Постанова

від 14.07.2016 по справі 804/15960/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2016 рокусправа № 804/15960/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_2,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_3 (за дов. від 28.10.2015 року)

відповідача: - ОСОБА_4 (за дов. від 28.01.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 р. у справі № 804/15960/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"10" жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № НОМЕР_1, яким ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 612 862,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 509 659 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103 203,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № НОМЕР_2, яким ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 054 830,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 019 175,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35 655,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу, щодо допущених товариством порушень податкового законодавства, оскільки здійснення господарської діяльності в межах правового поля, а також вірне відображення результатів господарської діяльності у власному податковому обліку підтверджується відповідною первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року (суддя Ляшко О.Б.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання «Укрспецзалізшляхбуд» позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано прийняті Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення №00033029202 від 01.10.2013 року про податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрспецзалізшляхбуд» з податку на прибуток в сумі 1054830,50 грн., та №0003302202 від 01.10.2013 року про податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрспецзалізшляхбуд» з податку на додану вартість в сумі 612 862,50 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 року вбачається, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Екватор ТЦ» та ПП «ВБГ «Аютана», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товару та послуг, не досліджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 р. у справі № 804/15960/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Судом встановлено, що за результатами податкової перевірки, відповідачем виявлено факти заниження підприємством податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом протиправного формування валових витрат та податкового кредиту. Так, спірну суму валових витрат та податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ПП «Екватор ТЦ» та ПП «ВБГ «Аютана» з приводу придбання будівельних матеріалів та субпідрядних будівельно-монтажних робіт. Дослідивши в повному обсязі надані первинні документи, суд дійшов висновку, що надана документація в повному обсязі підтверджує кожний етап ланцюжка господарських операцій, здійснюваних між позивачем та зазначеними контрагентами. Судом зроблено висновок про те, що надані документи підтверджують факт отримання товару, та реальне надання придбаних послуг, встановлено взаємозв'язок придбаних товарів та послуг з господарської діяльністю Товариства. На підставі аналізу норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем в повному обсязі підтверджено реальний характер здійснюваної господарської діяльності, а отже належним чином підтверджено їх право на формування податкового кредиту та валових витрат за даними відносинами. Стосовно наявності вироку суду у кримінальній справі щодо контрагентів позивача, судом зазначено, що визнання керівника юридичної особи винним у здійсненні фіктивного підприємництва саме по собі не призводять автоматично до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства, та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 р. у справі № 804/15960/15, як таку що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що об'єктивна сторона такого злочину як фіктивне підприємництво передбачає створення первинних документів, без реального здійснення господарської діяльності, а отже посилання суду на первинну документацію у даній справі не може вважатись належним доказом. У вироку суду щодо визнання фіктивними контрагентів позивача, судом безпосередньо встановлено відсутність ведення взагалі буд-якої господарської діяльності, а лише створення первинних документів з метою незаконного проведення готівки та мінімізації податкових коштів.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримані визначені сторонами правові позиції по суті спірних питань, які є предметом даної справи, надані заперечення на доводи апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» зареєстровано Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 30.08.1999 року, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 13418853. У відповідності до копії Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №249694, видами діяльності підприємства позивача є : інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; будівництво будівель; діяльність у сфері інжинірингу; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» отримало ліцензію серії АВ №516366.

З матеріалів справи вбачається, що з 06.07.1997 року ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №1586 та станом на 20.09.2013 року перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ.

Дніпропетровською ОДПІ на підставі наказу № 185 від 09.09.2013 року та відповідно до підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» (код за ЄДРПОУ 13418853) з питань взаємовідносин з ПП «Екватор ТЦ» (код за ЄДРПОУ 20240309) за період з 01.07.2011 року по 310.08.2011 року; з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року; ПП «ВБГ «Аютана» (код за ЄДРПОУ 33421543) за період з 01.06.2010 року по 30.10.2010 року; з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 148/2-02/13418853 від 20.09.2013 року (далі - акт перевірки від 20.09.2013 року), в якому зазначено про порушення позивачем:

- ст. 205, 234 Цивільного кодексу України, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94 (зі змінами та доповненнями), ст. 44 Господарського кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 266595 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року - 2916 грн., за ІІ квартал 2010 року - 92495 грн., за ІV квартал 2010 року - 50123 грн., за І квартал 2011 року - 121061 грн.

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 755496 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року - 136772 грн., за ІV квартал 2011 року - 618724 грн.

- ст. 205, 234 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 28.02.2011 року , та з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року всього на загальну суму 116427 грн., в тому числі за червень 2010 року - 2333 грн., за липень 2010 року - 22268 грн., за серпень 2010 року - 11944 грн., за вересень 2010 року - 39784 грн., за жовтень 2010 року - 18533 грн., за грудень 2010 року - 21565 грн.

- п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201,11 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 417833 грн., в тому числі за січень 2011 року - 45695 грн., за лютий 2011 року - 51154 грн., за липень 2011 року - 46354 грн., за серпень 2011 року - 7706 грн., за жовтень 2011 року - 33708 грн., за листопад 2011 року - 114061 грн., за грудень 2011 року - 119155 грн.

На підставі акту перевірки від 20.09.2013 року податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0003302202, яким ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 612862,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 509659 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103203,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0003292202, яким ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1054830,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1019175 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35655050 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП «Екватор ТЦ» та ПП «ВБГ «Аютана».

ПП «Екватор ТЦ», на підставі відпускних документів (накладних) відповідно до договору №6/ВСП від 27.07.2011, поставило позивачу будівельні матеріали. Також, позивачем разом з ПП «Екватор ТЦ» укладено договори на виконання субпідрядних будівельно-монтажних робіт. Згідно актів прийому виконаних будівельно-монтажних робіт, ПП «Екватор ТЦ» виконано роботи на суму всього 246055,61 грн., у тому числі, податок на додану вартість 41009,27 грн.

Придбання товару та послуг у ПП «Екватор ТЦ» відображено ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» у бухгалтерському обліку підприємства. В податковому обліку сума ПДВ з вартості придбаних будівельних матеріалів включена ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» до складу податкового кредиту в липні-серпні 2011 року, жовтні-грудні 2011 року, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та АІС «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Також, ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» відповідно до договорів №14/ДУ від 06.05.2010, №19/СМР-Н від 02.07.2010, №1/СМР від 25.01.2011 доручило виконання робіт по капітальному ремонту стрілочного переводу підряднику ПП ВГБ «Аютана». Виконані роботи з ремонту ПП ВГБ «Аютана» відображено у бухгалтерському обліку ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд».

В податковому обліку сума ПДВ з вартості виконаних робіт включена ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» до складу податкового кредиту у червні-жовтні 2010 року, грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та АІС «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Разом з тим, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від постачальника, виконання субпідрядниками робіт у зв'язку з відсутністю (ненаданням ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд») виписки з книги довіреностей на отримання товарів, придбаних у ПП «Екватор ТЦ», документів, що засвідчують транспортування та зберігання придбаних у ПП «Екватор ТЦ» товарів, сертифікатів відповідності та/або походження на придбаний товар тощо.

Крім того, в акті перевірки від 20.09.2013 року зазначено, що Самарським районним судом міста Дніпропетровська винесено вирок від 30.09.2011 року, відповідно до якого підприємства ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» створені з метою прикриття незаконної діяльності їх засновника, ці підприємства товарів, робіт та послуг не поставляли та не надавали.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» та ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» та юридичну дефектність первинних документів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Так, статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені піл час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» надано, а судом досліджено копії: договорів підряду, договору на виконання робіт, специфікацій та додаткових угод до них, актів приймання виконаних робіт, актів списання матеріалів, платіжних доручень, податкових та видаткових накладних, накладних на переміщення товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Проте, позивачем не надано виписки з книги довіреностей на отримання придбаних товарів, документів, що засвідчують транспортування та зберігання придбаних товарів, сертифікатів відповідності та/або походження на придбаний товар тощо, інших належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними угодами поставки товарів та виконання будівельних та ремонтних робіт, укладених між сторонами. До того ж не надані докази організації та порядку здійснення поставки товару та виконання робіт контрагентом позивача, а також не надано доказів взаємовідносин представників сторін даної угоди, або інших доказів, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки та отримання товару.

Таким чином відсутність первинних документів, наявність яких є обов'язковою за нормами чинного законодавства, ставить під сумнів факт отримання позивачем товару за укладеними договорами з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Пунктом 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховного Суду України відзначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У відповідності до ч.1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом наведених норм законодавства не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Під час перевірки документального підтвердження повного виконання зобов'язань щодо надання послуг ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» на користь підприємства позивача не надано.

Крім того, ОСОБА_5 Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що під час судового розгляду справи представником позивача не надано належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність виконання укладених позивачем угод з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана», а саме: первинної документації, виписки з книги довіреностей на отримання придбаних товарів, документів, що засвідчують транспортування та зберігання придбаних товарів, сертифікатів відповідності та/або походження на придбаний товар тощо, інших належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними угодами поставки товарів та виконання будівельних та ремонтних робіт саме зазначеними контрагентами.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про нереальності здійснення господарських операцій підприємством позивача по взаємовідносинам з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана», що призвело до неправомірного заниження податку на прибуток в загальній сумі 1022091 грн., та податку на додану вартість 116427 грн.

Разом з тим, звертаючи увагу на вирок Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 30.09.2011 року, що набрав законної сили, яким визнано винним особу заступника директора ТОВ «ВІЕНБІ ОСОБА_6» у скоєнні злочинів, передбачених за ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які встановлені вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

При цьому, слід зазначити, що у зазначеному вироку встановлено, що ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» були створені з метою фіктивного підприємництва, спірні господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами фактично не здійснювались, а отже відображення позивачем в податковому обліку наслідків таких операцій на підставі документів, які містять хибну інформацію, є протиправним.

Матеріали справи свідчать, що у вказаному вироку з показань директора ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» встановлено, що фактично господарська діяльність підприємства не здійснювалась, а підприємство використовувалось для здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівкову. Таким чином, засновником ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» відповідно до зазначеного вироку суду здійснювалось фіктивне підприємництво, що засвідчує факт відсутності реального здійснення будь-яких господарських операцій з боку ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» та, відповідно, про невідповідність даних, відображених в первинних документах за участю цього товариства, реальним подіям.

З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище первинні документи позивачем, складені за участі ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ», відображають хибну інформацію щодо реального здійснення господарських операцій, оскільки, виходячи з вироку суду ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» не здійснювали будь-якої господарської діяльності, а отже відображення позивачем в податковому обліку наслідків таких операцій на підставі зазначених документів є протиправним.

Таким чином, доводи податкового органу відповідають матеріалам справи, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства і є такими, що прийняті у відповідності до податкового законодавства.

На думку колегії суддів. приймаючи рішення, суд не надав належної оцінки фактичним обставинам, що призвело до помилкових висновків.

З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області слід задовольнити, постанову суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 р. у справі № 804/15960/15 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 р. у справі № 804/15960/15 - скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко