5000,00 грн.

З огляду на викладене суд робить висновок про те, що до подання позивачем даного позову до суду, відповідачем було сплачено на користь позивача частину заявленого до стягнення боргу в сумі 23000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, правових підстав звертатися до суду за захистом свого права в частині стягнення боргу в сумі 23000,00 грн. у позивача не було, оскільки порушення його права в цій частині станом на момент подання позову було відсутнє.

Також, відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Судом встановлено, що предмет спору в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 23000,00 грн. був відсутній до подання позову та порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23000,00 грн. боргу є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд робить висновок про те, що внаслідок невиконання відповідачем у встановлені Договором транспортної експедиції б/н від 03.12.2015 року щодо оплати вартості наданих послуг, у відповідача станом на момент порушення провадження по справі 28.03.2016 року, була наявною заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію на загальну суму 77157,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач виконав частину грошових зобов'язань перед позивачем за Договором транспортної експедиції б/н від 03.12.2015 року на загальну суму 36000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: